середа, 18 квітня, 2018, 16:35 Суспільство
Вольвач: Що у «русского мира» залишається в Україні, крім московської церкви? По суті, нічого

Чимало експертів та обивателів критикують звернення Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія про автокефалію української православної церкви. Наводяться різні аргументи, але вони не применшують значення цього кроку у разі його успішності. Адже тоді буде вчинено непоправний удар по основному ядру «русского мира» в Україні.

Про це на своїй Фейсбук-сторінці написав поет та журналіст Павло Вольвач.

Подаємо допис у повному обсязі:

«Завжди мали своє «мнєніє» і ніколи не мали держави. Ось таке приходить на думку, читаючи деякі пости й коменти в ФБ.

А здавалося б – ну що простішого: Президент Порошенко звернувся до Вселенського Патріарха по «Томос про автокефалію Православній Церкві в Україні». Також попросив Верховну Раду підтримати це звернення. Здавалося б, радіти подумки та молитися, хто як уміє, щоб задумане втілилося в життя.

Але ж ні, наші люди є наші люди, і без хутірських покректувань із-за тинів їм не живеться. Якими тільки клубками зауважень не обплітається цей президентів посил, сенс якого, здавалося б, зрозумілий і прямий, як лопата. І те не так, і це не до шмиги. І звертатися треба було раніше, і кланятися не так, і два прихлопа, а не три робити, а вже з притопами – то й взагалі повний провал.

Один політолог, жонглюючи розумними фразами, вбачив у цьому кроці «кризу ідей», «відсутність прогресу у питаннях безпеки і територіальної цілісності, бідності, інфраструктурної кризи, співпраці з ЄС і США, провалу фактично всіх «144» голосно розрекламованих «реформ». Еге? Розумашка. Але хочеться запитати: то в хаті, де просів кут, підмітати чи мити вікна вже не обов’язково? Чи й взагалі не треба щось робити? «А сам був паламарем московської церкви!», – долинає з-за інших бездоганно-патріотичних тинів.

Простої думки про внутрішні зміни й трансформації тини й перетинки в мізках не пропускають в принципі. А воно ж не складно: Левко Лук’яненко був штатним пропагандистом райкому партії, а Чорновіл – комсомольським діячем, але в тюрми й табори пішли саме вони, а не дистильовані патріотичні херувими. Розумію натяжку в порівнянні, але все ж.

Мені, до речі, теж би хотілося, аби президент був струнким аскетом, тричі судимим в’язнем сумління або електриком з миколаївської верфі. Але давайте виходити з того, що є в реалі. І з реальних дій. І з потенційних результатів. А в даному випадку результат може бути (дай Боже) надзвичайно посутнім. Бо, за великим рахунком, що в русскава міра залишається в Україні, крім московської ж «церькві»? Партія регіонаф і журнал «ШО»? Амінь».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-19 17:03 :21