четвер, 26 квітня, 2018, 18:58 Суспільство
Телеведуча ZIK Лейла Мамедова: Прип’ять – моє дитинство, мій біль
Оглядове колесо в покинутому місті Прип’ять після аварії на Чорнобильській АЕС. Фото: EPA/HELMUT FOHRINGER
Оглядове колесо в покинутому місті Прип’ять після аварії на Чорнобильській АЕС. Фото: EPA/HELMUT FOHRINGER

Ведуча інформаційно-аналітичної щоденної прямоефірної токінг-студії «Перші про головне. Коментарі» Лейла Мамедова поділилась спогадами про евакуацію з Прип’яті після аварії на Чорнобильській АЕС.

Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.

 

«26 квітня... 32 свічки пам’яті... одна з них моя... Мій день одкровення, день розуміння і збагнення незворотності, день відвертостей, день «вивертання» моїх душевних нутрощів назовні... день сліз, які не зупинити... день, який я ще чотири роки тому до кінця не усвідомлювала... А потім була перша поїздка в мою Прип’ять. Сонячне місто зустріло мене мовчазно та привітно. Тоді моє життя перевернулось. Друга поїздка в 2016 «зламала» мене повністю. Я побувала в своїй квартирі і зі мною відбулось дещо неочікуване, тіло відділилось від душі і біля себе поруч в кімнаті, без блакитних шпалер, а я і їх згадала, стояла маленька дівчинка Лейла, яка тут же сміялась, тут же обмастила себе кремом для взуття, за що тато отримав наганяй від мами, дівча, яке стрибнуло з дивану і в якого розлетілась рука, і яке тато на шаленій швидкості бігу ніс в лікарню», – написала Лейла Мамедова.

Вона додала, що сьогоднішня ніч у Прип’яті відродила нові спогади:

«Я, нарешті, знаю, чому уникаю натовпу і не ходжу на стадіони, хоч і люблю футбол. Бо тоді 32 роки тому під час евакуації, я опинилась сама серед людей і просто завмерла і не пішла в автобус... Тепер згадала військового, який взяв мене на руки і посадив в автобус, а я вчепилась у нього маленькими пальчиками і боялась... Поїздки в Прип’ять зміцнюють. Тепер я розумію Тата, який ніяк не міг припинити їздити в Чорнобиль. Мій Тато, я мало про що шкодую в житті, та моя прикрість, що сьогодні вночі Тебе не було зі мною... Тепер я знаю, чому ненавиджу вести ефіри 26 квітня, бо не можу чути слова чиновників, мені хочеться волати. Знаю, чому в перших класах, коли були чорнобильські дні, і на лінійці не могла прочитати вірш, а просто сміялась... так сміялась, бо це був мій захист... страшний захист... я буду закінчувати своє одкровення, дякую, тим, хто дочитав до кінця...»

Нагадаємо, сьогодні, 26 квітня – Міжнародний день пам’яті про чорнобильську катастрофу (International Chernobyl Disaster Remembrance Day).

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-10 03:56 :00