понеділок, 9 липня, 2018, 11:14 Суспільство
Історик розповів, чим Київська митрополія відрізнялась від російської
ZIK
ZIK

У Київській православній митрополії сформувалась ціла низка особливостей, які відрізняють її від російської. Тут не було «сліпого слідування» обрядам чи вказівкам церковного або ж державного керівництва, натомість апелювали до норм Євангелія. До того ж, громади самі обирали собі священиків.

Про це в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (на телеканалі ZIK) розповів доктор історичних наук Арсен Зінченко.

Церковне середовище в Україні є надзвичайно консервативним. До того ж, воно дуже зросійщене.

«З кінця ХVІІІ століття до початку ХХ в Україні на всі дев’ять єпархій лише один раз архієреєм призначали українця – Парфенія Левицького. Решту ж присилали росіян», – розповів Зінченко.

Та саме цей єдиний український архієрей став ініціатором визнаного синодом, канонічного перекладу Євангеліє українською мовою.

«Тож, коли тепер московські попи, кажуть, ніби немає перекладів Євангеліє українською, це неправда», – зауважив історик.

До того ж, тодішньому вищому єпископату була притаманна реакційна імперська налаштованість. Адже, як правило, більшість із церковників входила до радикальної націонал-шовіністична і монархічної партії «Союзу російського народу».

«Особливо реакційним було саме київське духовенство. І Волинську гілку тривалий час очолював архієпископ Антоній Храповицький. Він був запеклим україножером, який згодом, після перемоги більшовиків, очолював Російську православну церкву закордоном», – зазначив Зінченко.

За словами експерта, саме Храповицький у травні 1918 року був незаконно обраний Київським митрополитом.

«Група автокефалістів хотіла, щоб Київського митрополити як очільника всієї української церкви обрав Всеукраїнський собор. Натомість Антоній Храповицький все підлаштував таким чином, щоб його обрали на Церковному соборі Київщини. Він очолював лише Київщину, відтак, для всієї України не було єдиного духовного керівника», – розповів історик.

У свою чергу доктор історичних наук Ірина Преловська додала: перший митрополит УПАЦ Василь Липківський наполягав на тому, що «після Петра Могили» відбулось неканонічне та протиправне приєднання Української православної церкви Московським царством, а згодом – Російською імперією. Тому проголошуючи свою церкву автокефали вважали, що просто відновлюють історичну справедливість через повернення Київської митрополії часів Петра Могили.

«Почасти, в устрої цієї церкви пропонувалось повернутись до першохристиянських засад будівництва самих парафій, як малесеньких церков. Планували відродити те, що вважали наслідком негативного впливу імперій – Візантійської та Російської. Адже ті дуже сильно позначилися на політиканстві церковних структур», – зазначила Преловська.

Арсен Зінченко зазначив: у практиці Київської митрополії сформувалась ціла низка особливостей, які відрізняли її від російської.

«Передовсім, це пов’язано із самою природою української духовності. Тут відбувалось не сліпе слідування обрядам чи вказівкам церковного начальства або царів. Тут апелювали до норм Євангелія. Саме ця євангеличність і чітко простежується в УАПЦ часів Митрополита Липківського», – переконаний Зінченко.

Окрім того, у Київській митрополії існував і принцип виборності не лише священників, яких обирала громада, а й митрополитів та єпископів.

«Вже потім вони одержували благословенну грамоту від Константинопольського патріарха. Власне, цим, чи не єдиним моментом, і обмежувалась залежність Київської митрополії від Царгорода», – зазначив Арсен Зінченко.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-20 23:55 :20