понеділок, 25 червня, 2018, 12:07 блоги Суспільство
Натхненна Ганною Ахматовою
Любов Сердунич
українська поетеса, журналістка

23 червня народини Ганни Андріївни Горенко (псевдо – Ахматова). Моя Ахматовіана почалася з перекладів її творів на українську, коли мій наставник, поет Сергій Цушко подарував мені двотомник її творів. Деякі вірші хотіла, щоб звучали солов’їною. Відтоді й перекладаю.

А два роки тому вперше відвідала музей Ганни Горенко (Ахматової) у селі Слобідка Шелехівська на Деражнянщині (Хмельницька обл.). Тоді й народився сей вірш. Вчора на вже традиційних Ахматовських читаннях мала нагоду озвучити її вірші у власному перекладі, які 2003 року увійшли до збірки «Загублений перстень», та цей вірш перед учасниками вшанування поетеси (поета, як вона себе називала)...

ГАННІ ГОРЕНКО (АХМАТОВІЙ)

То лише здається: стільки років!..
А життя – неждана течія.
Де твої сліди, ступали кроки –
Там сьогодні йду по них і я.
Все – як в мене: ліс, село, посадка,
Кут глухий, осокір, тиша, лан… 
Розділяє нас не сім десятків –
Поміж нами більше: твій талант.
Спільне в нас обох – батьки Андрії,
І розрада: Слово – для обох.
Що моя збулась вчорашня мрія –
Твій то Бог подбав про те, либонь.
Ти ж – Горенко. Й чула солов’їв цих.
Мабуть, заслухалась ними теж.
Тож звучить хай вірш твій солов’їною
З вуст моїх, переклад мій. Й пусте,
Що між нами – сім десятків років,
Ганно-Анно. Чи явились нині ми тобі?
Дві держави в нас – й одна морока,
Ті ж слова, бентега, війни, біль…

(Любов СЕРДУНИЧ, 23 червня 2016 р., с. Слобідка Шелехівська).

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-26 00:32 :41