понеділок, 30 липня, 2018, 10:19 блоги Події
Чорні сльози. Пам’ятаю Іловайськ 2014
Ірен Роздобудько
українська журналістка, письменниця, сценаристка, поетеса
Ірен Роздобудько/facebook
Ірен Роздобудько/facebook

Колись забудуть, чому саме вони – соняшники. Жоден плакат без них не обходиться. Жоден малюнок. Широкі східні лани з жовтими голівками. Золото на тлі блакитного неба. Скажуть, патріотичний краєвид: жовті квіти – блакитне небо. Все, як і має бути…

Забудуть – чому саме вони?

…Ці високі золотаві хащі з чорними обличчями – «зеленка».

Тобто те місце, де можна сховатися, звідки можна стріляти, звідки тебе заберуть свої. Якщо, звісно, знайдуть… Якщо ж не знайдуть – до глибокої осені тисячі почорнілих вдів осипатимуть на тебе свої сльози.

Ось що таке соняшники.

І романтики в тому немає. Є практичне завдання: проповзти посеред лану так, аби жодна голівка не ворухнулась, наводячи на слід снайпера. А вони ворушаться!

І наводять.

І снайпер скошує жовті голови, адже посіяні вони щедро, щільно, рясно.

Не одну тонну олії можна було б зробити.

Не одну тисячу пакетиків для плювання на лавах чи під телевізором.

Не одну єгипетську піраміду завалити лушпинням…

Я не люблю соняшників.

Вони, мов флюгери – обертаються туди, де світліше, звідки гріє.

І… зовсім не пахнуть.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-23 23:37 :18