понеділок, 6 серпня, 2018, 14:09 блоги Суспільство
Діти, діти, де вас подіти
Галина Пагутяк
українська письменниця, лауреат Шевченківської премії з літератури

Сучасна, тобто та сама радянська школа плюс корупція і здирництво, що набуло гротескних розмірів, не готує дітей до самостійного життя. З цим, гадаю, усі згодні. Мало того, що 11 років шкільної науки нагадують тюрму Шоушенк, втікати звідти немає сенсу, якщо ти не маєш плану дій на свободі.

Принаймні, там був сякий-такий нагляд. Але ті, хто погано навчався, не хотів або не міг, опинився над прірвою. В кращому випадку його кудись запхнуть на платне навчання в приватний навчальний заклад, задля того мама поїде до Італії, а в гіршому – сором перед сусідами, бо здобути якесь ремесло без диплома про вищу освіту – це ганьба. Ліпше тинятися по барах і нічних клубах з дипломом, ніж без нього. А якщо батьки куплять ще роботу за фахом, то лихо буде цілій державі.

Я не можу збагнути, яка користь з купівлі диплома, в кредит чи за готівку, але бачу нещасних дітей, які не знають, що їм робити. У яких немає мрії. Вони просто поринають у наркотичний віртуальний морок, де всі рівні, немає багатих і бідних, і де є ілюзія того, що ти чогось вартий.

Їхні батьки ще більш нещасні, бо не виконали свого обов’язку – не дали дитині ремесла в руки, не підібрали для неї ролі в театрі життя. Вони вкладали гроші в комфорт і статусні речі, щоб захистити дитину від ровесників, і отримали байдужих зарозумілих манекенів з вічно заткнутими вухами. Вони не вели дитину за руку до дорослого життя, а кидали їй в акваріум корм. І тепер скількись там дітей викинуться на берег, як кити, і помруть хай не фізично, але морально.

Надто швидкий розвиток техніки, комунікацій, за якими не встигає розвиватися людина як особистість. Вона залишається в ембріональному стані в старій матриці, яка іржавіє і руйнується.

Я також не можу збагнути, що може дати ліберальна система освіти пострадянському молодому поколінню, яке не чуло слів «справедливість», «честь», «репутація», і не знає, як боляче розбитим губам казати правду, називати речі своїми іменами. А саме це єдиний шлях, щоб стати дорослим. «Коли я виросту» – казала собі я, плачучи від образи. І тому я виросла.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-22 08:52 :52