неділя, 29 липня, 2018, 10:03 блоги Суспільство
Романтична історія про дощ, який ніколи не припинявся
Юра Мартинович
репортер, оператор, письменник
ФОТО: GAZETA.LVIV.UA
ФОТО: GAZETA.LVIV.UA

Є місце, де дощ не знає спокою. Він там падає, як дурний, бо кохає ту місцину.

Стосунки ці взаємні, земля щедро винагороджує його старання. Вона поглинає його багатослів’я із такою насолодою, як куртизанка, яка кохає свого обранця всупереч правилам суспільства. Дощ щасливий мати таку віддану коханку, яка радіє йому і не має сухих зморшок.

Вони живуть разом у дивному зв’язку, який не потребує священиків для узаконення перед Богом. Бо Бог і так дав їм добро, ніби мовив: «Любіться діти мої, любіться». От вони і любляться, ті дощові хмари із тою зеленою місциною.

Лиш люди недовольні тому, люди завжди мають що сказати. Вони говорять: «Скільки можна тої любові!?» Дивні вони, самі ж тим страждають чи не щодня. А другим не дають кохання робити і щасливими бути. Люди злі, все лиш під себе. Цікаво, як же Бог зробив їх головними у тому світі? А того ніхто не знає, бо може і не зробив, а вони самі себе так величали. Мавпи є мавпами, лиш би показними бути.

А от дощ, який ніколи не припинявся, радів тому, що не все у руках людей. Він може любити свою землю тоді, коли він того хоче, а не коли люди йому кажуть. Вони, ця гарна пара, вільні у своєму коханні. А коли не вірите, то вигляніть у вікно, бо, здається, знову дощ починається…

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-23 05:22 :48