вівторок, 10 липня, 2018, 12:26 Політика
Декомунізація у ЗСУ: краще пізно, ніж ніколи?
Військовослужбовці ЗСУ. Фото: Корпусенко Борис/УНІАН
Військовослужбовці ЗСУ. Фото: Корпусенко Борис/УНІАН

Йде п'ятий рік війни з Росією, а Збройні сили України, схоже, досі не позбулися всіх пережитків радянської спадщини, що дає агресору неабияку поживу в інформаційній війні. На початку липня президент РФ Путін підписав указ про найменування танкових полків на честь Львова та інших міст України, пояснивши це «збереженням славних військових історичних традицій». На маніпулятивний крок Кремля відповів глава Генштабу Віктор Муженко, який підписав наказ про декомунізацію в українській армії.

Муженко, зокрема, назвав такі дії російського керівництва «озвучуванням претензій на землі інших народів». «Українське військо має власні військово-історичні традиції і дії Росії ніяким чином на нас не впливають», – наголосив начальник Генштабу.

<nbsp;>

Декомунізацію в Збройних силах та інших силових структурах України 9 липня обговорювали у Львові під час круглого столу представники цих структур і незалежні науковці. Чи можливі реальні якісні зміни, якщо нагорі сидять «порослі мохом» офіцери, і що вже зроблено в цьому напрямку? ІА ZIK пропонує найцікавіші тези основних спікерів.

Олександр Поронюк, керівник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України:

– Історія декомунізації Збройних сил дуже цікава, думаю, науковці ще напишуть багато праць про це...

Пригадую, початок 1990-х років, коли в Україну практично з усіх куточків планети поверталися українці, які з величезним бажання і гордістю йшли служити у ЗСУ. Пригадую також, коли з «ленінських кімнат» зривали червоні полотнища, виносили бюсти лідерів революції і на їхньому місці з’являлися ікони й українські рушники. Люди хотіли, щоб в армію прийшли українські військові традиції.

Разом із тим розуміємо, що ми зажди набираємо форму того суспільства, в якому перебуваємо. На моє глибоке переконання, до всього треба підходити системно. На превеликий жаль, системності не було, і тому до нас прийшов 2014 рік.

Цей рік провів межу: хто на одній стороні, а хто – на другій. І чим більше військовослужбовців проходить через виконання завдань в зоні Операції об’єднаних сил або, як донедавна називали, в зоні АТО, тим більше, на мою думку, кристалізується армія, тому що йде ідентифікація.

Мені вдалося поспілкуватися з одним хлопцем, який одружився на львівській дівчині. Він говорить українською, але дуже важко. От пропоную йому говорити на «общепанятном», а він каже: «Ви що, ми ж себе ідентифікуємо». Сам він розвідник і каже, що коли вони вертаються з тої сторони, то намагаються спілкуватися українською мовою, використовувати певні слова, характерні для нашого регіону, щоб ідентифікуватися, щоб показати, що вертаються свої до своїх.

Тобто навіть на рівні інстинкту самозбереження ми повинні максимально докладати зусиль для того, щоб декомунізація і дерусифікація у ЗСУ та в інших військових формуваннях, у державних органах влади і самоврядування йшла максимально великим кроками.

Роман Саляк, начальник Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут:

– Коли цей ліцей був створений, він називався «Львовская респуликанская специальная школа-интернат с углубленным изучением русского языка и усиленной военно-физкультурной подготовкой». Комуняки тоді вже знали, що треба молодь зомбувати. І в тодішньому Радянському Союзі було відкрито таких 22 школи…

У 1990-х роках ми перейшли на українську мову навчання, готуємо дітей у зовсім іншому дусі, щоб вони були гідним захисниками України.

Взагалі, на мою думку, підходити до питання декомунізації потрібно культурно, толерантно і аргументовано доводити, що так має відбуватися.

Антон Миронович, т. в. о. заступника начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з морально-психологічного забезпечення:

– На жаль, історія території, де зараз розташована Національна академія сухопутний військ, неоднозначна. У радянські части там було створено політучилище. І це був не просто навчальний заклад для збройних сил Радянського Союзу. Там готували так званих військових журналістів і тих, хто мав займатися пропагандою ідеалів комунізму. Ми не можемо відкидати ті історичні сторінки, але маємо дуже об’єктивно і фахово давати оцінку тому, що відбувалося.

Сьогодні Академія є повністю українським навчальним закладом, який готує цілком українських офіцерів. Я знаю людину, яка брала участь у розробці цього наказу начальника Генштабу, і моделлю для розробки цієї інструкції слугував якраз наш навчальний заклад, тому що ми почали втілювати принципи й ідеали сучасної української держави навіть раніше, ніж фактично розпочалася неоголошена війна.

Ми проводимо радикальні заходи щодо засудження і взагалі зникнення всієї комуністичної спадщини у нашому навчальному закладі. Сучасний український офіцер має бути патріотом, має бути свідомим своєї ролі і свого місця в державі. Йдеться не просто про засудження комуністичної спадщини, а про формування нової української військової еліти.

Є ще багато роботи. Перш за все – це виховання. Ми можемо зняти символи, можемо змінити форму, але не змінимо зміст, якщо не відбудуться зміни в головах наших сьогоднішніх вихованців і, насамперед, тих, хто їх виховує. Позиція керівництва в цьому питанні тверда. І коли вже з початком неоголошеної війни були виявлені викладачі, які не погоджувалися з певними речами, в яких були інакші цінності, у найкоротші терміни вони були усунуті від посад. І це стало прикладом для решти.

Олег Александров, речник Управління СБУ Львівщини:

– По-перше, хочу сказати, що Служба безпеки в жодному разі не вважає себе нащадком державної безпеки СРСР. Ми рахуємо свою історію від початку незалежності держави. Нам зараз 26 років. І все, що було раніше, – не про нас. Ми провели люстрацію. Зараз у Службі не працює жодної людини, яка працювала у КДБ.

По-друге, ми відкрили наші архіви. Все, що до 1991 року, доступне для людей. Там можуть працювати як науковці, так і пересічні громадяни. Вони можуть знайти людей, які постраждали свого часу від карального режиму СРСР.

І так, дійсно, ми зовсім по-іншому ставимося до якихось офіційних свят. На День захисника вітчизни запросили членів родин бійців УПА, а також зв’язкову УПА, яка ще була жива, і віддали їм копії кримінальних справ, декілька томів, які були на них написані ще за радянських часів.

Роман Муравський, заступник начальника Львівського прикордонного загону:

– Раніше Львівський прикордонний загін був названий на честь Кутузова, Невського і Суворова. У 2015 році указом Президента України його перейменували на Львівський карпатський прикордонний загін. Відповідно, він отримав новий бойовий прапор. Усі пережитки радянської влади здали в архіви, певна частина їх перекочувала у музеї. Підрозділи мали назви героїв Радянського Союзу, вони теж були перейменовані.

Руслан Забілий, український історик, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові, екс-директор Центру досліджень визвольного руху:

– Насправді я бачу тенденції, але наразі не є таким оптимістичним стосовно того, що в нас усе добре. Не було би проблеми, не було би цього наказу. Я би дивився на цю проблематику дещо глобальніше, тому що перейменування частин – це фарбування фасаду. Важливо, що за ним заховано. А це набагато складніше.

Поважаю офіцерів, особливо тих, хто воює, хто знає проблему зсередини і десь знизу штовхає ці процеси декомунізації. Але на верхах сидять офіцери, в яких намертво застряг у головах совок і вони багато що саботують.

Можна навести багато прикладів. У нас в Києві є Музей Збройних сил України. Буквального минулого року там був директор, добрий друг Гіркіна. Зрештою, його звільнили. Але це нічого не означає, тому що коли заходжу туди, то бачу, що це музей міністерства оборони Російської Федерації з дислокацією у місті Києві. Питомо українського з історії війська там нічого нема – лише російська імперскість і «вооружённые силы СРСР». І навіть та нова експозиція, присвячена учасникам АТО – хлопці готові були розірвати директора цього музею на шмаття, тому що там нейтрально представлена нібито точка формувань «ЛНР-ДНР», але щодо української складової – це повна поразка. Я розумію, яка конотація в це закладається. З точки зору гуманітарної складової це кардинально потрібно міняти. Вважаю, що військові у ЗСУ мають займатися військовою роботою. А гуманітарною складовою – цивільні, кого для цього готували. Це й психологи, й історики.

Для мене дивно, чому в нас Національний університет оборони України в Києві носить ім’я Черняховського. А хто такий Черняховський? У нього тільки прізвище українське, але це той чоловік, який захопивши Прусію, організував погроми цивільного населення. Є чим гордитися? Це зразок і приклад для виховання українських військових? Я вважаю, що ні.

Також дивує, коли цього року один з високих армійських чиновників вийшов на урочистості у радянській формі, хоча статутом вже було прийнято нову питомо українську святкову форму. Він дуже «мотивує» і цим самими «не підриває авторитет ЗСУ». Що цей чоловік там робить?

Чи є в нас курс історії українського війська? Так, в Академії сухопутних військ є. Але якщо маємо позитивну ситуацію у Львові, це абсолютно не означає, що це ж саме в Одесі чи Києві.

Для мене дуже дивно, коли попри закони про декомунізацію, коли я звертаюся в архів, мені відповідають «Слушаю вас». Зразу думаю – може, я ненароком у Міністерство оборони РФ додзвонився?

Це все є тими маркерами, які, з одного боку, підривають довіру суспільства до Збройних сил. З іншого боку – що є найнебезпечніше – активно використовуються в антиукраїнській пропаганді різними проросійськими силами. Не треба забувати, що ведеться інформаційна війна. І цей приклад присвоєння Путіним назв українських міст військовим частинам – лише один із багатьох.

Процеси декомунізації мали би відбуватися набагато швидше. Це потрібно робити взаємодії з громадськістю. Суспільство завжди військових підтримає. Це однозначно.

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-17 21:09 :59