четвер, 19 липня, 2018, 11:19 Суспільство
Світязь туристичний: Cервіс, що кульгає, «Вітаємо в Білорусі» і Московський патріархат
<nbsp;>

Відпочинковий сезон на Шацьких озерах, що на Волині, у розпалі. Людей тут багато, попри мінливу погоду. Чудові краєвиди Світязя – найглибшого та одного із найбільших озер України, кришталево прозора вода, що дозволяє бачити піщане дно навіть на глибині до півтора-двох метрів, ваблять тисячі туристів не лише із Західної України. Тут є відпочивальники з різних куточків нашої держави, також білоруси, поляки.

Кореспондентка IA ZIK поділилася враженнями від цьогорічного відпочинку на Світязі.

Ціни та побут

Селяни однойменного села Світязь упродовж двох літніх місяців (саме стільки, кажуть, триває активний туристичний сезон) найбільше заробляють на відпочивальниках, узимку ж, розповідають, багато-хто їде на заробітки. У пік сезону-2018 найдешевше житло в приватному секторі тут здають за 100 грн з людини. Щоправда, це переважно кімнати без вигод – туалет, душ спільні для всіх жителів на вулиці, навіть посуд доводиться мити на вулиці. Особливо, це дошкуляє у дощову погоду. Для тих, хто не готовий до такого дуже сільського побуту, пропонують номери у котеджах – зі всіма зручностями та кондиціонером. Ціни за це сягають 1 тис. грн за номер на добу. Винайняти цілий будинок для декількох сімей вартуватиме до 2 тис. грн на добу.

Для любителів відпочивати у наметах – біля озера їх ставити не можна, адже це національний природний парк, поруч місцеві жителі здають для цих потреб місця на своїх подвір’ях. Ще є спеціальні території для наметових містечок, де передбачені місця для паркування авто, вигоди. Коштує це від 20 грн за авто та 20 грн за намет.

У вартість проживання входить можливість скористатися мангалом, а от дрова для приготування рибної юшки чи шашлика доводиться купувати – 30-40 грн за в’язку. Як пояснюють місцеві, село не газифіковане, дрова самі купують, оскільки в лісі не нарубаєш – національний парк. Попри значний наплив туристів, який щороку зростає, село Світязь досі не каналізоване, що, як багато-хто наголошує, створює серйозну загрозу для цієї перлини Волині.

Приємно вразили пляжі Світязя – чисто, сміття тут регулярно прибирають, а написи на табличках закликають туристів нести відходи до смітників, а не кидати під ноги. Дорога у Світязі відремонтована, уздовж розміщені біотуалети. Щоправда, через відсутність тротуарів, відпочивальники часто ходять прямо по проїжджій частині, наражаючись на небезпеку.

Звичайно, уявлення про відпочинок у кожного своє. Тим, хто шукає спокою і тиші – віднайти їх можна хіба десь у лісі, бо нічні дискотеки та гучна музика у місцевих барах не стихають до ранку – й не лише у вихідні.

<nbsp;>
<nbsp;>

Що слід скуштувати

Кожному, хто їде на Світязь, радять обов’язково спробувати смачні світязькі пампушки, які тут називають пончиками. Світязькі пончики – великі, пухкі, з різноманітними начинками – абрикос, вишня, мак, згущене молоко, однак найбільш популярні – з чорницею. Пончики – справжній бізнес для місцевих господинь та жінок із сусідніх сіл. Кулінарними виробами вони торгують на пляжі або розвозять на велосипедах прямо по садибах, де мешкають туристи. Вартість смачної випічки – 15 грн за штуку. Жінки випікають до 70 пампухів за день, відповідно заробіток може сягати понад 1 тис. грн щоднини. Цього літа на центральному пляжі Світязя вперше пройшов фестиваль пончиків, де господині представили свою продукцію, а місцева влада навіть висловила ідею встановити в селі пам’ятник жінці, що випікає пончики – «пончистці». Досвічені відпочивальники радять купувати смаколики у перевірених продавчинь, оскільки трапляється й таке, що пончики погано випечені – із «живим» тістом усередині.

<nbsp;>

Багато світязьких чоловіків – досвічені рибалки. Тому, окрім пампухів, туристам пропонують спробувати різноманітну рибу, виловлену у місцевих озерах – сушену, копчену, запечену в печі. Найдешевша таранька – по 15 грн за штуку. Найдорожчі копчені вугрі – на базарі їх продають по 600-800 гривень за кілограм. Одна рибина обійдеться приблизно у 200 грн. Продавці запевняють: дорогий делікатес виловлений у водах Світязя, але місцеві зізнаються: насправді це не так, часто рибу привозять із Польщі чи країн Прибалтики. Дружина професійного світязького рибалки каже: «Вугрів у Світязі майже не залишилося, за все літо чоловікові пощастило зловити лише одного».

Така ж історія і з раками. Відпочивальникам пропонують варені раки, які можна придбати на вагу і поштучно. Один із продавців – підліток, який торгував на місцевому ринку, зізнався: «Раки привозні, батько закуповує».

Попри різноманіття світязької риби, бути впевненим у безпечності її споживання важко. Її продають у спеку прямо на відкритих столах, без холодильників, проганяючи мух саморобними віялами.

А от під час відпочинку на Світязі гріх не скуштувати місцевих лісових ягід, які жителі збирають в екологічно чистому куточку Шацького національного парку – чорницю, ожину, лохину. Вартість чорниці – 50 грн, лохини – 100 грн за літр.

<nbsp;>

Радянські памятники і Московський патріархат

Дорогою до Світязя складається враження: декомунізація чомусь не дійшла до Волині. Тут досі багато пам’ятників радянським «воїнам-визволителям», вони підфарбовані, впорядковані, поряд висаджені квіти. Збереглися й назви вулиць: Жовтнева, 8 березня, Червоної армії.

<nbsp;>

Така ситуація, можливо, й тому, що тут міцно вкорінився Московський патріархат.

Селяни ходять молитися до церкви Петропавлівського чоловічого монастиря, який заснований у 2002 році і належить Українській православній церкві Московського патріархату.

<nbsp;>

Загалом церква у селі Світязь має давню історію. Вперше про цей церковний прихід згадується у писемних джерелах 30-тих років ХVІ ст., коли тут існувала дерев’яна Петропавлівська церква. Пізніше вона належала до уніатської церкви (нинішня УГКЦ). Проте вона згоріла, і на початку 1840-х почали зводити мурований храм.

<nbsp;>

Тепер тут господарює Московський патріархат. Проповіді в церкві у Світязі звучать українською мовою, богослужіння – церковнослов’янською. Разом із тим на території святині продають виключно російськомовні листівки, календарі, образки святих з російськомовними підписами «Спаси, Господи», «Господи, помилуй». Усе в традиціях Московського патріархату: у довгих спідницях і хустках до церкви ходять не лише старші жінки, а й маленькі дівчатка. Монастир відносять до ТОП-10 найбагатших волинських церков, яку не оминають увагою благодійники й меценати. Церковна територія розбудовується. Окрім храму, який є пам’яткою архітектури XIX ст., й сучасного монастиря, тут нещодавно спорудили нову дерев’яну каплицю – літній храм.

<nbsp;>
 
<nbsp;>
<nbsp;>

Місцеві віряни зізнаються: вибору немає, оскільки не тільки у Світязі, а й у довколишніх селах – «російська церква», тай вже звикли молитися «по-російськи». Богослужіння українською мовою можна відвідати лише у капличці на території однієї із турбаз та в єдиному храмі в сусідньому Шацьку. На запитання про те, чи не приплітають місцеві батюшки до церковних тем політику, жителька Світязя запевнила: «Ні, навпаки – моляться за Україну». Насправді дивно: чому у цьому куточку Волині так мало присутні інші українські церкви?!

Води Світязя приваблюють щораз більше відпочивальників. Відповідно місцевий бізнес процвітає, хоча сервіс ще дуже «кульгає». Місцеві заробляють, хто як може: навіть пропонують спальні місця у вагончиках, де бруд та антисанітарія. Тих, хто тут вперше, туристичний Світязь може здивувати у позитивному плані і не дуже. До всього ще й деякі українські мобільні оператори шокують есемесками: «Вітаємо в Білорусі!» і пропонують пакети послуг за значно вищими тарифами.

Наталія Шутка,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-24 06:29 :32