п'ятниця, 18 травня, 2018, 14:45 Суспільство
Одні будують, інші – руйнують: реалії музейної справи в Україні
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

18 травня світ відзначає Міжнародний день музеїв. За різними підрахунками, в Україні налічується загалом близько 5000 музейних установ різного типу. Музейництво в усі часи було непростою галуззю – щоб не лише існувати, але й розвиватися, музеї потребують коштів. Однак фінансова складова не завжди є головною проблемою музейних установ. Як показує досвід, брак фаховості часом буває набагато більшою бідою й може знищити багато добрих починань й досягнень. Та, попри все, українські музеї існують. Кожен з них знаходить свій спосіб пережити важкі часи – одні закривають відділи, інші ж – навпаки, створюють нові експозиції й філії.

Інформагенція ZIK звернулася до музейників, щоб з’ясувати, з якими проблемами сьогодні стикається ця галузь і які можливі виходи з цієї ситуації. Голова Західноукраїнської спілки музейників, директор Історико-краєзнавчого музею м. Винники Ігор Тимець підкреслив, що перед українським музейництвом постав ряд загроз.

Директор Історико-краєзнавчого музею м. Винники Ігор Тимець. Фото: photo-lviv.in.ua
Директор Історико-краєзнавчого музею м. Винники Ігор Тимець. Фото: photo-lviv.in.ua

Фронт не лише на сході України – він й на культурній ниві

«Ті фонди, те надбання, яке мають наші музеї дійсно вартують, щоб їх показувати в Європі. Та, на жаль, нинішнє фінансування музеїв аж надто плачевне. Більшість музеїв потребують оновлення експозиції, створення нових експозицій, оновлення законодавчої бази, яка б полегшила й покращила роботу музейної галузі. На жаль, якщо порівнювати з іншими галузями, зокрема освітою, у музейників найнижчі зарплати. Тому дуже важко втримати фахівців, молодих науковців, які хотіли б пов’язати своє життя з наукою й бути музейниками. Адже прожити на мінімальну зарплату неможливо, й втримати такого фахівця в музеї – дуже важко», – зазначив Ігор Тимець.

«Для того щоб оновити експозицію, для того щоб показати нову експозицію й притягнути нового відвідувача, реставрувати експонати, консервувати їх чи відновити – усе це потребує коштів. Аби музей працював повноцінно, у нього потрібно вкладати гроші. І це не лише питання культури чи туризму, це питання стратегічне. У нас фронт не лише на сході України – фронт триває й на культурній ниві. Цей фронт не менш важливий, ми не можемо його програти. Адже Донецьк і Луганськ – це не лише результат певних військових дій, а це результат багатолітньої відсутності там української культури, мови, історії. Про це слід пам’ятати. Ми повинні тримати цей культурний фронт заради тих хлопців, які тримають фронт на Сході країни», – підкреслив голова Західноукраїнської спілки музейчиків.

Нові туристичні маршрути – шанс не лише для музеїв, але й для депресивних сіл

Ігор Тимець акцентував на тому, що сьогодні не припустимими є скорочення, закриття музеїв, зокрема у Львівській області. На його думку, одним зі способів збереження музеїв є їх включення у нові туристичні маршрути.

«Усі розуміють, що Львівська область є туристичною областю. І для того, щоб хтось сюди приїхав, потрібні нові туристичні маршрути, нові цікаві експозиції. Сьогодні нікого не здивуєш старими заводами, «Святом пива» чи «Святом пампуха». Турист хоче отримати високоякісний продукт. Але, звичайно, ми повинні докласти певні зусилля, щоб отримати цей високоякісний продукт.

Час оновити законодавство. У нас є ще радянська постанова про поділ музеїв на категорії за кількістю експонатів. Є ряд інших законодавчих постанов, які потребують оновлення. Оновлення потребує й сам закон про конкурси на очільників музеїв. Бо, на жаль, у музеї (таке, зрештою, практикується не лише в музейній галузі), потрапляють «фахівці», які не мають відповідної профільної освіти й стажу роботи. Це теж дуже важливо, бо музей – це не та установа, де можна просто заробляти гроші, музей – це установа, яку потрібно любити, якою потрібно жити, потрібно бути патріотом», – підкреслив він.

«Львів зараз відвідує дуже багато туристів, які переважно відвідують центр міста. Натомість туристичні об’єкти, які знаходяться трохи далі від центру міста, чи на околицях відчувають брак уваги відвідувачів. Це потрібно змінювати – зміщувати акцент. І над цим мають працювати музейники. До Львова зараз приїжджають переважно наші сусіди – ближнє порубіжжя. Вони не поїдуть другий-третій раз по тому ж туристичному маршруту. Усі хочуть новий продукт, отже потрібно працювати над створенням нових туристичних маршрутів. Наприклад, працівники нашого музею спільно з працівниками районних адміністрацій Золочівського, Пустомитівського та Перемишлянського району розробили новий туристичний маршрут: Винники – палац в Журавниках – Музей ткацтва та килимарства в Глинянах. Останній музей був створений за кошти гранту Євросоюзу та Глинянської міської ради. Нам передали приміщення, де зараз повністю обладнано повноцінну експозицію. Де не лише цікаві експонати, а й є верстати: для туристів можуть провести майсте-клас з килимарства. Створення цього музею повністю лягло на плечі працівників нашої музейної установи. На жаль, ми ще не маємо повного фінансування, хоча є розуміння з боку і Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації. А кошти потрібні на все – від ремонту приміщень до охорони й встановлення решіток. Створення цього маршруту – важливий економічний імпульс для навколишніх сіл. Якщо сюди приїдуть туристи, то є шанс на те, що будуть ремонтуватися дороги, а це, відповідно, змінить ситуацію для так званих «депресивних» сіл, куди прийдуть інвестиції. Якщо вдасться відремонтувати давній «глинянський тракт», то це зніме навантаження з траси Львів-Тернопіль, оживуть депресивні села, буде новий туристичний маршрут, до якого входять не лише Винники, Журавники, Глиняни, а й Унівська лавра, старий центр Золочева, Перемишляни, прекрасна церква в Підберізцях з розписами Модеста Сосенка», – підсумував Тимець.

Одні закривають музеї – інші створюють

Впродовж останніх років спостерігається доволі тривожна тенденція – Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького ліквідувала свій відділ у Жовкві – музей «Жовківський замок», а також «Музей давніх пам’яток» в храмі Івана Хрестителя у Львові. Загроза нависла над ще двома важливими музейними установами – філіями Львівського музею історії релігії в Червонограді та у Сокалі, які Львівська обласна рада передала на баланс місцевих органів влади. Ці зміни можуть означати зменшення фінансування й навіть призвести до закриття цих музеїв, що матиме катастрофічні наслідки, особливо у випадку музею у Червонограді, що має багатющу колекцію іконопису XV-XVIII ст.

Проте є інші приклади. Зокрема, завдяки старанням аматорів музейництва на Львівщині може ще цього року з’явитися музейна установа у звичайному селі на Золочівщині – Словіті. Про цю небуденну подію в інтерв’ю для IA ZIK розповів автор ідеї – мешканець с. Словіта Назар Демський та сільський голова Володимир Демський.

Назар Демський
Назар Демський

На Золочівщині зявиться сільський музей

«У Словіті колись існував історико-краєзнавчий музей, створений місцевим вчителем. Музей навіть мав звання народного, проте після смерті засновника музей занедбали, багато експонатів пропало – фактично музей припинив своє існування. Вцілілі експонати перенесли у приміщення сільської школи, де вони зберігаються й досі», – зазначив Назар Демський.

Старе приміщення музею в Народному домі у Словіті
Старе приміщення музею в Народному домі у Словіті

Він розповів, що ідея створити новий, повноцінний музей історико-краєзнавчого спрямування виникла приблизно дев’ять років тому, після того, як він почав збирати артефакти, що збереглися у жителів села. «Тоді ж я вступив у пошукове товариство «Маківка-Броди» – львівське громадське товариство, що займається пошуком загиблих вояків. У той же час, деякі знайдені речі почали передавати до колекції нашого майбутнього музею чи поповнювали колекції інших музеїв. Пізніше я став членом Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять», що займається пошуком загиблих у Першій світовій війні та Другій світовій війні. Першою проблемою, яка постала перед нами, була проблема приміщення. Старе приміщення музею в Народному домі перебувало в аварійному стані – у складні 90-ті роки ніхто не виділяв коштів на його ремонт. Нам вдалося відремонтувати його за кошти сільської ради. Зараз фактично музей перебуває в процесі оформлення: експонати вже пронумеровані, готуємо стелажі, готуємо документальну базу, щоб офіційно оформити музей. До праці почали активно долучатися односельці – багато хто поділився речами народного побуту, військовими артефактами (радянськими й німецькими)», – додав він.

Відремонтована кімната для музею у Словіті
Відремонтована кімната для музею у Словіті

«Кімнату для музею відремонтували за кошт сільської ради. Це приміщення Народного дому збудували наші предки, ще перед Другою світовою війною. Жителі Словіти будували його за власний кошт – самі добували камінь, збирали гроші для будівництва. Тому всі добре розуміли, що ремонтуємо, те, що збудоване важкою працею наших предків. Зрештою вдалося повністю відремонтувати Народний дім не лише у Словіті, а й сусідньому Якторові. Так само не потрібно було особливо переконувати односельчан відносно потреби створення музею. Я просто розповів, що є зібрані артефакти, які могли бути продані чи потрапити у приватні колекції, пояснив, що це наша історія, яку потрібно зберегти. Тим більше, що у нашому селі відновлюють найдавніший жіночий монастир Галичини, що діяв тут до Другої світової війни. Сестри повертаються у свій монастир, і ми маємо надію, що з ними повернеться древня чудотворна ікона, до якої, напевно, будуть приїздити прочани, яким можна буде показати нашу історію. Звичайно були й такі люди, які казали: для чого вам цей клуб чи музей, але більшість розуміла, що це важливо для нашого села, що потрібно зберегти те, що нам передали наші предки», – розповів сільський голова Словіти Володимир Демський.

Експонати для музею у Словіті
Експонати для музею у Словіті
Експонати для музею у Словіті
Експонати для музею у Словіті

«Експонати для нашого музею збирали у полях, лісах, старих будинках. Просто приносили люди – хтось давню річ, яка зберігалася на горищі, а хтось просто під час роботи в саду викопував древні посудини. Наш музей буде охоплювати артефакти від епохи палеоліту до теперішніх часів. Серед унікальних експонатів – бойова шліфована сокира, яку знайдено під час земельних робіт у сусідньому селі Кривичі. Є багато інших цікавих речей, які були знайдені не лише у Словіті, а й сусідніх місцевостях – Кривичах, Митулині, Якторові. Тому ми позиціонуємо наш музей як історико-краєзнавчий музей села Словіти та околиць. Сподіваємося, що він відкриє свої двері перед відвідувачами в кінці літа чи на початку осені цього року», – підсумував Назар Демський.

Підготував Андрій Павлишин,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2018-05-23 10:28 :53