четвер, 2 серпня, 2018, 16:01 блоги Суспільство
«Панни Мадонни Гуцулки»: про європейську ідентичність
Ярина Коваль
журналіст, культуролог

«Як тільки загострюється боротьба за територію чи ринки збуту, відразу хтось «підпалює» тему самоідентифікації. А насправді все значно простіше і складніше водночас: завжди і скрізь треба виходити насамперед з поваги та любові як до власної, так і чужої культури», – з такої настанови доцента кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв, незмінного ініціатора та ідейного натхненника міжнародних пленерів художнього текстилю Зеновії Шульги і народилася тема нинішнього пленеру – уже ХХІ-го – «Самоідентифікація в діалозі культур».

Події, яка стартувала 27 липня (традиційно в межах міжнародного етномистецького проекту «Екологічний ракурс») і триватиме до 8 серпня спочатку на території України (Львів-Косів-Яворів), а тоді Молдови.

Властиво, діалог – це, напевно, річ, яка людям часто-густо вдається найважче. А тим більше, коли йдеться про якісь глобальні розмови. Як приміром, про той же «діалог культур» чи, інакше кажучи, про толерантність в міжетнічних стосунках. Хоча сьогодні, попри всі проблеми, саме цей діалог мав би вдаватися найкраще. Чому? Бо живемо в часи, як твердять фахівці, коли людство намагається шукати себе в протилежностях: раціональність в ірраціональному, свідоме в несвідомому, Європа в Азії тощо. І переживаючи інше як суворе очищення себе, постійно намагаємося пояснювати не лише собі, а й оточенню, що є життя, ми самі та інші. Нехай часто-густо намарне, бо насправді така відповідь навряд чи існує. Але в її пошуках і є сенс життя кожної окремої людини.

Учасники пленеру (а цього разу вони з України, Молдови, Польщі, Росії – в особі представників українського культурного центру у Сургуті – та Швейцарії) – не виняток. Бо насамперед митці вибудовують мости до сприйняття та взаєморозуміння.

Акцією «з дуже серйозною генезою, дуже динамічною біографією і не менш цікавою перспективою» назвав подію проректор ЛНАМ Роман Яців. Й поза іншим зауважив, що закроєна ще 21 рік тому «як практикум і майданчик для дискусій, вона націлена на пошук нових форм для взаємодії як міждисциплінарної, так і міжкультурної з метою побудови нової якості реальності як в Європі, так і в світі».

Про цю нову реальність та її побудову говорять уже не перший рік, а, можливо, не перше десятиліття. Та й говорили завжди і скрізь, тільки кожен вкладав у це власні сенси. Сьогодні вітчизняна дійсність така, що наразі її якість тут і зараз турбує нас значно більше, ніж те, що буде десь і потім. Не тому, що українці такі егоїсти, а через те, що так складаються обставини. «Як тільки реальністю стає війна, будь-яка думка, що не бере її до уваги, починає звучати помилково» – не моє визначення – Альбера Камю. І в правдивості цій тезі не відмовиш.

Утім жити треба. І думати про те, яким би мало бути життя, коли сусіди приберуть від твоєї країни свої загребущі руки, теж потрібно. Попри те, що наразі особливо не думається. Принаймні, тими, хто не вибудовує між собою і подіями у власній країні штучні стіни. Тому, те, що в Україні є хтось, хто таки, попри все, ініціює такі роздуми вже плюс. Як і те, що є ті, хто на таку ініціативу готовий відгукнутись.

Це зайвий раз підкреслила і виставка польської художниці, професорки Академії образотворчих мистецтв ім. Стржемінського з Лодзя Дороти Сак, з експозиції якої «Панни Мадонни Гуцулки» у Національному музеї у Львові і розпочався вже згаданий пленер.

Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»
Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»
Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»
Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»

Зацікавившись Гуцульщиною під впливом представленої у музейних збірках Лодзя, Кракова та Варшави творчості польських митців ХІХ-початку ХХ століття, Дорота Сак вперше особисто приїхала на Гуцульщину понад десять років тому і нині презентує спеціально зроблений під зали Національного музею у Львові розкішний червонобарвний проект, який – попри «гуцульську основу» є ще однією спробою виявлення ідентичності сучасного європейця та пошуку відповіді на одвічне запитання: «Хто ми?»

Спілкуючись із журналістами, що й до чого, Дорота Сак наголошувала, що представлений нею одяг є пластичним виразом досвіду, закумульованого впродовж тривалого пізнання культури і мистецтва гуцульських верховинців. Однак попри те, що окремі його елементи належать до гуцульського вбрання – за наслідування це аж ніяк не варта сприймати.

<nbsp;>

«Я під враженням, – сказав на відкритті виставки «Панни Мадонни Гуцулки» віце-консул Генерального консульства Республіки Польща у Львові Мар’ян Орліковський. – Як від представлених робіт, так і від того, як сильно наше минуле може впливати на наше майбутнє. Впливати позитивно. І як би на те не дивитися, культура українців та поляків взаємопроникна».

Властиво, акценти на добрих впливах і взаємопроникненнях і є тим, від чого – формуючи перспективи – варто відштовхуватися.

Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»
Виставка «Панни Мадонни Гуцулки»
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-17 23:53 :24