Новини » Події 11 травня, 2018, 16:25 блоги
Повернутися з війни
Влад Якушев
журналіст, письменник, екс-начальник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»
Фото автора
Фото автора

Я дочитав книгу Наталі Нагорної «Повернутися з війни», і довго сидів з нею на колінах вдивляючись у стелю і у середину себе. Вражений.

Книга не велика за об’ємом, але читав я її довго, по кілька сторінок, оскільки кожна сторінка в ній списана не буквами, а болем, радістю, сумом.

Книга не про війну, а про людей, які повернулись з війни, і людей, які їх чекали. Тільки прочитавши її, я зрозумів, що тим, хто чекає, важче ніж тим, хто воює. Бо на війні ти тільки воюєш і вона забирає тебе всього – без залишку, а ті, хто залишився, мають якось жити своїм звичним життям і попри це, ще з’їхати з глузду від власних думок та переживань.

У книзі є все про війну. Так лаконічно та влучно охарактеризувати це страшне явище і його наслідки може тільки той, хто добре розуміє, що це – війна. Наталя добре розуміє…

Якось, коли Наталя приїжджала до нас на позиції, один з бійців сказав: «Ви приїхали на годину і поїдете, що ви можете знати про війну». Наталя тоді посміхнулась. На той момент цей солдат був на передовій трохи більше місяця, а Наталя працювала на фронті понад рік. Що вона знає про війну? Що журналісти знають про війну?

Вони знають як це – подружитись з солдатом, зняти про нього сюжет, а за кілька днів знімати сюжет про його похорон. Це лише один приклад того, що вони знають…

В якихось моментах я впізнавав себе і думав, книжка ж не про мене. Звідки вона знала, про що я думав? Але, зрештою, що в цьому дивного. Вона знає багато сотень таких, як я. І сотні, якщо не тисячі тих, хто чекає. Вона і сама чекала, сподівалася і надіялася. Зрештою, і зараз сподівається, що всі герої її сюжетів залишаться живими та здоровими.

Книжка проілюстрована малюнками Наталі. Вони виглядають, як дитячі. Це, напевно, тому, що коли ми чогось боїмося чи не можемо на щось вплинути, то перетворюємося у душі на беззахисних дітей. З нас злітає вся оця доросла бравада і ми стаємо… стаємо щирими.

Наталя була щирою, коли писала цю книгу.

А що ж про саму книгу? Наведу лише невеличкий уривок:

«Привезли хлопця без руки та без ноги. Він весь час сміється. Регоче, жартує, анекдоти розказує, до медсестер залицяється. Йому викликали психіатра. Подивився каже, здоровий. Просто оптиміст. Так буває, каже. Хай, каже, сміється».

Хороша книжка. Раджу прочитати.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-21 00:15 :05