субота, 12 травня, 2018, 9:07
Замки Львівщини: описано схему, за якою тіньові особи прагнуть їх приватизувати
5

Рік тому громадськість довідалася про те, що замки Львівщини, які є пам’ятками архітектури національного значення й перебувають у користуванні Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького (Олеський, Підгорецький та Золочівський), юридично «зависли в повітрі» поміж Львівською обласною державною адміністрацією, Міністерством культури та Львівською обласною радою. Ситуацію вдалося дещо прояснити під час круглого столу в листопаді минулого року, на якому були присутні представники ЛОР, ЛОДА, Мінкультури та львівської галереї. Проте загрозливі сигнали про нову небезпеку, що нависла над пам’ятками національного значення, знову змусила громадськість бити на сполох.

Про небезпечний прецедент, що стався в кінці 2017 – на початку 2018 року й може мати негативні наслідки для української культурно-історичної спадщини, розповів під час прес-конференції «Національні пам’ятки. Загроза привласнення і втрати» депутат Львівської обласної ради Олег Панькевич.

Олег Панькевич, депутат Львівської обласної ради. Фото: Микола Тис/ZIK
Олег Панькевич, депутат Львівської обласної ради. Фото: Микола Тис/ZIK

«Це не вперше ми говоримо про проблему спроби Львівської обласної ради стати власником державного майна, яке зараз є в користуванні Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, зокрема архітектурних споруд – замків в Олеську, Золочеві та Підгірцях. Ця проблема з’явилася понад рік тому. Приводом став лист директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Тараса Возняка до ЛОР і ЛОДА. Після того був проект рішення ЛОР, який не мав жодних юридичних аргументів, жодного юридичного обґрунтування доцільності й правової позиції того, що ЛОР може бути власником цього майна, яке належить державі. Це майно на сьогодні є на балансі ЛОДА, де була своя історія оформлення всіх документів. Наприкінці квітня з’явився черговий лист Тараса Возняка. Після цих листів на сесії ЛОР завжди ставилося питання про оформлення права власності на замки саме ЛОР. У листі ніби все правильно – йдеться про те, що є проблема пов’язана з використанням цих пам’яток, з певними формальними речами. Ми можемо з цим усім погодитися, що директор турбується, переживає, але головне питання – чому він звертається до органу, який не є власником цього майна. Фактично, у попередніх листах п. Возняк визнавав, що ЛОР «може бути власником» цього майна. Отже новий директор, понад рік перебуваючи на посаді, так і не довідався, хто ж є власником замків, хоча, напевно, мав би це зробити чи не в першу чергу. І от звісно, що такі листи (і на це є підтвердження у документах управління комунального майна обласної ради) стали підставою для того, щоб ЛОР прийняла проект рішення про прийняття замків у власність територіальних громад Львівської області. Отже після цього листа, ми можемо очікувати, що сесія ЛОР знову розглядатиме це питання», – зазначив Олег Панькевич.

«На жаль, вже маємо дуже неприємну ситуацію, і прецедент пов’язаний з порушенням чинного законодавства, коли об’єкти державної власності – пам’ятка архітектури монастир домініканців у Підкамені у Бродівському районі Львівської області теж рішенням сесії ЛОР перейшов у власність територіальних громад Львівської області. Точніше, не весь монастир, як було у проекті рішення, а тільки вежа монастирського костелу. У цьому теж є велика проблема, бо насправді це не можливо юридично – не може окремо вежа стати власністю ЛОР, а костел й решту монастиря бути державною власністю. Як можна відділити частину архітектурної споруди від решти пам’ятки?! Тобто такого прецеденту ще не було і не може бути. Продовженням цієї справи стало рішення ЛОР про надання дозволу проектним організаціям на виготовлення проекту землеустрою для обслуговування вежі. І цікаво, що у першому проекті рішення під вежу мала бути виділена земельна ділянка 7 га, котра внаслідок дискусій перетворилася на 0, 7 га. При цьому за задумом авторів ухвали у власність ЛОР має перейти все подвір’я монастиря у Підкамені. Для чого ЛОР ця земельна ділянка та чому порушується законодавство й ніхто не питає дозволу органу місцевого самоврядування – Підкамінської селищної ради – це окреме питання», – підкреслив депутат.

Він акцентував, що цілком зрозуміло, що така ж схема готувалася для Підгорецького замку, для Олеського замку та й усіх інших пам’яток архітектури.

«Спочатку незаконно набувається у власність, пізніше відводиться земельна ділянка. А потім може бути все що завгодно – наприклад, процес відчуження. Далі все буде залежати від фантазії та бажань власника», – додав Панькевич.

«Отже, повертаючись до подібних ініціатив, потрібно підкреслити, що вони є абсолютно незаконними – це однозначно державна власність, й ініціаторами таких схем мали б займатися правоохоронні органи. Проте, в сучасній ситуації, коли державна влада практично не займається охороною пам’яток історії та культури, коли в обласній державній адміністрації фактично відсутня структура, яка займалася б відповідною проблематикою. Дуже шкода, що ЛОДА теж не реагує на всі ці спроби, хоча ці всі пам’ятки є на її балансі. Ми маємо подібну лінію поведінки й у Міністерстві культури, яке закриває очі на всі ці речі, що відбуваються. Ті листи, які у нас є від міністерства – це всього лише правильне цитування законодавства, але аж ніяк не реагування на проблему, яка склалася. Тому вважаю, що громадськість має бути більш активною, закликаємо до активності всіх людей, які цікавляться цією проблемою. Тільки тоді, коли буде належний резонанс, усі ці «ініціатори» відмовляться від своїх нехороших планів», – сказав депутат ЛОР.

«Зрештою, ті круглі столи, які вже відбулися, призупинили процес. Проте, хоча це питання вже не порушується на сесії ЛОР, з’явилися нові механізми, які працюють на ту саму стратегію – заволодіти національною спадщиною. Зокрема, на останній сесії ЛОР прийнято документ, який називається «Положення про інвестиції в ЛОР». Цей документ у своїй преамбулі згадує закон про охорону культурної спадщини, тобто є посилання на цей закон. Це положення, цей документ, який прийняла ЛОР, передбачає іншу форму окрім традиційної оренди, відчуження, приватизації, пропонується введення поняття «інвестора», який має прийти і все нам допомогти. Єдина проблема, що на яких умовах він має прийти – вони дуже непрозорі: усе вирішує дуже вузьке коло людей, а не, наприклад, сесія ЛОР. Які зобов’язання цього інвестора? На жаль, у цьому документі бракує відповіді на такі запитання. Це все може в майбутньому загрожувати втратою нашої національної спадщини», – підсумував він.

На думку екс-директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, доцента Львівської національної академії мистецтв Лариси Разінкової-Возницької, небезпека криється й у тих процесах, які в останні півтора року відбуваються у самій галереї. Йдеться, зокрема, про звільнення під різними приводами фахових працівників, які присвятили багато десятиліть свого життя створенню й розбудові галереї.

Лариса Разінкова-Возницька, екс-директор Львівської національної галереї мистецтв. Фото: Микола Тис/ZIK
Лариса Разінкова-Возницька, екс-директор Львівської національної галереї мистецтв. Фото: Микола Тис/ZIK

«У здоровий глузд не вкладається, чому директором такого колосального музею призначено людину далеку від мистецтва, яка не може втримати цю інституцію. Людину, яка з перших кроків починає закривати відділи музею (закрито вже два відділи), починає роздавати те, що було зроблено в дуже складні часи для нашої країни. Ось звідси починаються проблеми. Погляньте, що відбувається з колективом галереї – кращі фахівці були змушені піти з галереї або їх просто звільнили», – підкреслила Лариса Разінкова.

Вона акцентувала на величезних проблемах з фондосховищами, які забирають у фахівців й передають у руки зовсім некомпетентних людей.

«Тут присутня Марія Сойко, яку звільнили з фондосховищ палацу Потоцьких із зовсім незрозумілих причин, адже у неї була повністю збережена вся збірка, не було ніяких втрат. В відділі галереї в Олесько ми маємо унікальні студійні фондосховища. Ними більше сорока років опікувалася Тетяна Сабодаш, яка досконало знає всі експонати. У неї не було випадку, щоб був втрачений чи загублений якийсь предмет із фондосховищ. Коли після звинувачень про відсутність експонатів, щоб довести, що все знаходиться на своєму місці, вона продемонструвала журналістам предмети зі збірки, й отримала догану від керівництва. Згодом людина, яка віддала галереї кілька десятків років, отримує на атестації вирок – профнепридатність. Пізніше з’явився наказ передати унікальні фондосховища людині, яка тільки закінчила Академію друкарства. Дівчині, яка ще не розуміє, куди взагалі вона йде і яку відповідальність на себе бере. Однак, коли громадськість забила на сполох, дирекція видала новий наказ – передати фондосховища іншій людині, яка хоча б пропрацювала п’ятнадцять років у Олеському замку. Само собою напрошується запитання – для чого це все робиться?», – підсумувала вона.

На регресі у найбільшому музеї України впродовж останніх місяців акцентував й голова Львівського обласного відділення Українського фонду культури Валерій Потюк.

Валерій Потюк, голова Львівського обласного відділення Українського фонду культури. Фото: Микола Тис/ZIK
Валерій Потюк, голова Львівського обласного відділення Українського фонду культури. Фото: Микола Тис/ZIK

«Потрібно щиро й відверто говорити про те, що відбувається з галереєю впродовж двох останніх років. Депутати Верховної Ради від Львівщини були ініціаторами створення конкурсних комісій на заміщення вакансій. У Верховній Раді був проголосований безглуздий закон, ініціатором якого була, зокрема, Ірина Подоляк. По суті, цей закон дав можливість рейдерського захоплення національних українських пам’яток. Львівської національної галереї мистецтв маючи 500 тис. квадратних метрів виставкових залів, маючи понад 60 тис. артефактів – понад п’ятдесятирічний колосальний доробок Бориса Возницького на посаді директора й колективу галереї, починає робити кроки назад», – зазначив Потюк.

Він підкреслив, що ці процеси абсолютно чітко вказують на те, що для людей які стоять за цими подіями довкола галереї, «не має нічого цінного українського», вони на чужій праці готові робити свій бізнес.

«Вони не мають національної свідомості. Це абсолютно відвертий сепаратизм по відношенню до української культури. Ми дожилися до Революції гідності, і в процесі становлення громадянського суспільства змушені судитися через те, що негідників ставлять на посади. Навіщо це робиться? Галерея є цілісним майновим комплексом. У Бориса Григоровича жодного разу не виникало питання права власності. Він на мотоциклі чи жигулях їздив і збирав цю унікальну колекцію, яку оцінюють в 15 мільярдів. І от комусь захотілося цим поласувати. Чому зараз порушується справа замків? Тому що є претенденти на ці замки. Це, зокрема, ті ж депутати, які пропихали цей закон. Вони роблять все для того, щоб завтра забрати собі в концесію чужу працю. Щоб на чужій праці робити свій особистий бізнес. У 2012 р. Тарас Возняк, ще при живому Возницькому ходив до Адміністрації президента Януковича й просив звільнити Бориса Григоровича Возницького. Наступний крок – зміна фахівців у галереї. Коли усунуть цих всіх відповідальних людей, можна собі уявити, що буде відбуватися у сховищі», – підсумував він.

Прес-конференція на тему: «Національні пам’ятки. Загроза привласнення і втрати». Фото: Микола Тис/ZIK
Прес-конференція на тему: «Національні пам’ятки. Загроза привласнення і втрати». Фото: Микола Тис/ZIK

P.S. Iнформаційне агентство ZIK готове надати можливість Тарасу Возняку та всім, чиї прізвища згадано у цьому тексті, висловити свою позицію.

Андрій Павлишин, IA ZIK.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Top
2019-05-20 10:05 :39