вівторок, 24 квітня, 2018, 10:34 блоги Світ
Ті, кому пощастило. Як вірменський лідер не виявився Януковичем
Сергій Костеж
мандрівник, історик

«Серега, ты не представляешь, мы только что за 10 дней сменили власть!!! АААаааа!!!»

Як тільки я побачив таке повідомлення в месенджері, перебуваючи в далекому відряженні, я спочатку не повірив. Всі були в курсі протестів у центрі Єревана, натомість, вони не викликали у більшості українців якогось захвату.

По-перше, такі протести там спалахують за останні 10 років мало не через рік без успішних результатів.

По-друге, на Вірменію в Україні звикли дивитися як на сателіта Росії, члена ЄвраЗес, який голосував проти резолюцій ООН по Криму та Донбасу, який не визнав Голодомору геноцидом українців, як на країну, яка має на своїй території російські бази та регулярні підрозділи.

Українці забули, як ще якихось п’ять років тому Україна мала повністю підконтрольний Росії уряд, очолюваний проросійським президентом, термін перебування Російського флоту і військових частин РФ пролонгували до середини XXI століття, українським міністром оборони був громадянин РФ, а міністр освіти і науки Табачник видавав антиукраїнські книжки, розповідаючи страшилки про Західну Україну. І українці це все терпіли багато років…

Вірменська ситуація трохи схожа на українську. Вірменія – країна, надзвичайно багата як на туристичні пам’ятки, так і на корисні копалини, так і не змогла завести іноземних інвесторів для освоєння цих фінансово перспективних напрямків, які могли б перетворити країну на ще одну Швейцарію. Схожа ситуація, правда? Причина та сама – корупція в лавах найвищих урядовців. Наприклад, Серж Саргсян, який якраз полишив посаду під тиском народних виступів, має серйозний вплив на процеси в країні через своїх родичів – зокрема, брата Олександра, який має у Вірменії прізвисько «Сашик 50/50». 50/50 – це тому, що, за словами вірменських журналістів і громадських діячів, прагне мати долю в кожному бізнесі в країні. Яку – неважко здогадатися. Є навіть анекдот такий:

Приходить Сашик 50/50 до бізнесмена-початківця і просить 50% бізнесу. А той здивований.

– Я вже за 50% домовився з твоїм братом, прем’єром Сержем Саргсяном!

– Ну добре, – відповідає Сашик, – хай Серж має свої 50%, а ти давай мені 50% з тих 50%, що лишилися.

І Серж Саргсян, і його брат, і попередник Саргсяна, Роберт Кочарян – представники так званого «Карабахського клану» у вірменському політикумі. Всі вони – вихідці з Нагірного Карабаху, і всі вони брали активну участь у вірмено-азербайджанських війнах за регіон у 1990-х. Починаючи від легендарного прем’єра Вазгена Саркисяна (1999) саме представники цієї політичної групи займали керівні посади у Вірменії.

Чи зміниться ситуація наразі – важко сказати. Судячи з подій та свідчень вірменських колег, Саргсян дійсно пішов з посади і не відомо, чи він досі залишається в країні. Прем’єром може стати лідер протестів Нікол Пашинян, який є прибічником зближення Вірменії з ЄС. Але поки що обов’язки голови уряду виконує Карен Карапетян – людина, яка займала багато посад в часи зрілого Саргсяна, а тому не відомо, чи представники парламентської більшості не спробують відсунути вимоги і кандидатури протестувальників, запропонувавши «компромісні» фігури.

«Карабахський клан розгублений, нагадує вашу Партію регіонів після Майдану. Але поки що не розвалюється, подивимося по перших сесіях парламенту», – пише один з друзів, сподіваючись, що кадрового відкату назад, до минулих політичних еліт, у Вірменії не станеться.

Українцям не слід очікувати занадто багато. По-перше, співпраця Вірменії та РФ не припиниться з кількох причин (повна енергетична залежність Вірменії від російських компаній, необхідність військової підтримки РФ), по-друге, Вірменія поки що занадто далека від світових політичних процесів, щоб кардинально на них спливати, а отже, натомість, ситуація всередині країни поки що не викристалізувалась, а тому реванш старих еліт – не виключений.

Але важливо те, що хід історії демонструє – демократичні революції на пост-радянському просторі – питання часу. І ніякий, навіть найсильніший вплив старої імперської метрополії не здатен зупинити історичну реальність. Її не змінить ніщо. Навіть, якщо сім’я екс-прем’єра Саргсяна збереже свій вплив у країні, Вірменія вже ніколи не буде колишньою. Так, ця країна, так само, як і Україна, не швидко зміниться, тому що корумповані країни з бюрократичними елітами дуже повільно провадять зміни, але точка неповернення була подолана позавчора.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-24 02:30 :16