п'ятниця, 20 квітня, 2018, 12:57 Події
Із початку військових дій на Донбасі 600 цивільних підірвалися на мінах, – «Стежками війни»
ZIK
ZIK

За чотири роки російської агресії на Донбасі загинуло понад дві тисячі цивільних. Із них 242 – дітей. Хоч такі цифри і лякають, однак втікати із зони бойових дій місцеві мешканці не хочуть.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

Село Жованка Донецької області – це останній населений пункт перед лінією розмежування. За ним уже непідконтрольна територія. До війни село підпорядковувалося тепер окупованій Горлівці.

«Були моменти, коли кулі гатили по лініях електропередач. Тоді ми жили без світла рік, один місяць і шість днів. Електрика з’явилася 3 серпня 2017 року», – розповідає мешканка с. Жованка Людмила Похомова.

До війни жінка працювала вчителем. Але після початку бойових дій школа опинилася по той бік блок-постів. Жінка втратила роботу і призвичаїлася до нових реалій.

«Нема і дня, коли б не свистіли кулі над нашим селом», – коментує Людмила Похомова.

Нині у Жованці втричі менше мешканців – залишилося їх 70. Виїхали, передусім, ті, у кого були діти. Ледь не у кожній хаті є сліди від обстрілів на парканах, стінах чи даху.

«Коли летять снаряди – люди ховаються у підвали. Та біда у тім, що після зими деякі з них затопило. Більшість будинків села зруйновані. І як би не було боляче про це говорити, люди залишаються тут жити», – каже Людмила Похомова.

«Противник майже недотримується режиму припинення вогню. Тому місцеві мешканці живуть у страху», – додає командир третього окремого мотопіхотного батальйону Юрій Маляр.

Так з початку військових дій на Донбасі загинули понад 2000 цивільних, серед них 242 дитини. 600 людей підірвалися на мінах, в тому числі і діти.

Але такі цифри лякають не всіх. Дехто вперто не хоче залишати нажите роками, навіть, якщо є загроза життю. Через брак коштів відбудувати помешкання ці люди не можуть, тому вимагають компенсації.

«Одна із проблем регіону – відсутність роботи. Багато людей втратили джерело доходу, яке було у Горлівці чи Донецьку. Крім того, актуальними є питання пенсій, соціальних виплат», – пояснює координатор з юридичних питань «Донбас SOS» Марія Красненко.

Олексій Біда із Гельсінської спілки з прав людини регулярно моніторить ситуацію в таких селах. Проблеми в тамтешніх жителів схожі.

«Час від часу приїжджає гуманітарна допомога. Однак по неї треба йти за межі села», – говорить правозахисник Олексій Біда.

У селі Жованка вчительку Людмилу Похомову цінують, бо вона є головним волонтером і часто ходить від хати до хати з оголошеннями.

«Вона дає нам інформацію щодо продуктів, які привозять у село. Якби не вона – всі люди похилого віку давно померли б», – переконана місцева мешканка Ольга.

Людмила Похомова каже, що на початку війни її діти виїхали у Горлівку. Вони змушені жити за законами окупаційної влади. Вона ж – за українськими.

«Ми отримує пенсії, субсидії. Якщо треба допомога, то звертаюся до українських солдат», – додає Людмила Похомова.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2018-05-23 21:31 :50