понеділок, 4 червня, 2018, 13:31 блоги Суспільство
Подолати аномію

Процеси, які відбуваються в Україні, свідчать про зростання відчуження людей від суспільства і один від одного. Ця, так звана соціальна аномія, триває вже дуже багато років.

Слово аномія в перекладі означає «вiдсутнiсть норм», «вiдсутнiсть нормативностi». Цим термiном відомий французький соціолог Еміль Дюркгейм позначив ситуацiю, що складається для iндивiдiв та суспiльства, коли соцiальнi норми стають взаємно суперечливими, втрачають яснiсть або навiть взагалi зникають. Він вважав, що необхідною умовою виникнення аномії в суспільстві є розбіжність між потребами та інтересами частини його членів – з одного боку, і можливостями їх задоволення – з іншого.

Дюркгейм звернув увагу, що такi ситуацiї складаються у часи криз та радикальних соцiальних змiн, (наприклад, при спадi дiлової активностi та невпиннiй iнфляцiї), коли люди втрачають впевненiсть в тому, що вiд них очікують, i коли їм важко формувати свої дiї в поняттях узгоджених норм. У такi часи старi норми у поточних умовах не видаються доречними, а норми, що тiльки виникають занадто двозначнi та ще не досить чітко сформульованi, щоб забезпечити зрозумiлi та ефективнi настанови для поведiнки. За цих обставин, вважав Дюркгейм, можна очікувати зростання масштабiв девіантної (злочинної) поведiнки.

Найхарактерніші ознаки аномії в Україні можна було спостерігати в 90-х роках, яких ще назвали лихими. Не всім вдалося у цей період адаптуватися до змін, пристосуватися, вижити. За цей час відбулося розшарування людей за ознакою матеріального достатку і маргіналізація найбільш незахищених верств населення. Ці процеси, на жаль, продовжують тривати (подвійні стандарти, невпевненість у завтрашньому дні нікуди не зникли), і свідчать про те, що українці відзначаються унікальним вмінням переживати страждання. Щоправда, це супроводжується дедалі більшим відчуженням людей як від суспільства, так і один від одного. Відчуження послаблюється лише у випадку великої трагедії чи небезпеки, на кшталт збройної агресії. Виходить, що війна сприяє консолідації українського суспільства та спонукає його до розвитку.

А могло б і не бути цієї війни, якби правлячий клас в Україні справді був елітою, здатною називати речі своїми іменами, виробити стратегію досягнення успіхів, поступово змінити з її допомогою свідомість людей. Натомість у нас продовжують імітацію реформ та культивують стратегію уникнення негараздів – «аби не гірше».

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-18 16:12 :41