вівторок, 12 червня, 2018, 17:49 Львів
Три Герої, три історії: у Львові відкрили меморіальну дошку загиблим учасникам АТО
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK
  • Фото: Юра Мартинович/ZIK

Сьогодні, 12 червня, у львівській СЗШ № 54 відбулося відкриття меморіальної дошки загиблим учасникам АТО – Назару Пасельському, Андрію Бернацькому, Василю Задорожному, які навчалися у цьому освітньому закладі.

Про це повідомляє кореспондент ІА ZIK.

Подія зібрала батьків, родичів, друзів, вчителів та школярів школи,у якій в різний час навчалися загиблі Герої України. Меморіальну дошку, яку виготовили випускники Львівському державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша, офіційно відкрили: батько Андрія Бернацького – Євген, мама Назара Пасельського – Анна, та дружина Василя Задорожного – Оксана.

Три воїни, які загинули на сході України у 2014-2015 роках – це три різні та неповторні історії, які нагадують нам одну простру, гірку річ – війна досі триває.

«На нашу родину випало велике випробовування – війна, яка забрала мого чоловіка. Дивуюся, коли мене питаю: за що він загинув? Я тоді завжди відповідаю словами мого чоловіка: «Я воюю не за президента чи прем’єр-міністра, не за владу, а за тебе, за дітей, за внуків. Не хочу, щоб московський чобіт з’явився на нашій львівській землі». Саме їм, воїнам, нашим ангелам, ми завдячуємо тим, що маємо можливість ходити мирним містом і робити свої справи. Василь дуже любив життя. Я знаю, що під час АТО мій чоловік врятував понад сто людей, сто родин які можуть тішитися своїми чоловіками, синами, братами. Та у його тілі виявилися більше сотні осколків, які забрали його одне єдине життя від мене», – розповіла Оксана Задорожна про свого чоловіка.

«Мій син прожив одну половину життя у Львові, а іншу – у Дніпрі. Там його жінка та дочка. Коли почалася війна на Сході, то він одним із перших записався в армію, не ховався, зробив те, що мусив. «Тато, сьогодні вони там, за сто кілометрів, а завтра вже будуть біля мого дому», – так казав Андрій. І я розумію, що то правильні слова. Він був за командира роти по озброєнню. Коли хлопці попали у засідку, він прикрив товаришів, давши можливість їм передислокуватися, але ворожа куля снайпера знайшла його… Та я горджуся своїм сином і сподіваюся, що ця пам’ятна дошка нагадуватиме школярам за що він помер – за краще майбутнє для всіх нас», – поділився спогадами про свого сина Євген Бернацький.

«Мені важко говорити. Назар був моїм єдиним сином. Він був хорошою людиною, ніколи не мала із ним проблем. Він завжди мріяв стати офіцером, хоча у родині немає військових. Розбираючи його речі, вже після смерті сина, я знайшла написану ним історію про льотчика, який загинув… Він мав багато талантів. Якось, коли він був на Сході, я сказала йому, що знайдемо спосіб, щоб ти вернувся додому. Нащо він просто відповів: «Товаришів не залишу», – сказала Анна Пасельська.

Військові, які були на заході, не стримували своїх сліз, розповідаючи про бойових товаришів, згадуючи їхню відвагу та щире прагнення захистити рідну землю від окупантів.

«Для мене він живий, він є герой, а герої не вмирають. Пам’ятаймо про це та шануймо військових, які не побоялися стати безсмертними у нашій пам’яті», – підсумував старший лейтенант Артур Кірєєв, розповідаючи про бойового побратима Андрія Бернацького.

На завершення шкільний співочий колектив «Радуниця» виконав зворушливі пісні про воїнів-захисників.

Юра Мартинович,
IA ZIK

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-08-14 11:39 :01