Новини » Суспільство 23 травня, 2018, 11:14
Пам’ятаємо про Бориса Возницького – великого музейника і великого українця
Борис Возницький. Фото: nas.gov.ua
Борис Возницький. Фото: nas.gov.ua

Шість років тому, 23 травня 2012 року, відійшов у вічність Борис Возницький, багаторічний директор Львівської національної галереї мистецтв, яка з 2013 року носить його ім’я. Бориса Возницького називали ангелом-охоронцем, патріархом музейництва, збирачем скарбів, Українцем з великої літери. Був вільною людиною не лише за зовнішніми ознаками, а передовсім за внутрішнім духовним світом. Борис Возницький не був недоступним, легко йшов на контакт, вмів вислухати, зрозуміти. В ньому відчувалася духовна сила, внутрішня зібраність, постійна робота думки.

Про це у Фейсбуці написала екс-директор Львівської національної галереї мистецтв Лариса Разінкова-Возницька, донька Бориса Возницького.

Подаємо її допис про батька у повному обсязі:

«Створив найбільший музей в Україні, який містить сімнадцять окремих музейних відділів та заповідників. Герой України, Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, Заслужений працівник культури України та Польщі, мав Відзнаки Президентів, Ордени за заслуги, був Почесним громадянином п’яти міст, почесним доктором наук та Академіком, першим Президентом IKOMу від України і далі.

Це були не просто нагороди та відзнаки – це маленька часточка того, чим могла віддячити Батьківщина за ту титанічно віддану, безкорисну працю Бориса Возницького та його колективу. Працю з порятунку та відродження десятків тисяч творів вітчизняного мистецтва, пам’яток архітектури.

Ось тільки невеликий перелік діяльності Бориса Возницького: реставрація та концепція експозиції Олеського, Золочівського, Жовківського (відділу галереї) замків. Концепція експозиції Підгорецького замку з представленням оригіналів, відкриттям відділу археологічних знахідок Давнього городища Пліснесько, розпочав формувати театральну залу, власноруч демонтував усі пізні простінки у залах, відтворив старе планування залів. Продумав та створив паркову систему в Олеському та Золочівському замках. Відродив садибу Маркіяна Шашкевича в Підлиссі та створив з Романом Лубківським музей «Русалка Дністрова». У с. Руда створив музей Гетьмана Івана Виговського. В Олеському замку експозицію гаварецької кераміки. В монастирських приміщеннях Капуцинів –унікальні в Україні, єдині студійні фондосховища. В підвальних приміщеннях зібрав по фрагментах кам’яні надгробки 16-18ст., які є також винятковою експозицією. Добився передачі під музей Палацу Потоцьких у Львові та разом з Галиною Дергачовою створив експозицію творів європейського мистецтва 14-18ст. Там відкрив каплицю, яку присвятив «Львівській Богородиці», іконі XIV ст. У 1965 році з Володимиром Овсійчуком відкрив сміливу на той час виставку «Львівський портрет», і хоча цензура заборонила показ цієї виставки, спустили її у напівпідвальні приміщення Галереї та продовжували експонування. Відродив П’ятничанську вежу – XIV ст., музеєфікував Каплицю Боїмів. Зібрав з нуля стародруки, українські книжки та створив Музей книги. Врятував частину античних скульптур з палацу Лянскоронських у Старому Роздолі.

Борис Возницький врятував скульптури Іоана Пінзеля та музей. Творчість Пінзеля досліджував протягом п’ятдесяти років, надрукував декілька монографій, вважався одним з фахових дослідників скульптури XVI-XVIII cт.

На могильній плиті Бориса Возницького викарбувані його слова: «Рятування національної спадщини для мого життя – це призначення згори.

Світла та вічна пам’ять».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-21 23:23 :19