понеділок, 11 червня, 2018, 16:41 блоги Суспільство
Бочка, або На мій вік стане, а трускавки з Польщі привезем
Мирон Іваник
головний редактор видавництва «Знання»
Джерело: tsn.ua
Джерело: tsn.ua

У жаркий суботній день маршрутка везе мене у батьківське село. Літо вже дало перші покоси сіна, а засіяні поля чекають нового врожаю. Лани одноманітного яскраво-жовтого або сіро-зеленого кольору. Жодного маку чи волошки на них не видно. Художник чи фотограф образився би на таку стіну антикольору: бо нецікаво.

– Ти там дорогою бочки не видів? – запитання біля генделика напроти зупинки у селі.

– Якої-такої бочки? – відповідаю.

– Та знову вчора приїхали посипати поля якоюсь труткою, мама другий день кашляє й очі течуть.

– То що то за бочка?

– Причеп з великими буквами, посипають поля. Кажуть, що всі бур’яни від того пропадають, миші всі виздихають. У сусіда Міхала впало п’ять бджолиних сімей, у касьчиного Василя вимерла вся пасіка. Мої кури – ніби повпивалися, а пес два дні з буди не вилізає.То що ж це за бочка така? Мабуть, сила хімічного удару настільки потужна, що може отруїти- вбити найживучіші у світі рослини-бур’яни. Але заради чого? Переможні реляції у пресі: «За останній рік на ікс процентів збільшено експорт зернових, ріпаку, кукурудзи, соняшника...». Воно, може, й добре, зростання експорту. Може, колись наторговані гроші повернуться додому із тихих фінансових закутків світових грошей. Якщо буде куди повертатися.

Культивування зернових – мабуть, найвизначніший винахід людства. Вічна боротьба за зерно-землю-хліб та інші ресурси змушували людство до війн та прогресу. Прогрес – мабуть, таки добре слово. Але не кожен інструмент цього прогресу є благом. Так як звичайна канцелярська ручка. Нею можна створити талановитий текст, який змусить людину думати чи «включити» емоції. Можна написати кляузу чи донос – і когось полити помиями або запроторити у в’язницю чи й гірше. У вправних руках цією ручкою можна вбити іншу людину.

Широка дорога прогресу підживлюється дрібними провулками чи стежками талановитих людей, які нібито служать цьому прогресу. Але іноді це манівці, які ведуть до людських смертей. Відомий факт, що винахідник хімічної зброї для Першої світової війни та найпопулярніших отруйних газів для Другої світової – розпочинав як винахідник мінеральних добрив для зменшення неврожаїв та підтримки рільників. А нацистський «Циклон- Б» – наймасовіший вбивця у газових камерах часів Другої світової, був лише побічним продуктом «успішного» агрохіміка. Не здогадувався він, що у газових камерах знищать майже всю його близьку та далеку родину.

Заінтригувала мене ця бочка. Треба брати для співрозмовника пиво та дослухати до кінця.

– Але це ж ваша земля, ваші паї. То чому гинуть бджолині сім»ї, а твоя мама хворіє? Хто цих хіміків сюди впустив? Де влада?

– А в сільського голови, як тільки привозять бочку – зразу на кілька днів відключений телефон. І до церкви в ті дні не приходить. Міліція не поїде: кажуть, не морочити голову. Лікарі кажуть не перевтомлюватися, їсти овочі та фрукти.

«Ознак отруєння не виявлено».

Бесіда плавно перетікає до великої політики, за кого голосувати, що собі думає та Америка та інших глобальних тем сучасного генделика. Витримавши його «політологічний» протокол слухання, можна отримати відповіді на свої запитання.

– Ну а що буде, як дозволять продавати землю? Треба чи не треба це дозволяти?

– А нічого не зміниться. Земля і так вже не наша, та й нашою ніколи не була. Бо на пайовий бльочок трактора- солярки- міндобрив не купиш. А орендар може дати два метри (центнери) зерна. Хіба пильнуй, щоб не прілого, бо згниє. А не хочеш брати зерно, то й без твоєї згоди засіють і нічого не отримаєш.

– То продавати чи не продавати землю?

– А все одно. Або пріле зерно в кінці року (якщо орендувати), або продати той пай – якраз стане на старий тазик (автівку) із польськими «бляхами». А решта тут (жестом), у кнайпі залишиться. Бо наші італійки із заробітків обробляти свою землю вже не повернуться.

– Про бджолу спитаю. А ти знаєш, що як впаде вся бджола, то вже нічого не буде: вишні, яблука, бульби – буде пустеля. Бджола набагато старша на нашій Землі від пшениці, вишні бульби чи корови. І якщо бочка витруїть всіх бджіл, то через кілька років урожаю буде менше. Потім – пустеля. Пам’ятаєш років зо двадцять тому наші криниці? Глибина до води була декілька метрів. А зараз без 20-ти метрової «скважини» з мотором доброї води не дістанеш. І зникати вода почала після того, як «ліс захворів і його треба вирізати». Той ліс давно у банках Європи чи панських хатах навколо великих міст, а нового лісу ніхто й не садив. От вода і пропадає. Виросте новий ліс – може, вода знову повернеться.

– Ой, не муч мене. На мій вік стане, а трускавки з Польщі привезем. Ліпше постав ще одне пиво...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-06-25 07:10 :15