вівторок, 24 квітня, 2018, 14:00 блоги Суспільство
Про подругу з «ближнього зарубіжжя» і хлопця, якому відрубали руку з тризубом
Зоя Казанжи
журналістка, письменниця, радник із комунікацій в агенції E'COMM

Вона живе в іншій країні. У пострадянській. У тій, що ближнє зарубіжжя. Хоча летіти до неї годин шість, не те, що, наприклад, до Польщі – всього два. Але Польща ніби як далеке зарубіжжя. Ми дещо прохолодно спілкуємося вже чотири роки. Здогадуєтеся, чому? «Ваш Майдан – це хаос і бардак. Не можна цього не розуміти». Ну, й інші подібні тексти.

Вона іноді телефонує. Ми розмовляємо. Старанно обходячи тему нашої війни.

А недавно вона мені сказала:

– Росія поводиться жахливо.

Я завмерла. А що трапилось? Переосмислила?

– Так вони дістали вже – всьому світу несуть біду.

Але тему ми розвивати не стали.

І ось, пару днів тому, каже:

– Я прочитала, як вашому хлопцю відрубали руку. За тату у вигляді тризуба або чогось подібного. Ти ж знаєш цього хлопця, так?

Вона думає, що я тут знаю всіх.

Я не знаю його. Але я знаю про нього.

<nbsp;>

Василь Пелиш на війну пішов у червні 2014 року. У 19 років. Не довчившись у Львівському аграрному університеті. Ви пам’ятаєте, яке було тоді пекло, влітку 2014?

В одному з боїв його товариш по службі отримав важке поранення в живіт. Вирішили везти в лікарню на УАЗі. Василь поспішав, не взяв бронежилет. По дорозі терористи влучили в УАЗик з танка. Всі, хто був у машині, загинули – чотири людини. Василь, отримавши поранення, втратив свідомість. Отямився, УАЗ горів. Почав відповзати.

Намагався дійти до найближчої позиції. Потрапив у полон до супротивника. Його били, роздягнули, побачили тату зі словами «Слава Україні!». Це їх розлютило остаточно.

Один із виродків кудись пішов. Повернувся з сокирою. Бандити розтягнули Василю руки-ноги, один із них став своєю ногою на руку – і рубонув майже по саме плече...

Потім хлопця посадили в машину, повезли на ще одну позицію. Там орківский медик наклав пов’язку. Потім відвезли в луганську лікарню. Знущалися, розповідали, що і коли йому відстрілять, радили радіти, що не потрапив у руки чеченців...

Василя обміняли на брата одного з бандитів ОРДЛО. Забрали з госпіталю в шкарпетках, трусах і піжамних штанях. Відвезли у наш госпіталь. Лікарі схопилися за голови – в коліні залишився осколок. Потім виявилося, що перебита барабанна перетинка.

Василю зробили протез у рамках канадсько-української програми протезування ветеранів АТО. Протез з тризубом, до речі.

Зараз він працює, волонтерить – живе.

Я розповіла все, що знала. Подруга з пострадянської країни, куди летіти годин шість, мовчала. Потім я зрозуміла, що вона плаче.

З її фейсбучної сторінки був видалений пост про «давай обнимемся». І ще деякі пости – я спеціально ходила дивитися. Дякую, що зрозуміла. Хоча і через чотири роки.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-17 03:32 :22