середа, 25 квітня, 2018, 12:14 блоги Суспільство
Як ми Долину диких тюльпанів шукали
Наталія Фанок
журналіст, заступник головного редактора ІА ZIK
<nbsp;>

Отож, погожої недільної днини вирішили ми з колежанкою помандрувати до прекрасного. Об’єктом нашого дослідження обрали Долину диких тюльпанів, що поблизу села Надітичі у Миколаївському районі. Про долину дізнались випадково, з Інтернету. То чому б не поїхати?

Мандрівка наша стартувала з львівського автовокзалу на вул. Стрийській. У касі про те, які маршрутки туди курсують, не знають. Пішли питати водіїв. Автобуси у тому напрямку відправляються з верхньої платформи вокзалу. Ми їхали «еталоном» Львів-Гірське. Хоча дрогобицька чи стрийська маршрутки теж підійдуть. Дорога займає приблизно 50 хвилин-годину. Автівкою, звісно, швидше і трошки спростить процес, але розповім наш варіант.

Водій висадив нас на зупинці с. Надітичі. Траса, поле – ні людей, ні будинків. Село ліворуч, поля – праворуч. Відразу біля зупинки – путівець між засівами ріпаку. Ми туди і подались. Прогулялись гарно, але тюльпанами і не пахне. Дорогою перестріли два авто, нас питали керунок до тюльпанів. Ну та, ми ж дуже схожі на місцевих гідів. Але запропонувати підвезти і пошукати разом – такого не було. Ми не сильно засмутились, бо приїхали до природи – погуляти, а не покататись. Врешті натрапили на місцеву людину. Машин, які я обізвала «аварійками» (якоїсь такої дивної форми, чомусь засоціювалось), по полю було розкидано чимало, але аж ген-ген вглибині. Що вони робили – поняття не маю. Хай це залишиться загадкою. Враховуючи, що поле вздовж і впоперек пересікають рови з водою, дійти до них було нереально. Ми якось спробували. Досить того, що забрели в обгорілу стерню, повимазували попелом взуття і низ штанів, то ще й зайшли в тупик. Тому «йти на людей» не раджу.

Тож, молодий чоловік пояснив нам дорогу. Ми вернулись до траси, і трохи пройшли назад, у сторону Розвадова, до моста, як велів селянин. Там було з десяток людей, частину з яких ми уже бачили біля ріпаку. Тюльпанчики є. Дуже мало і одиничні. Їх треба дошуковуватись. Але це хоч щось, подумали ми, бо вже втратили будь-яку надію на «долину з тюльпанами».

Потім ще спробували подивитись карти. Інтернет тут не дуже, тому на нього розраховувати не варто. Але карта показала напрям – 400 м в сторону Розвадова. Ну, що ж, пішли. По трасі, притримуючись зеленої зони. Так-так, водії нам посигналювали. Давненько я не мала таких пригод.

Зморені, занепалі духом, але ми таки дійшли до Долини. Так, тут ще один міст, якраз про нього, мабуть, говорив наш «екскурсовод». Тільки тюльпанів-то нема. Знову в поміч прийшли люди «на аварійках». Спершу махали нам здаля. Але хтозна, чого вони хочуть. Потім трохи під’їхали, зупинились, показали, куди рухатись, і помчали собі далі. Які ж ми їм були вдячні! Бо пройшовши по їхньому сліду з десяток метрів, ми таки натрапили на галявинку. Квіточок тут багацько, можна помилуватись, фото зробити і зітхнути з полегшенням. «Аж настрій піднявся!», – радісно сказала колежанка. Потім ще один чоловік розказував, що як піти туди вглиб, на іншу ділянку, там ще більше тюльпанів. Але ми вже не мали сил туди топати. Свої кроки за неділю ми виходили, ще ж до зупинки вертатись. А ви маєте шанс спробувати своє щастя.

<nbsp;>
<nbsp;>

Так от. Долина диких тюльпанів розміщена за півкілометра до вказівника (зупинки) села Надітичі, відразу за серпантином після Розвадова, перед мостом зїзд направо. Пройти прямо по злегка втоптаній стежці 50 метрів – і ось вона крааасааа. Дикі тюльпанчики. Це не тюльпанові плантації у Нідерландах, і навіть не «маленька Голландія» на Херсонщині. Зате тут щось незвичне, красиве, і, головне, зовсім поруч. А ще тут чудова природа, безлюддя (за винятком місцевих робітників), вітер, сонце і… пісок. І, до речі, на цю ділянку, зі всіх людей, які приїхали подивитись на дикі тюльпанчики, дійшли лише ми. Решта зосередились на поодиничних, біля першого моста від зупинки, і на тому, мабуть, були щасливі.

<nbsp;>

В Інтернеті інформації про Долину дуже скупо, на місці теж спитати нема в кого. Серед відгуків прочитала, що багато хто проїжджає ділянку, а ще пишуть, що найкраще їхати всередині квітня, бо сам пік цвітіння. Тому поспішіть. І поблизу немає ні магазину, ні заправки, майте це на увазі. Ми запаслись водою і бананами, але під кінець нашого крокування того виявилось замало. Наша мандрівка до диких тюльпанів вийшла дикою, але тим не менш, цікавою, нестандартною та насиченою. Додому ми приїхали втомлені, але щасливі. І попри все, одноголосний висновок: ми б залюбки усе повторили.

На цій галявині цвітуть дикі тюльпани. Іи їх не бачите, але вони є.
На цій галявині цвітуть дикі тюльпани. Ви їх не бачите, але вони є.
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-21 02:36 :43