понеділок, 28 травня, 2018, 12:49 Суспільство
Тарас Франко любив жартувати із радянської влади, – Тихолоз
ZIK
ZIK

Хоча прізвище Франків було своєрідним «оберегом» для нащадків письменника, воно не могло повністю захистити їх від тиску радянської влади. Відтак, один із синів «каменяра» – Тарас Франко – «рятувався від пресингу» у спорті чи художній творчості.

Про це під час ефіру проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK розповів директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз.

За його словами, хоча в українських архівах не має справи Петра Франка, однак СБУ знайшла дуже багато документів про його брата – Тараса.

«Там величезний том, який засвідчує, що Тарас, як і Петро, був людиною твердих національних переконань і, водночас, таким собі «шейком», який любив трішки жартувати із радянською владою. У такий спосіб він зберігав свою гідність», – переконаний Тихолоз.

У свою чергу, директора Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив: доля Тараса Івановича також склалась трагічно. Адже радянська влада розуміла, що Франка добре знають на Галичині, тож «із ним потрібно щось робити».

«Тоді радянська влада знищила Петра Франка, а відразу після війни перевезла усю бібліотеку письменника до Києва. Там були навіть усі його рукописи. Згодом у 1949-1950 роках вони взялися уже за Тараса», – розповів Курус.

Мовляв, навіть син Тараса – Роланд згадує, що із батьком неодноразово вели розмови, аби той переїздив до Києва.

«Остання розмова закінчилась фразою «або ви їдете у Київ, або поїдете десь далі», – зазначив Курус.

Окрім того, відбувався шалений тиск і на старшу доньку Тараса, Зеновію, яка також жила у столиці. Саме вона вмовляла батька переїхати до Києва, адже це  давало шанс на виживання.

Однак, загалом, не зважаючи на тяжке становище, часом, знане прізвище таки уберігало родину від репресій. Наприклад, ще навчаючись у школі, Роланд із однокласниками вирішили вивісити над закладом синьо-жовтий прапор.

«Їх, звичайно, розкрили та затримали. Друзів Роланда посадили в тюрму, а його самого відпустили. Він розповідав, що КДБ розмовляло із ним цілу ніч, а потім сказало більше такого не робити. Мовляв, можеш здійснювати усе, що хочеш, тільки не вести політичну діяльність», – розповів експерт.

Разом із тим, Богдан Тихолоз зазначив: за своїми світоглядними переконаннями діти Франка – Тарас, Петро та Анна – були виховані на батьковій спадщині та під його безпосереднім впливом.

«І Тарас, і Петро були дотичними до національно-визвольних змагань. Більшою мірою, звичайно ж, Петро, адже був військовим Українських січових стрільців, сотником УГА та одним із засновників української військової авіації. Однак, і Тарас, який служив в австрійській армії, також був причетним до вишколу УСС. Це не могло не відобразитись на їхній подальшій долі», –зауважив Тихолоз.

Але хоч прізвище Франка справді було своєрідним оберегом, та захищало не від усього.

«Хоч Іван Франко заповів свою творчу спадщину Науковому товариству ім. Т. Г. Шевченка, цю організацію визнали «буржуазно-націоналістичною». Тому й бібліотеку та архів справді примусово вивезли до Києва. Тараса Франка приставили до цієї бібліотеки, він працював науковим співробітником інституту літератури. Однак, таки справді, часом дозволяв собі забагато», – наголосив дослідник.

Зокрема, під час звітних вчених рад просто жартував із засідань.

«Коли звітувати про свою річну роботу і черга доходила до Тараса, він витримував таку театральну паузу, а потім казав «Я працюю». Коли ж просили уточнити, над чим відбувається ця робота, той зазначав, що перекладає короткий курс історії ВКПБ на латинську мову. Після такої фрази, звичайно ж, ніхто не наважувався спитати навіщо він взагалі це робить», – розповів Тихолоз.

Загалом ж Тарас Франко рятувався від радянського пресингу у спорті чи художній творчості.

«Обоє синів Франка, як і Андрій, який надто рано помер, були не лише захопленими фізкультурниками, а й піонерами спортового руху у Галичині. Вони були одними із перших, хто почав серйозно займатись лещетарством, футболом. Тарас ще й страшенно любив великий теніс. Окрім того, він і багато малював – рятувався у мистецькій творчості», – зазначив Богдан Тихолоз.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-17 04:40 :08