четвер, 26 квітня, 2018, 10:11 блоги Суспільство
«Гіпсовий солдат». Зруйнований бойовиками пам’ятник відновлять українці
Юрій Лелявський
журналіст, військовослужбовець ЗСУ
Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський
Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський

Курган, що височіє за цим білим зруйнованим пам’ятником, – братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів.

Пам’ятник був скромним, без зайвого пафосу – гіпсова скульптура солдата з автоматом. А під ним була дюралемінева табличка з іменами загиблих. Близько ста чоловік. Ціла рота.

У селищній раді села, неподалік якого стояв постамент, зберігалось фото таблички. Половина прізвищ українські: Коваленко, Палій, Дериземля, Чепинога…

Влітку 2014 року на цю землю знову прийшла війна. Почались бої. Судячи з воронок і болванок «Градів» та «Ураганів», що досі лежать у навколишніх ярах, зіткнення тут були жорсткі. Як колись співав Володимир Висоцький: «Здесь раньше вставала земля на дыбы, тепер здесь гранитные плиты. Здесь нет ни одной персональной судьбы, все судьбы в единую слиты».

Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський
Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський

Село і степ, із братською могилою червоноармійців, кілька разів переходили з рук у руки. Зрештою українські військові вибили звідси «козачків». Стріляти перестали, війна від цих місць відступила. Але залишились її наслідки: невидимі (страх і занепокоєння в очах місцевих людей) та матеріальні – воронки, гільзи, зруйновані споруди і подекуди пам’ятники, як оцей гіпсовий білий солдат.

Кулі та осколки знищили скульптуру. В момент, доки йшла стрілянина і було не до меморіалів, зникла і табличка з іменами похованих солдатів. Так, ніби ці люди загинули двічі. У 1943 році війна забрала в них життя, а у 2014 – наступна, нинішня війна, вбила пам’ять про них…

Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський
Братська могила солдатів Червоної армії, які загинули у 1943 році, звільняючи Луганську область від нацистів. Фото: Юрій Лелявський

Для чого я все це пишу? Скоро буде 9 травня. Однозначно пам’ятна дата. При Радянському Союзі 9 травня називали Днем Перемоги. У сучасній Україні це – День Скорботи за загиблими у Другій Світовій. У тому числі і по тим солдатам, що поховані на Луганщині. Втім, це індивідуальне право кожного – як ставитись і як називати 9 травня.

А от у Москві, без сумнів, буде масштабне, яскраве і вражаюче пафосне дійство – в стилі нацистських парадів, що у 1934 році в Берліні за замовленням Гітлера режисувала Лені Ріфеншталь. Тільки на відміну від закутих у лати, нордичних, тевтонських лицарів, по бруківці Красної площі промарширують бородаті богатирі в кольчугах – руські вітязі та солдати строкової служби, одягнуті у форму Червоної армії.

А так, зрештою, буде все те саме, що і в Берліні часів тридцятих років: хвилина мовчання, удари метронома, потім почнеться масштабна, чітка хода сотень барабанщиків, горністів, яку продовжать немолоді (років 60-70) чоловіки з бойовими медалями та орденами на піджаках. Ці люди мають красиво продзвеніти медалями, щось правильне, патріотичне і антифашистське сказати на камеру і взагалі максимально переконливо зіграти роль ветеранів Великої Вітчизняної, адже реальних фронтовиків, тих, хто воював, уже, на жаль, майже не залишилось. А хто ще і живий, то навряд чи в нього у більше, ніж в 90 років будуть сили крокувати в колоні, а потім завзято хильнути «наркомовські» 100 грам «за победу».

Але в Москві 9 травня на параді в честь Перемоги вони – веселі та енергійні ветерани війни з фашизмом – обов’язково будуть! І якщо фізично учасників війни вже майже нема, то саме в цей день і саме на Красній площі вони неодмінно будуть. Бо що ж це за 9 травня без ветеранів?!І Ветерани будуть такі, як треба: з орденами, сивочолі, але бадьорі й оптимістичні.

А в кінці дійства, потягнуться незчисленні шеренги школярів та студентів з прапорцями, квітами та великими чорно-білими фото військових часів Другої світової. Це, за задумом режисерів параду, буде називатись «Бессмертний полк». Ну, ніби кожний школяр чи студент несе фото свого діда чи прадіда, коли той був молодий і воював, а тепер наче знову у строю. Душевно, але от певні сумніви викликає те, що через кожні п’ять шеренг фото героїчних предків повторюються, а коли парад закінчується і студентсько-шкільна масовка розходиться по домівках, то видані перед тим «ідеологічно правильні» фотографії «Безсмертного полку» діти, не знаючи, що з ними робити далі, просто скидують у велику купу, наче фашистські знамена під мавзолеєм Леніна. Ну, ж не в «Макдональдс», караоке, чи в нічний клуб з фотографією незнайомої людини йти?!

А зараз перейду на російську мову. Не факт, що дійде до свідомості, та, принаймі, якщо стануть читати, то хоча б усе зрозуміють. «Владимир Владимирович! Ребята, сторонники Путина и его «генеральной линии партии»! Грош цена всем вашим демонстративным акциям, вроде «Бессмертного полка». Все эти фразы: «Никто не забыт, ничто не забыто. Память про павших героев Великой Отечкественной будет вечна и незыблема…» Да?!!!!

В 2014 году, возле этого, теперь уже разрушенного памятника над братской могилой красноармейцев, находились позиции ополченцев- казаков ЛНР. На их форме были нашиты георгиевские ленточки; приезжавшим сюда российским тележурналистам они взахлеб рассказывали, что взяли в руки оружие (привезенное, кстати, из России), чтобы бороться с фашизмом; у многих на кубанках были красные звездочки, точно такие же, как и на пилотках, погибших красноармейцев. Ура, товарищи! Фашизм не пройдет! Но!!!! Когда «лэнэров» отсюда выбивали ВСУ, то убегая на «отжатых» у местных фермеров машинах ополченцы, неожиданно забыв про необходимость чтить пам’ять героїв войны, быстренько прихватили и стоящую у основания гипсового солдата дюралеминевую табличку с именами павших бойцов. Зачем? Ну, как зачем? Ее же всегда на пункт приема цветных металлов можна сдать. Если не в Брянке или Стаханове, то уж точно где нибудь в Ростовской области. Много не выручишь, но на пару бутылок водки или несколько «кубов» ширки точно хватит. Синька – зло, но пить не брошу!

Помните финальную фразу культового российского фильма «Брат-2», который в современной России воспринимается чуть ли не как урок патриотизма: «Мальчик! Водочки принеси – мы домой едем!»

Вот и вся мораль «Русского мира». «Стань мне братом! А если не хочеш – я проломлю тебе голову». Или накрою «Градами»…

А що буде зі зруйнованим пам’ятником? Селищна громада села Золоторівка зараз збирає гроші на відновлення скульптури і встановлення нової таблички з іменами. Постамент буде відроджений. За кошти українців.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-24 10:25 :55