Замальовка з напівтемної мордовні
Богдан Волошин
письменник, журналіст

Стаю сибаритом... Нарід мліє від пекучого сонця, а мене носило парками і скверами. Нанюхався яскравого бозу, цвіту яблунь і вишень. Нагуляв апетит. Захтілось чогось такого... Простого і вже. Навідався до пані Марії на Високий замок. У напівтемній мордовні пахло чебуреками, смаженою цибулькою і свіжими варениками.

При ляді стояв сивий хлописко, кволо і ображено говорив до шинкарки:

– Отаквово, пані Маріє. Вигнала мене з дому. А я шо – я ніц. Чи я то заслужив? За перепрошенням – нігди! Ви ж мене знаєте. Чемний і порядний. Як ви мені в борг на олівець пишете – чи я вам хоч раз не сплатив? А видите! Бо я маю совітсь. А вона – нє... Мені вареники дайте. Та. І сотку. Як все.

Чоловік взяв тарелик з варениками і сів за столик. Акурат і мені принесли дві свіжі чебуречини. Заточив, обпікаючи пальці, запашне їдло і знічев’я почав приглядатись до чоловіка. Той акуратно насиляв на видельця вареник, але не підносив до писка, а нахилявся до него, як в молитві і лиш тоді клав його в ротову ямину. Довго із задоволенням пережовував. Від цього під ним порипувало дерев’яне кріселко. Потім хлопуньо сьорбав малим ковточком оковиту і щоразу ретельно витирав писок салфеткою. Я аж впрів від споглядання того процесу. Раптом голосно задеренчав телефон. Дядько витягнув слухавку, потер її салфеткою і приклав до вуха.

– Ну?

– ..............!!!!!!!!!

Чоловік ликнув слину, важко вдихнув і співуче виголосив:

– Ідииии нааааа ***!!!

Потім спокійно поклав телефон і нахилився над тарільцем, на дні якого перестрашено дивився зблідлий від сметани остатній вареник.

Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-17 16:25 :41