вівторок, 19 червня, 2018, 17:59 блоги Суспільство
Про сексуальне насильство в умовах конфліктів
Зоя Казанжи
журналістка, письменниця, радник із комунікацій в агенції E'COMM

Є тема, на яку практично не хочуть говорити політики і інші публічні особи. Хіба що трохи пишуть медіа. Та б’ються як риба об лід громадські організації. Сьогодні, 19 червня, Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфліктів.

Під час ВСІХ, без виключення, збройних конфліктів, трапляється купа випадків сексуальної експлуатації та сексуального насильства, примусової проституції та зґвалтування.

Про Другу світову просто не будемо в черговий раз. В 1975-79 роках в Камбоджі, коли червоні кхмери практично знищили 2 мільйони власного населення, звірства, вчинені щодо до жінок і дітей, на сексуальному ґрунті, не вкладаються в голові. В 1994 році, в Руанді, під час геноциду тутсі, було знищено майже 1 мільйон людей, при цьому скалічених і зґвалтованих жінок десятки тисяч. В 1991-2001 роках, під час югославських воєн, де загинуло близько 100 тисяч людей, було зафіксовано сотні випадків сексуальних злочинів.

Завдяки тому, що після війни в Боснії, саме боснійські жінки почали говорити про сексуальне насильство, ми зараз маємо міжнародне законодавство, яке визначає, чим насправді є зґвалтування під час збройних конфліктів. Воно визнане злочином проти людяності та розглядається як спосіб катувань.

В зоні конфлікту на Донбасі також відомо про випадки сексуального насильства щодо місцевих жителів як з боку сепаратистів, так і з боку українських військових. Джерела в UNISEF та місії ООН з прав людини розповідають про те, що частина жінок надає сексуальні послуги військовим за їжу, наприклад. Або за перетин блок-постів.

Застосування сексуального насильства є звичною практикою у «місцях несвободи», а простіше кажучи – «на підвалах».

Ганна Янова, представниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив, розповідає, що з 276 опитаних людей, які на початку війни перебували в полоні у представників незаконних збройних формувань, 200 піддавалися сексуальному насильству. Це – страшні цифри. Жертвами насильства ставали як чоловіки, так і жінки, як дівчата, так і хлопці. Жінки найчастіше ставали жертвами зґвалтувань та залякувань сексуального характеру, чоловіки – частіше ставали жертвами катувань з елементами сексуального насильства.

Зрозуміло, що частина жінок боїться говорити. Тим паче, переживши насилля. Держава, на жаль, замовчує цю проблему.

У громадськості не так багато можливостей, але саме громадські організації допомагають з реабілітацією, доступом до юридичних та медичних послуг і так далі.

У нас немає комплексного підходу до вирішення такої проблеми. Я не знаю, чи навчають поліцейських з цього приводу – як реагувати, допомагати в разі звернення? Особливо на територіях, близьких до військового конфлікту. Чи серйозно ставляться командири до такої проблеми серед військових?

Добре, якщо це слово доречне в такому контексті, що змінюються підходи до зґвалтування. Раніше, як правило, в усьому звинувачували жінок – «не так» себе поводила, «не так» була одягнена, «не те» пила і так далі.

Громадська організація, яка цим теж опікується, Ла Страда Україна повідомляє, що кількість дзвінків на гарячу лінію Ла Стради, що стосуються безпосередньо насильства, збільшилась в 14 разів за останні роки. Серед основних видів насильства, пов’язаного з військовим конфліктом, називають застосування сексуального насильства, як-от зґвалтування, насильство на блок-постах та насильство у сім’ї чи поза сім’єю, скоєне демобілізованими учасниками бойових дій.

Але повноцінної статистики злочинів, пов’язаних з бойовими діями, немає. Причини зрозумілі: жінки бояться про це говорити вголос; не йдуть в поліцію, особливо, якщо злочин стався на непідконтрольній території; бояться бути осміяними та засудженими; частина не вважає себе жертвами сексуального насильства, особливо, якщо мова йде про «згоду» під тиском.

До речі, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає будь-якої відмітки про насильство, пов’язане саме з військовим конфліктом. Такі злочини губляться в загальній статистиці Донецької та Луганської областей.

І ще те, про що ми тільки-тільки починаємо говорити. Це домашнє сімейне насильство. В сім’ях, куди повернулися учасники АТО. Громадські організації все частіше реєструють випадки насилля з боку учасників бойових дій. В той же час, навіть якщо жертва і звертається в поліцію і справа раптом дивом доходить до суду, то факт участі в АТО використовується як пом’якшувальна обставина при винесенні вироку.

Хто цікавиться темою, подивіться, прошу, звіт ООН «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, в Україні. 14 березня 2014 р – 31 січня 2017 р».

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-17 21:30 :02