четвер, 14 червня, 2018, 16:10 блоги Суспільство
Хто такі літературознавці
Богдан Тихолоз
літературознавець, франкознавець

Коли хобі стає професією, або Хто такі літературознавці і [закреслено: навіщо вони потрібні] чого вони хочуть? Міні-трактат для літературно стурбованих.

Частина І. Хто такі літературознавці?

Особливо літературно стурбований підвид філологів – Homo philologicus litteratus.

Люди, які [закреслено: багато] дещо знають про літературу.

А також люблять і досліджують літературу.

Читають літературу, пишуть про літературу, говорять і думають про літературу.

Люди, які пишуть книжки про книжки.

Чесна відповідь: а) Диваки і б) Зануди (як писав, хоч і не про літературознавців, славної памʼяті Ульф Старк – RIP). Причому одночасно: а+б.

Частина ІІ. Чого хочуть літературознавці?

Більше знати про літературу, письменників і їхні твори.

Краще і глибше розуміти літературні тексти.

Уміти пояснювати їхній сенс собі й іншим [закреслено: хоча це їм не завжди вдається].

Щоб література була всесвітом, а всесвіт – літературою.

Щоб усі інші також любили й знали літературу (тобто також були літературознавцями!).

Чесна відповідь: часом вони самі не знають, чого вони хочуть…

Частина ІІІ. Навіщо потрібні літературознавці?

Щоб життя не здавалось нудним, а література – мертвою.

Щоб тлумачити незрозуміле й зацікавлювати цікавих цікавим (бо зацікавити можна лише цікавих, і то лише цікавим!).

Щоб бачити незвичне у звичному і незнане у знаному.

А щоб було…. (всякої тварі по парі: якщо Бог ненароком створив літературознавців, значить, вони Йому навіщось потрібні…)

Чесна відповідь: а Бог його знає…

Частина ІV. 7 фальшивих стереотипів про літературу

  1. Література – це шкільний предмет (причому такий, який не конче так пильно вивчати, як, скажімо, хімію, математику чи навіть мову).
  2. Література – це літери (слова, речення, всякі мовні знаки – такий собі вербальний конструктор).
  3. Література – це нескінченні списки (переліки): набір дат літературної історії та біографій письменників, повний мішок художніх засобів і каталог жанрів.
  4. Література – це цвинтар. Там усі померли.
  5. Література – це надто високі матерії, зовсім не потрібні в реальному житті. Харч для ангелів, а не для земних грішних людей.
  6. Література – це анахронізм, пережиток минулого, вічне пережовування старих проблем і тем, актуальних ще для динозаврів і мамонтів.
  7. Література – це нудно.

Стисло: насправді література – це концентрат життя, коктейль образів і сенсів, вир пристрастей та емоцій, всесвіт думок, планета людей, нескінченна мандрівка і неповторна насолода.

Частина V. 7 фальшивих стереотипів про літературознавців

  1. Літературознавці прочитали всі на світі книжки, тому вони такі [закреслено: божевільні] розумні. Також вони геть усе знають про письменників й особисто знайомі з Гомером, Шекспіром та автором «Слова о полку Ігоревім».
  2. Літературознавці – це такі кабінетні щурі, книжкові хробаки, які поза літературою світа Божого не бачать.
  3. Літературознавці – це ледарі (а відтак і злидарі), які ніц корисного не роблять, тільки день і ніч читають (часом роблять перерву, щоб іще щось написати, але ніколи не сплять і не їдять).
  4. Літературознавцями стають ті, кому забракло таланту стати письменниками (або взагалі забракло хисту, клепки чи грошей, щоб обрати іншу професію).
  5. Літературознавці всі короткозорі. Тому всі вони в окулярах, а хто без окулярів, той просто приховує лінзи.
  6. Літературознавці просто не знають про існування інтернету й не вміють користуватися ґаджетами, тому ходять у бібліотеки.
  7. Літературознавці насправді нічого нового не відкривають, просто переливають з пустого в порожнє, читаючи одні книжки за допомогою інших, щоб потім переказати прочитане іншими словами в іще інших книжках.

Стисло: насправді літературознавці – це професійні читачі, мандрівники літературним всесвітом (космосом і хаосом заразом!), літературні дайвери й альпіністи, такі собі екстремали на канапі.

Частина VІ. 7 причин, чому бути літературознавцем – це круто!

  1. Літературознавці роблять те, що люблять: читати, писати, говорити, думати. А, ну й читати, звісно! Чи я вже казав? Та нічого, літературознавці люблять повторювати!
  2. Літературознавці мандрують у часі і просторі, не сходячи з улюбленої канапи.
  3. Літературознавці розмовляють із мертвими. Часом можуть навіть когось воскресити. Ну, не так, щоб цілком, а все-таки хоч трішечки…
  4. Літературознавці проживають багато життів. Тому вони багатократно помножують свій досвід за рахунок чужих. Але мусять памʼятати, що смертні…
  5. Літературознавці як екстрасенси: бачать між літерами, читають між рядками, відчувають музику вірша і запах слова, тексти на дотик і температуру гарячих голів і сердець. Хоча й не годні пояснити, як вони то роблять... Магія!
  6. Літературознавці ([закреслено: зазвичай] іноді) мають добрий смак – до літератури, мистецтва, життя і людей. Але їм також ([закреслено: іноді] зазвичай) властиво помилятися.
  7. Літературознавці майже ніколи не перестають бути допитливими читачами – отже, завжди залишаються дітьми. А бути дитиною – це найкрутіше, що тільки може бути!!! Чи не так?

Стисло: насправді бути літературознавцем – це дуже круто! А хто думає, що це не круто, той сам не літературознавець і навряд чи ним стане! Тож хай тепер сам із цим лихом дає собі раду…


P.S. При написанні цього міні-трактату жоден літературознавець не постраждав (хоча взагалі-то вони вельми люблять трохи собі постраждати...).

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-13 12:37 :25