субота, 7 липня, 2018, 11:46 блоги Суспільство
Кумир до оскоми. Навіяно Бумчиком
Ярина Коваль
журналіст, культуролог

Напевно, я була неправильним підлітком. Бо ніколи не страждала тим, щоб мертвою хваткою вчепитися у свого кумира. Вчепитися буквально (звісно, якщо пощастить підступитися настільки близько). НЕ впадала в істеричний екстаз від його споглядання. Не намагалася відірвати шмат його сорочки чи штанів – «на згадку». Не кидалася йому під ноги, щоб тільки він мене запримітив.

До чого це я? Саме так – до ситуації з тим, про кого всі у Львові говорять ось уже другий тиждень. До ситуації з Бумчиком – уродженцем Житомира Павлом Двуличанським, який у свій 21 рік є доволі відомим в певних колах ютюб-блогером, що ось уже чотири роки живе у столиці і займається тим, що розповідає на камеру про свій щодень. А щодень будує так, щоб у ньому ніколи не бракло місця на всілякі бешкети (від епатажних до екстремальних) – як от натягнути на руку сто презервативів чи проїхатися на даху потяга в метро. Його право. Бо тільки кожен сам вирішує, як розпорядитися власним часом і власним життям.

Зараз я не про це. І не про львівського мера, який знайшов час для Бумчика, але часто-густо не знаходить його для вирішення багатьох «гарячих» тем та ситуацій. Усі ми – люди. А про тих дітей (а їм в середньому від 12-ти і вгору), які прийшли на площу Ринок «пошаліти» від свого кумира.

Якби не оці підлітки на центральній міській площі, які вищали і кричали, виявлячи власні емоції (свідком чого випало стати), то я б ніколи не довідалася, хто такий Бумчик і що така особа взагалі є на світі. А виявляється не просто є, а ще й серед дітисьок є дійсно популярним: окремі його відеоролики назбирують понад 10 мільйонів переглядів. Це вже інша тема розмови – наскільки вони пусті чи змістовні, мудрі чи дурні тощо. Хлопець, принаймні, живе власним життям.

А яким життям живуть ті, хто прийшов від його персони «пошаліти»? Хто зростає не десь у краях, де тільки терикони шахт і жодного будинку культури, а в атмосфері старовинного міста з цікавою історією, архітектурою, культурою (що вже саме по собі мало би накладати на їхні душі певний відбиток), міста з купою всіляких подій на будь-який смаки і з претензіями на статус культурної столиці держави? Якими смислами наповнюється їхнє життя – дітей та внуків львів’ян, що за кожної нагоди готові говорити про власний патріотизм чи патріотизм земляків або краю (часто-густо небезпідставно)? Якою дорогою йдуть ці діти, обираючи за свого героя не Олега Сенцова чи воїнів АТО (ну добре – нехай не їх, бо підліткова свідомість часто-густо відмежовується від суспільно- політичних подій), не Славка Вакарчука чи Тараса Тополю, не багатьох інших особистостей, що могли би претендувати на статус кумира, а Бумчика?

Не знаю, як вам, а мені і страшно і гірко водночас. Недавно в інтернеті переглядала ролик школи-гімназії Голоби (це на Волині), знятий цього року наприкінці червня. Суть його – старшокласники дзвонили своїм батькам і під камеру на голос говорили їм про те, що вони їх люблять, а батьки кожен по-своєму на це реагували. Гарна і цікава ідея. Але висновки чомусь напросилися геть сумні. Бо з почутого: діти не привчені просто так говорити найкращі на світі слова своїм найріднішим (принаймні, ніколи без якоїсь вигоди для себе не робили цього раніше), а батьки не привчені такі зізнання чути. То, може, і в підлітковому ажіотажі навколо персони Бумчика – оце порушення базових основ гармонійного світу в людині?

Колись мене дуже вразила одна з індіанських легенд – розповідь про жінку-вовчицю La Loba, яка збирає по світі кістки і потім, склавши їх у кістяк, співає над ним ту чи іншу пісню, поки кістяк не обросте плоттю і не отримає душу. Тобто це все начебто до того, що всі ми починаємося з купки костей, закинутих у пустелі. А La Loba показує, що саме треба шукати (інакше кажучи, непорушну життєву силу – кості) і те, що буде благом для душі. І водночас обіцяє, що коли заспіваємо пісню, зможемо викликати те, що залишилося у психіці від первозданної душі і допомогти плоті знову набути живого лику.

І це насправді трагедія, якщо тих підлітків, котрі шаліють від згаданого кумира, формує і спрямовує головним чином Бумчик…

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-13 22:14 :00