вівторок, 15 травня, 2018, 16:21
«Золото» Грузії – чим вражає подорожнього Сакартвело
37

Гори та море, багата культура і неймовірна новітня історія. Цим «безвізова» Грузія приваблює щораз більше українців. Сюди їдуть відпочити, познайомитись з традиціями, посмакувати стравами або ж купити нерухомість. Чим вражає подорожнього країна – у нотатках кореспондента ZIKу.

Вуличками старого Тбілісі

Після українського тепла, Тбілісі зустрічає прохолодою. Гірська фортеця Нарікала – зручне місце для знайомства зі столицею. Притягують погляд футуристичні споруди зі скла і металу. Вони назавжди змінили старий Тбілісі.

Спуск веде вузькими вуличками давнього міста. Квітучі дерева Ботанічного саду і ажурні балкони старих будинків нависають над проваллям міського водоспаду Леґхтакхеві.

Це – місце зародження грузинської столиці. Заснування якої пов’язують із Вахтангом Горгасалі, царем і святим. За легендою, властивості сірчаних джерел вразили царя. Відтоді й служать людям. Тутешні бані – витвори архітектури і клуби для зустрічей і спілкування. Цілюща вода (38-40 градусів) добре відновлює сили і подовжує молодість. Але потрапити сюди непросто – черги розписані на кілька тижнів уперед.

Про давні секрети зцілення і молодості розкажуть місцеві банщики. Контраст з гарячої і холодної води, добра терка і мильний розчин відновлять силу і енергію. Змінюється і настрій. Може у цьому і секрет – чому у місті завжди мирно співіснували представники різних націй і релігій?

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Дорога до Казбеку

Мандрівка по Грузії – це відвідини храмів. На узбіччі Воєнно-Грузинської дорозі стоїть оборонний комплекс Ананурі. Фортеця була і військовим форпостом і місцем молитви. Тепер краса кам’яної різьби церкви Успіння зазнає впливу часу.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Кілька годин дороги – і ось справжні гори. Водій пасажирського буса «пролітає» круті повороти над глибоченними прірвами. «Я насолоджуюсь горами», – каже наш гід Jondi Tabunidze.

Попереду – гордість Грузії – п’ятитисячник Казбек (висота 5047 метрів). Забратися вище може лише авто з міцною підвіскою. Позашляховик підвезе до гірського монастиря на висоту 2100 метрів. Тут храм Святої Трійці, збудований з масивних кам’яних брил. Тут можна зустріти місцевих монахів.

Ще вище на тисячу метрів – печерний монастир. Звичайні екскурсії туди не йдуть – раніше у цьому важкодоступному місці переховували християнські реліквії. Шлях на вершину – тільки для альпіністів.

Гора Казбек – ще й легендарна. Саме тут, згідно з грузинською версією, прикували непокірного Прометея. Везіння для туриста – пам’ятне фото на фоні гори, яка постійно ховається за хмарами.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Головна святиня Грузії

На перетині річок Арагві і Куру стоїть головна християнська святиня Грузії Джварі – храм Святого Хреста. Збудований ще у VI столітті комплекс зберігся до цього часу – сюди не дісталися численні завойовники.

Постав храм на місці язичницького вівтаря – і цей камінь досі посеред церкви. Ще у 4 столітті свята Ніно Кападокійська встановила тут дерев’яний хрест – символ приналежності грузинів до християнства. З 1994 року ця історична пам’ятка визнана спадщиною UNESKO.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Біля підніжжя гори – місто Мцхеті і патріарший собор Свєтіцховелі. Це місце паломництва і «другий» Єрусалим. У соборі – чимала кількість християнських реліквій: копія єрусалимського храму, престол Животворящого дерева, кам’яна кафедра католікоса і мощі святого Андрія. Тут же – могили грузинських царів роду Багратіоні, Іраклія II, Георгія X, Вахтанга Горгасалі.

Головна історія храму – передання про хітон Христа. Після смерті одяг дістався одному із воїнів – грузину, який привіз хітон з Єрусалиму. Почувши про святиню і взявши її до рук, мешканка Мцхеті Сідонія відмовилась її віддавати. З цим одягом в руках жінка померла. Поховали Сідонію з хітоном, бо не змогли більше забрати з її рук. На місці поховання і збудували згодом Свєтіцховелі.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Печера Прометея

Одна із дивовиж Грузії – печера Прометея. Це – сучасний екскурсійний об’єкт з велетенськими підземними залами і фантастичними візерунками. Відкрили печеру спелеологи у 1984 році, шукаючи сховок на час ядерного удару. Близько 2 кілометрів тягнеться шлях зі сталактитами і сталагмітами, освітлений різнокольоровою підсвіткою. Печерою протікає річка, по якій плаває екскурсійний катер.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Батумі – центр розваг і відпочинку

Майже 40 тисяч українців відвідали курортний Батумі у 2017 році. Щороку ця кількість збільшується. На попит реагують авіакомпанії, відкриваючи нові маршрути до Грузії.

Батумі – один із прикладів неймовірної історії успіху Грузії. Портове місто буквально всіяне готелями світових мереж – Radisson Blu, Sheraton, Hilton, Divan Suites, Marriott, Crowne Plaza, Le Meridien, Wyndham, Euphoria. А ще тут – десятки казино. І це все у місті, в якому не більше 250 тисяч мешканців.

Батумі приймає туристів цілорічно. Взимку їдуть на гірськолижні курорти Аджарії, влітку – відпочити на Чорному морі. Міжсезоння – час для розваг і екскурсій у гори.

Батумі стрімко змінюється. Один із символів змін – відновлений у центрі міста пам’ятник Медеї, яка тримає в руках золоте руно. Сюжет міфічний, але взятий з життя – у Сванеті (Колхіда) і справді видобували золото, закладаючи у річку баранячі шкури. Щодня біля пам’ятника зупиняються тисячі гостей. Туристи – це і є «золото» Грузії, новий шлях до багатства і процвітання.

Чи безпечно туристам?

Це неймовірно – але ще якихось десять років тому електрику у помешканнях грузин включали тільки годину на добу. А з крана замість води витікала незрозуміла суміш. І теж – по годині в день.

З політичними змінами настали зміни і економічні. Слово «хабар» тепер звучить як непристойність. І хоча зарплати невеликі – 250-300 доларів, повертатись у минуле тут не збираються. Грузини націлені на європейський розвиток – ремонтують дороги, розбудують торговельні мережі і заклади відпочинку. Автотраси патрулює реформована поліція, а реформована армія живе у будинках на зразок НАТО.

Побороли й злочинність. Як жартують грузини, ще десятиліття тому по узбережжю моря ходили хіба «тіпочки» зі зброєю. Та тепер кримінальна хроніка зникла з повідомлень у ЗМІ. «Аж нудно стало», – жартує наш гід.

Зате для туриста – це «рай». Мільйон іноземців у рік з Азербайджану, Вірменії, Росії України, Турції, ОАЕ, Ірану, Білорусі, Казахстану та інших пострадянських країн їдуть сюди. У місце, де ще десять років тому не було асфальтної дороги.

До джерел Сакартвело

«Гостинність – традиційна для грузин», – розповідає журналіст і наш гід Юрій Бабаян. Біля Махунцетського водоспаду і легендарних мостів цариці Тамари чуємо розповідь про грузинську гостинність. Для мандрівника у будинку здавна будували окремі кімнати, з усім необхідним для відпочинку. З гостя не брали оплату – і це проблема для розвитку «зеленого туризму». У гірських глибинках і досі не прийнято брати гроші з мандрівників.

Українців приймає Нодар Шервашидзе – аджарський селянин і винороб. Гостить вином власного приготування і традиційними стравами. Чи не за кожним столом у Грузії почуєте розповідь про унікальне вино, якому уже 8 000 років. Про технологію виноробства, яка є нематеріальною спадщиною UNESСO. Зібраний виноград дусять і, вкупі з кісточками, шкіркою і гілочками засипають у глиняний глек, закопаний у землю. Глек герметично закривають скляною кришкою, випалюючи залишки кисню. Вино достигне через півроку – тоді й можна подавати на стіл.

У Грузії – 521 офіційних сортів винограду, а неофіційно – на 200 більше. П’ють зазвичай біле – кількагодинні застілля вимагають багато вина. Хачапурі, хінкалі, шашлики, суп дочорва, сир порані – традиційні страви на столі. Перший тост – за католікоса, якого визнають за живого святого. А далі – тост за героїв, українських і грузинських. «Каумарджос» – «Будьмо», – кажуть грузини, піднімаючи келихи.

Грузинське застілля – теж спадщина UNESKO. Як і спів і танець. Співає «Єлеса» – селянський квартет. В оточенні гір і виноградників, звучання пісень по-особливому проникливе. Грузини бережуть традиції – і навіть хочуть повернути давню назву країни – Сакартвело.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

У ритмі сучасного міста

Відновлений центр старого міста і новітня набережна – туристичний бізнес змінює столицю Аджарії Батумі. Берегова лінія Чорного моря забудовується багатоповерховими апарт-готелями. І це теж можливість інвестицій для іноземних громадян.

Незабаром почнеться літній сезон і берег моря заповнять відпочивальники. У програмі-мінімум – відвідини Ботанічного саду і прогулянка на канатній дорозі. Зголодніти не дадуть десятки затишних ресторанчиків з традиційною кухнею і знамените хачрапурі від шеф-повара Будинку аджарского хачапурі. І вже зовсім пощастить, якщо вдасться потрапити на виступ запального ансамблю грузинського танцю. Так, сумувати грузини не дадуть. А яскраві спогади про гостинність і красу Грузії надовго залишаться у пам’яті подорожнього.

Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець
Фото: Володимир Перегінець

Володимир Перегінець

 

Матеріал підготовлений за сприяння Департаменту туризму і курортів Аджарії та авіакомпанії МАУ – «Міжнародні авіалінії України».

МАУ виконує рейси з Києва до Тбілісі і назад двічі на день, щодня, з понеділка по неділю.

Детальніше про умови перельотів на сайті авіакомпанії.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2018-05-23 10:29 :14