понеділок, 16 липня, 2018, 10:15 Суспільство
Обережність чи все-таки фобія: а скільки страхів у вас?
<nbsp;>

Як часто ви повертались додому, оскільки не пам’ятали чи зачинили двері, вимкнули праску чи світло? Як сильно хочете чимшвидше, вийшовши з громадського транспорту, пригнати додому і добре помити руки з милом, при цьому ні до чого не торкаючись зі своїх речей по дорозі – бо буде все в бактеріях. І хоча, це нормально, адже ми намагаємось захистити себе, проте все ж у деяких людей такі речі переростають у фобію.

Умовно можна поділити фобії на кілька груп: соціальні, просторові та специфічні.

Страх людей

<nbsp;>

Соціальна фобія визначається як сильний страх стати приниженим в соціальних ситуаціях. Звичайно, ніхто не хоче потрапляти в таке, але інколи, деяким людям вона заважає розмовляти з іншими, висловлювати свої думки чи просто питати поради. У найкращих випадках, соціофоби заблукають у чужому місті чи проїдуть свої зупинки через страх запитати в інших про місцевість. Але, часто такі люди втрачають чудові можливості на роботі: навіть якщо вони розуміють, що їхні ідеї хороші, боячись представити загалу, зникають цінні проекти, відмінні рішення та й, врешті-решт, хтось пізніше висуне те ж саме і кар’єрними сходинками піде, зрозуміло, не соціофоб.

Соціальні фобії мають один зміст, проте бувають надзвичайно різними у своїх виявах: страх перед думкою оточуючих (аллодоксофобія), страх людей або компанії людей (антропофобія), страх дотику оточуючих людей (гаптофобія), страх виявитися об’єктом гумору, насмішок (гелотофобія), страх взяти на себе відповідальність (гіпенгіофобія), страх публічного виступу (глоссофобія), страх почервоніти на людях (ерітрофобія), страх пильного розглядання іншими (скопофобія).

Страх простору

<nbsp;>

Друга група – фобії перед простором. Її пояснюють як страх відкритого простору, страх виявитися в пастці у якомусь місці або ситуації; страх опинитися в ситуації, з якої негайна втеча є неможливою, або у якій допомога буде недоступною. Найчастіше, страждають такими її видами як страхом закритих приміщень (клаустрофобія), страхом висоти (акрофобія), страхом глибини (батофобія), страхом простору, відкритих місць, площ (агорафобія).

Специфічні страхи

<nbsp;>

Напевно, найбільший та найдивніший різновид фобій – це фобії специфічні. Вони пов’язані з будь-якими речами та ситуаціями, боятись яких нам інколи і в голову прийти не може.

Якщо такі фобії, як страх заразних комах (вермифобія), страх собак (кінофобія), страх змій (офідіофобія), страх залізничних колій (сидеродромофобія), страх хімії (хемофобія), страх перетинати вулицю (агірофобія), страх гострих предметів (айхмофобія), страх бджіл (апіфобія), страх польотів (акрофобія), панічний страх бактерій (вермінофобія), страх захворіти (нозофобія), страх темряви (ніктофобія) чи страх бути похованим заживо (тафофобія) ще можна пов’язати з інстинктом самозбереження і якось зрозуміти, то є й такі, що в голові не вкладаються.

Наприклад, зовсім «невинні» фобії, як от страх перед скупченням отворів (трипофобія), страх квітів (аутофобія), страх знання (гнозіофобія), страх зустрічі з вагітними (гравідофобія), страх працювати, здійснювати які-небудь дії (ергофобія), страх клоунів (коулрофобія), страх мурашок (мірмекофобія), страх дітей (педофобія), страх перед довгими словами (гіпомонстрескуїпедалофобія), страх отримувати або робити подарунки (дорофобія), страх розваг (кхерофобія), страх лисих людей (пеладофобія), страх симетрії (симметріофобія) і, навіть, страх числа 4 (тетрафобія).

Проте, є і багато випадків фобій, які можуть виникати через психологічні травми, наприклад страх протилежної статі (гетерофобія), страх перед тваринами (у загальному зоофобія), страх закохатися (філофобія), страх вкрасти, або бути обкраденим (клептофобія), страх сексуальних домагань (аграфобія).

Чого ж бояться?

<nbsp;>

Фобії мають різні форми і цілком нормально, коли вони легкі. Інстинкт самозбереження піклується про нас і тому природно боятись якихось речей. Проте, часто фобії пов’язані із психологічними травмами – з ними потрібно негайно боротись, адже це істотно заважатиме життю, особливо, якщо вони пов’язані із соціальними страхами.

<nbsp;>

Часто люди, які мають конкретну фобію, не можуть самі пояснити, чого вони бояться. Наприклад, у випадку зі страхом перед комахами, вони зазначають, що не стільки бояться «букашок», як невідомого, що по ньому повзе, або ж що вони можуть пробратись у якісь отвори організму.

<nbsp;>

Наприклад, люди, які бояться манекенів, стверджують, що страх приходить через їх схожість з людьми. Тобто, гуляючи магазинами, вони бачать людину, яка заціпеніло стоїть, а це виявляється манекен. Або ж, навпаки, думаючи, що це манекен – людина починає рухатись, що викликає переляк.

<nbsp;>

Теж саме із зміями. Здебільшого, люди, які їх бояться, спираються на те, що змії швидкі і високо підстрибують, нападаючи, тому ніколи не можна очікувати, як поведуть себе за секунду. Інші говорять про те, що їм просто не подобаються тварини без ніг. У кожного свої пояснення. А ще цікавіше, що часто їх бояться люди, які ніколи не бачили змій вживу і, сумнівно, що у великому мегаполісі зможуть зустріти.

<nbsp;>

Щодо фобії ляльок та клоунів, то дехто пояснює, що це страх навіяний фільмами жахів, де активно використовують ці образи. Через безліч таких стрічок, формується негативний характер персонажа і, на підсвідомому рівні, він викликає не найприємніші асоціації.

Ще можна зауважити, що страх розвивається у нас з віком. Ще малі і безтурботні можемо підкорювати будь-які місцеві висоти, цікава уся навколишня фауна і взагалі страху забруднитись немає, зокрема, назбирати бактерії. Проте з віком наші побоювання неймовірно загострюються і з маленького екстремала може вирости дуже обережна та обачна людина.

Як боротись?

<nbsp;>

Загалом, є різні способи боротьби з фобіями, проте найдієвішим, яким користуються багато психологів, є, так би мовити, «вибивання клину клином». Тобто, повільне втягнення людину в ситуації, яких вона боїться. Це нелегкий і тривалий метод лікування, який залежить від сили волі особистості. Проте саме він обіцяє позитивні результати.

Усі можуть знайти по кілька вищезазначених фобій у себе, проте якщо вони не заважають нам жити, той боротися з ними не варто. І якщо вам буде спокійніше, то чому б не посмикати дверну ручку разів п’ять, щоб впевнитись, що двері зачинені.

Олена Водвуд,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-08-14 22:32 :16