четвер, 2 серпня, 2018, 17:17 Суспільство
Дімка Бродяга і бомжотріпи: Моя найкраща подорож коштувала 5 євро
Дімка Бродяга. Фото: facebook.com/dimkatramp
Дімка Бродяга. Фото: facebook.com/dimkatramp

При слові «подорож» і, не важливо, своєю країною чи за її межами, нам одразу здається, що потрібно наскладати грошенят, усе чітко спланувати наперед, забронювати всі квитки, і лише тоді можна вирушати. Проте є й інші люди, які мають зовсім протилежні думки щодо мандрівок.

Кореспондент ІА ZIK поспілкувався з мандрівником, який може поїхати в іншу країну, маючи лише бажання, та рюкзак з необхідним. Свої подорожі Дімка Бродяга – студент, голова центру неформальної освіти NFED та засновник табору психологічних навичок FRI PLUS, називає «бомжотріпи», але запевняє, що відсутність коштів на мандрівки, аж ніяк не робить їх гіршими.

Як ти вирішив подорожувати автостопом?

– Ще з дитинства я любив відвідувати різні фестивалі, ходив у численні походи Карпатами, тому бажання мандрувати було ще зі школи.

Не можна сказати, що спочатку автостопом я подорожував, адже у мене були справи у якісь точці, і я ловив машини, щоб не купляти квитки на потяги чи автобуси. З часом, зрозумів, що це не так вже лячно, водії завжди привітні, а чекати на машину потрібно не більш як 15 хвилин. Я б навіть сказав, що це врази зручніше, ніж автобусом: заводиш нові знайомства з людьми з абсолютно різних сфер; дізнаєшся, що справді варто відвідати або ж якісь цікаві історії про чи то якийсь куточок України, чи іншу державу. Навіть зараз я співпрацюю з крутим хлопцем, завдяки тому, що одного разу він мене підвіз.

Розкажи про подорожі Україною?

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

– Перші мої подорожі автостопом були у справах в якісь міста України і коли я зрозумів, що це безпечно і навіть цікаво – вирішив: моє. Багато подорожував півднем України (Одеська область, Миколаївська, Херсонська). Маю зауважити, що стараюся відвідувати місця, а не міста. Мені більше подобається проводити час на природі, подалі від галасливого міста. Зокрема, запам’ятався острів Джарилгач, також побував у другій за величиною пустелі Європи – Олешківські піски.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

А якось одного разу я дізнався, що в нас в Україні є скельний монастир і одразу ж захотілося відчути атмосферу цих келій, та й, взагалі, побут монахів. Саме тому вирушив з другом в Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця». Вражень було дуже багато: ми попросились до монахів, сказавши, що хочемо спробувати добу жити так, як вони живуть. Проблем не виникло, цікавий досвід, незвичайні враження. Однак, дещо викликало подив – попри те, що монахи жили у скельних келіях, їхній «головний», як назвав мій друг, жив у «не бідовому» котеджі на верху гори. Також, трохи незвичним було те, що жінки (послушниці) робили всю роботу, поки чоловіки монахи молились, їли та спали. Тобто, зрозуміло, що такі їх канони, але все ж було дуже незвично бачити жінок, які рубають дрова, носять воду, словом роблять всю роботу, а поблизу чоловіки собі і у вус не дують. Добре бути монахом.

Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир. Фото з відкритих джерел
Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця». Фото з відкритих джерел

– А які країни ти відвідав завдяки автостопу?

– Перша моя поїздка автостопом за кордон була неймовірно спонтанною: я зустрів подругу і вона запитала, що я роблю завтра. Ну, а я нічого не робив. Отак ми і поїхали в Білорусь: відвідали Брест, Мінськ і ще одне маленьке місто, але вже й точно не згадаю, як називається.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

У Білорусі водій-далекобійник був надзвичайно приємним: увімкнув нам фільм про Брестську фортецю, щоб ми знали про те, куди їдемо; купив чорниці дорогою; розповів, що ще варто відвідати. І так ми собі сиділи, набивали животи корисними вітамінами, дивились фільм і прямували в іншу країну – абсолютно безкоштовно.

Наступна мандрівка була до Словацького раю – неймовірно гарний національний парк Словаччини. У цю поїздку я прямував також з подругою і в нас обох було по 300 гривень. Проте, жити ми і так мали б в наметах, дорога – безкоштовна, тому розраховували, що на харчі такої суми буде достатньо. І тут сталась приємна історія з водієм, який нас підвозив: ми розговорились, розповіли, куди їдемо, що хочемо оглянути, і тут він просто дістає 50€ і дає їх нам. Ми, звичайно, трохи очманіли і відмовились їх брати, проте він тільки розсміявся і наполіг на своєму. Ні в чому собі не відмовляючи в мандрівці, ми навіть примудрилися ще додому кілька євро привезти.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Часто траплялось, коли водії ділились їжею – у Грузії тебе взагалі не відпустять, поки до столу не запросять і не нагодують.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Якось у Польщі дощ падав сильний, а ми вже до точки під’їжджали, то водій віддав свою куртку другові, бо той був в одній футболці.

Ще було катання автостопом, коли я приїжджав кудись за освітньою програмою, тобто з квитками та заброньованими готелями, а вже там, коли мав час, використовував його на мандрівки. Так я з Польщі ледь у Фінляндію не потрапив, але у мене було надто мало часу, тому заїхав лише у Литву.

Коли був на Кіпрі, автостопом об’їздив увесь острів: був і в самій Республіці Кіпр, і в частині, що контролюється Туреччиною, і в британській колонії.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Тим же автостопом з Грузії у Вірменію «катнувся». В Угорщині теж був з мінімальними затратами.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Словом, усього в моєму багажу поки 11 країн, проте я не вважаю, що це мало, оскільки я справді занурювався у місцеву атмосферу, спілкувався з тутешніми і відвідував те, про що в путівниках не пише.

– Зрозуміло, що на транспорт ти гроші не витрачаєш, а як щодо житла?

– З житлом теж не складно: спочатку, звичайно, шукаю знайомих або знайомих знайомих. Дуже допомагає така штука як каучсерфінг (сайти, де безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей, – ред.), крім цього, завжди маю з собою спальний мішок.

Якщо їздити по «каучі», то часто тебе ще й нагодують або ж є можливість приготувати собі щось – тому на їжі теж економиш.

Був випадок, коли я спонтанно поїхав в Литву і не мав ні грошей на готель, ні про кауч не домовився. Тоді просто зайшов у дворик і вирішив там заночувати у спальнику. Коли мене побачив житель одного з цих будинків, я просто пояснив ситуацію, і він зовсім не був проти.

Ну, зрозуміло, що коли їду дивитись на якісь цікаві природні куточки, то живу у наметі.

– Як спілкуєшся з водіями в різних країнах: знаєш добре англійську чи кілька мов?

– Чесно кажучи, ні те, ні інше. Коли починав стопити, англійська у мене була на дуже низькому рівні. Базові навички польської опанував за кілька тижнів. Та якщо чесно, то, наприклад у Польщі, Чехії, Словаччині якось таки вдавалось порозумітись – все-таки слов’янські мови. У Білорусі, Грузії та Вірменії спілкувався російською, англійською намагався у Німеччині та на острові Кіпр.

Існує хибна думка, що для подорожей таким способом потрібно добре знати бодай англійську. Це все міф! Звичайно, вона вам пригодиться, але відсутність цих навичок не заважає подорожам автостопом. Інколи ми жестами щось пояснювали, інтернет-перекладачі теж допомагали. Головне не боятись і намагатись розмовляти новою мовою. Так, можливо, я не знаю правил граматики цих мов, зате спілкуюсь вже значно сміливіше та краще.

– Чи були якісь проблеми в поїздках: недобросовісні водії, перетин кордону чи інше?

– Щодо водіїв, то було два випадки. Одного разу я запитав водія, чим він займається, де навчався і він відповів, що має три вищі освіти. Я подумав: класно, буде про що поговорити, а через кілька секунд виявилось, що це така метафора «ходок» у в’язницю. Трохи лячно стало, але виявився цілком приємним чоловіком. Також був випадок, коли з подругою сіли у машину з трьома «бугаями» і вони постійно говорили, що зараз вивезуть нас в ліс. Я вже навіть продумував, як і коли вистрибувати з машини, проте потім виявилось, що це жарти у них такі… Невесело ці хлопці жартують, скажу я вам.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Але це й все, більше таких випадків не було, та й ці не назву небезпечними. Тому сміливо можу заявити, що їздити автостопом не так страшно, як здається, а, навпаки, цікаво та пізнавально.

Проблем з перетином кордону ніколи не виникало, проте один раз був дещо екстремальний. Якось ми з хлопцями зібрались їхати до Польщі на фестиваль Woodstock, звичайно, автостопом. Щоб не купувати дорогі сигарети в Польщі, друзі порозкидували по наших рюкзаках пачки і їх було більше, ніж дозволено. І стається таке, що саме нашу машину відправляють на «яму». У мене шок, я не знаю, що робити. На велике щастя, поляки дуже люблять Woodstock і, коли прикордонник дістав мій рюкзак та запитав, куди я їду, почувши відповідь – усміхнувся і віддав наплічник назад, навіть не відкриваючи його.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Ще випадок у Німеччині трапився: нам потрібно було зупинити машину, а на автобанах таке взагалі не дозволено. І от хтось з німців подзвонив в поліцію і повідомив про нас. Приїхали патрульні зробили зауваження, повідомили, що у випадку непослуху – заплатимо штраф. У Німеччині можна стопити машини на заправках, або паркінагах, тому ми знайшли найближчий і почали чекати там. Туди приїхала поліція, подивилась на нас, бідолах, і запропонувала підвезти на більший паркінг, адже там, відповідно, більша ймовірність знайти попутну автівку.

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Тому, як виявилось, навіть в неприємних історіях, були свої хороші моменти. Тобто, проблем, як таких, не було.

– Як батьки ставляться до твоїх «бомжотріпів», адже ти подорожуєш ще зі школи?

– Я часто вмовляв батьків відпустити мене то на фестиваль, то в Карпати у походи, тому вони звикли до моєї самостійності. Звичайно, не в захваті від заняття автостопом, часто говорю, що їду автобусом чи потягом, проте вони не вірять. Увесь час пропонували, що придбають квитки на «нормальний» транспорт, щоб їм спокійно було, але безрезультатно. Хвилюються, але вже, можна сказати, звикли.

– Що можеш порадити починаючим автостоперам?

- Моя основна порада: хочеш подорожувати, бери та їдь, адже ніяка порада тобі не допоможе, якщо в тебе недостатньо бажання до пригод!

Фото: instagram.com/dimkatramp
Фото: instagram.com/dimkatramp

Розмовляла Олена Водвуд,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-13 00:04 :44