понеділок, 25 червня, 2018, 12:01 Суспільство
За 10-15 років Україна перетвориться з експортера в імпортера аграрної продукції, – біолог
Фото: Палінчак Михайло/УНІАН
Фото: Палінчак Михайло/УНІАН

Зараз у світі відбувається так зване шосте масове вимирання тварин та рослин. Види зникали протягом усієї історії біосфери Землі. І перші п’ять великих вимирань відбувалися тоді, коли людини ще не було. Види вимирають під дією еволюційних факторів, коли вони витісняють один одного, з багатьох інших причин, наприклад, через зміни клімату. Однак, теперішній стан справ є безпрецедентним, коли один вид повністю підпорядковує собі все життя Землі внаслідок своїх забаганок, а не розумно продуманих потреб.

Так вважає кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології, природокористування та біології людини Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом’як, про це йдеться в інтерв’ю газети День.

«У нас зараз усі пишаються високими урожаями. Але ми вже втратили дві третини об’єму чорноземів. Бо, наприклад, кукурудзу можна сіяти раз на 10-12 років. Ріпак, який, ми хвалимося, дає зелене паливо, також належить до основних руйнівників ґрунту. Ми можемо з країни, яка входить до трійки експортерів сільськогосподарської продукції, за 10-15 років перетворитися на одного з численних імпортерів такої продукції. Ще одна проблема – у нас весь великий бізнес орієнтується на короткочасну перспективу. Хочуть швидко щось взяти, бо потім зміниться політикум, лобістів у владі не стане і бізнес відіжмуть… Чверть століття немає Радянського Союзу, але людина продовжує мислити тими рабськими, невласницькими штампами. Вважає, що з тим, що знаходиться за межами обійстя, можна робити що завгодно: знищувати, вирубувати, красти тощо. Це велика ментальна проблема», – розповідає дослідник.

Більше того, Іван Хом’як схильний вбачати корінь проблеми конфлікту людини з довкіллям, не тільки в Україні, а у світі загалом, – у свідомості людини.

«Коли людина приймає рішення, вона користується якимись своїми соціально-психологічними причинами, інколи захованими глибоко в її дитинстві. Я часто проводжу екскурсії. Якось з нами був хлопчик, дуже ввічливий, але коли він виходив за межі школи, одразу починав поводитися неадекватно, бачив гриб – і розтоптував його тощо. Виявилось, у хлопчика були невеликі логопедичні проблеми, і коли він став підлітком, почав комплексувати. Ці комплекси породжували агресію до навколишнього середовища. У нього була глибока потреба щось розламати. Люди хочуть щось зруйнувати. Найчастіше жертвою стає навколишнє середовище. Проблеми охорони довкілля – це психологічні проблеми», – говорить Іван Хом’як.

Також на думку вченого, проблема глобального потепління є недостатньо вивченою, щоб говорити про те, що саме воно є основною у питанні масового вимирання видів.

«Людина викидами вуглекислого газу впливає на це. Але який відсоток впливу саме людини – ми не знаємо. Наприклад, деякі дослідження показують, що у Х столітті глобальна температура була на кілька градусів вища, ніж зараз. Але ж ми не можемо сказати, що, наприклад, вікінги спалювали багато органіки, що спричинило глобальне потепління. Кліматичні зміни чомусь відбуваються. Коли це стається, переміщуються і зникають види. Людський вплив на клімат є. Але, на мою думку, найбільший він через знищення лісів, особливо вологих тропічних, адже ліс є природним стабілізатором, який згладжує кліматичні коливання», – пояснює Хом’як.

Біолог вважає, що український степ виник внаслідок людської діяльності, тому ми повинні захистити його від зникнення.

«Справа у тім, що людська діяльність – не єдина загроза для різних видів, іноді вона потрібна для їхнього існування. У принципі, такі, якими ми бачимо наші степи сьогодні, виникли десь у VI тисячолітті до нашої ери. На території цих степів були савани. Наша ковила має насінину, яка нагадує мультяшний свинячий хвостик. Коні, дикі корови, інші тварини у цих саванах не могли переносити насіння ковили. І тільки коли людина почала розводити кіз і овець, до яких чіплялося насіння ковили, – тоді сформувалися наші степи. Тобто всі степи, які ми зараз намагаємось охороняти та яких мало, по суті, сформовані людиною. Коли ми припиняємо будь-яку діяльність людини у цих степах, вони заростають деревами і зникають. Нам треба або завозити туди величезні стада копитних, щоб вони регулювали це без людини, або імітувати цю діяльність. До 2017 року робилося просто: коли все у степу відцвітало, насіння висипалося з трав, люди брали косарку, заходили у заповідник і імітували роботу якихось жуйних, що зникли вісім тисяч років тому, скошуючи пагінці дерев. Якщо це припинити, наші степи перетворяться на зарості робінії, під якими ростиме кропива, чистотіл, ожина. Величезні стада ми не можемо туди завезти, вони не зможуть жити на такій маленькій території. Тому людська діяльність тут необхідна», – розповідає Іван Хом’як.

Щоб покращити співіснування людини і природи потрібно дотримуватися принципу відомого дослідника Олдо Леопольда щодо дикої природи.

«Олдо говорив, що поки людина не буде тривалий час пізнавати природу, контактувати з нею, вона ніколи не почне її любити. Якщо я вважаю, що проблема моїх студентів у соціально-психологічній дезадаптації, змінити це під час наших занять я не зможу. Тому ми запровадили власний підхід до реабілітації жертв соціальної дезадаптації. По суті, ми були першими, хто почав працювати з так званою теорією щастя савани, дуже популярною в Англії, США тощо. Ми виводимо студентів на природу, щоб вони контактували з нею напряму, щоб ламалися усі їхні стереотипи щодо неї. Особливо так звані дискримінаційні стереотипи, коли живих істот ділять на вищих і нижчих, гарних і негарних, огидних і симпатичних тощо», – підсумовує Хом’як.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-16 16:24 :46