п'ятниця, 6 квітня, 2018, 13:42 Львів
«Погиб от рук украинских националистов»: чому у Щирці блокують перепоховання енкаведистів?
Загальний вигляд меморіалу у Щирці
Загальний вигляд меморіалу у Щирці

Вже тривалий час у смт Щирець, що на Львівщині, відбуваються незрозумілі процеси: місцева влада, священики та частина громади єдиним фронтом виступають проти перепоховання за християнським звичаєм діячів органів НКВД та представників окупаційної адміністрації, які очолювали криваве та жорстоке встановлення радянської влади на Пустомитівщині після Другої світової війни. Про них так і написано у Паспорті до цього меморіалу «загинули від рук українських буржуазних націоналістів», а на могильних плитах ще конкретніше «Погиб от рук украинско-немецких националистов». Захисники могил карателів знаходять різноманітні, часом чудернацькі, відмовки, проводять неправомірні місцеві референдуми – лише б залишити символи тоталітарної пропаганди з антиукраїнськими, антидержавними написами на своїй землі. Півбіди, якщо б за це виступали якісь «ватні» активісти, але у даному випадку йдеться про селищного голову – представника державної адміністрації, який потикає антиукраїнським настроям.

У цьому переконався і кореспондент ІА ZIK, який зателефонував селищному голові Щирця Олегу Василишину, але той відмовився спілкуватись на цю тему, пославшись на те, що вона вирішена і закрита.

Але закрита яким чином: вирішено продовжувати вшанування чекістів та окупантів!

І йдеться не про якесь тимчасове спонтанне рішення, а про цілеспрямовану продуману діяльність місцевої влади, спрямовану на внесення розколу у суспільство на користь ворога.

Якщо селищний голова доведе, що збереження символів радянської пропаганди та роздмухування конфліктів серед народу не є елементом гібридної війни з боку Росії – то нехай зробить це. Редакція ІА ZIK відкрита для його коментарів.

А зараз коротко про суть проблеми

В середині 2017 року представники громади Щирця волонтерські та ветеранські організації озвучили вимогу до місцевої влади: перенести останки ворогів українського народу та їхні могили з антидержавними написами на територію місцевого цвинтаря.

З проханням надати сприяння у цьому процесі вони також звернулися до Львівської обласної історико-просвітницької правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса.

Ось як описує ситуацію його голова Роман Гунда:

«Місцеві активісти, патріоти звернулись до голови та до депутатів Щирця – перепоховати цих «героїв» на місцеве кладовище, але наразилися на незрозуміло шалений опір. Надія Кулинич – голова місцевої «Просвіти» та ряд інших активістів звернулись по допомогу до ЛОІППО «Меморіал». Ми створили ініціативну групу з науковців, істориків, правників – з метою вивчити дане питання та посприяти перепохованню, за християнськими традиціями, з центру Щирця на місцеве кладовище, не по-людськи закопаних нелюдською владою – нелюдів. Подано листи – запити в Щирецьку раду, в історичні архіви, з метою довідатись, чи є під надгробками поховання, де і за яких обставин вони загинули, звідкіля родом, чи залишились родичі».


Їхні заклики, як це не дивно, були сприйняті місцевою владою з величезним опором. Були залучені священики з церков, збурена громада, проведено т. зв. референдум – все робилось для того, щоби залишити поховання на попередньому місці і у попередньому стані.

Місцева влада, у кращих традиціях популістів всеукраїнського рівня, зводила питання до християнських цінностей та, навіть, побоювань, що, відкопавши могили, на селище буде накликана чорна біда.

А місцевий референдум взагалі виглядав сміховинним: у ньому взяли участь всього лиш трохи більш як 300 мешканців, а це якихось 5% від майже 6 тисячного Щирця.

А як ситуація виглядає насправді

У центрі Щирця по вулиці Княжій, 14 розміщено «Кладовище, де поховані радянські воїни та мирні жителі». Меморіал складається з декількох частин, а саме

  • братської могили з солдатами, імена яких відомі (77 осіб);
  • братської могили з невідомими солдатами (10 осіб);
  • тиражованої скульптура радянського воїна;
  • окремих поховань т. зв. «мирних жителів» у кількості 21 особи. З відповідними написами: «Погиб от рук украинско-немецких националистов».
    Могильна плита з антиукраїнськими написами
    Могильна плита з антиукраїнськими написами. Фото з Фейсбук Романа Гунди
Могильна плита з антиукраїнськими написами
Могильна плита з антиукраїнськими написами. Фото з Фейсбук Романа Гунди

Єдиним документом, який підтверджує статус об’єкту є Паспорт, вироблений, вдумаймось, у 1976 році. Звичайно ж, з точки зору радянської влади, там були поховані «герої». А от з боку української? Якщо брати селищного голову та його прихильників – виглядає, що також.

В Інституті національної пам’яті нам пояснили, що здійснити перепоховання цілком можливо, але першим кроком має бути рішення місцевої влади.

Цю ж думку підтвердили і в Львівській ОДА. У ЛОДА погодились надати цілковите сприяння, оперативно підготувати документацію і передати її в Міністерство культури, здійснити ексгумацію та перепоховати останки. Але для того має бути прийняте рішення місцевої селищної ради.

Як можна виправити ситуацію

Варіант максимум: ексгумувати та перепоховати усі останки на території місцевого цвинтаря з відправлення чину християнського похорону. Пам’ятник, який не становить жодної мистецької цінності, оскільки є одним з тиражованих тисячними екземплярами, декомунізувати. Надгробки з антиукраїнськими написами також декомунізувати.

Вимоги мінімум: могили солдат Другої світової війни залишити на тому ж місці, а монумент, останки чекістів та представників окупаційної влади перепоховати до решти мирних жителів на місцеве кладовище.

З такими вимогами врегулювання неприпустимої для цивілізованого патріотичного містечка звертаємось до керівника Пустомитівського району, Львівської обласної адміністрації та народного депутата, до округу якого належить Щирець, Богдана Дубневича. І якщо від селищної та районної влади годі чекати адекватних дій, то від голови ЛОДА Олега Синютки та народного обранця Богдана Дубневича очікуємо вольового державницького рішення.

Лист-звернення, на прикладі тексту, скерованого до Богдана Дубневича, подаємо нижче:

Шановний Богдане Васильовичу!

Звертаємось до вас з проханням відреагувати на неприйнятну ситуацію, коли у центрі Галицького містечка, поблизу християнських храмів, на 27 році Незалежності та на четвертому році українсько-російської війни продовжують вшановувати поховання радянських карателів з органів НКВД та їхніх прислужників.

Йдеться про Щирець у Пустомитівському районі, на території Вашого виборчого округу.

Тут у центрі містечка розташований військовий меморіал, в межах якого є два різних поховання. Перше – загиблим під час військових дій періоду Другої світової війни. І друге – працівникам органів НКВД та повоєнної каральної адміністрації.

До першого у громади містечка, організацій ветеранів АТО та волонтерів, національно-патріотичних організацій немає жодних зауважень. Поховання та жертви Другої світової війни є недоторканними та повинні належно вшановуватись.

А от щодо другого – вважаємо, що йому не місце у меморіальному комплексі, тим більше у такому вигляді. Адже тут закопані працівники органів держбезпеки та радянські партійні активісти. Та найбільше вражають та викликають обурення написи на могильних плитах: «Погиб от рук украинско-немецких националистов». При чому дати загибелі вже «повоєнні» – після 29 липня 1944 року (дата визволення Щирця від німецьких військ).

Як йдеться у Паспорті пам’ятника (до речі, створеному у 1976 році і не переоформленому за часів Незалежної України), тут поховані 77 відомих та 10 невідомих жертв Другої світової війни у двох могилах – у першій частині меморіалу. Та 21 індивідуальне поховання так званих «мирних жителів», які загинули від рук «українських буржуазних націоналістів» (або, за версією на плитах, – «украинско-немецких националистов). Серед них: представники радянської окупаційної адміністрації – перший голова сільради (загинув у 1946 році), його заступник (загинув у 1947 році), депутат обласної ради (загинув у 1946 році), а також представники каральних органів, зокрема – заступник начальника районного комітету держбезпеки Богданов (загинув у 1948 році).

Для нас не зрозумілою є позиція місцевої влади, яка відстоює збереження цих символів тоталітаризму, радянської окупації та комуністичної пропаганди. У цьому контексті також не є зрозумілою їхня державницька позиція – адже в Україні відбувається декомунізація, розрив з пострадянською «ватною» свідомістю, яка принесла та підживлює окупацію Криму та війну на Донбасі. І в цей час органи держвлади в Незалежній Україні активно захищають відверті антиукраїнські та антидержавні символи.

Також ми не розуміємо, чому вони відмовляються підтримати позицію прогресивної патріотичної частини громади, ветеранів, волонтерів. А вона полягає у наступному:

  • Чітко розділити меморіал жертв Другої світової війни та поховання представників окупаційної адміністрації й органів радянської держбезпеки;
  • Військові поховання залишити у первісному стані та належно вшановувати;
  • 21 поховання представників окупаційної адміністрації та органів радянської держбезпеки ексгумувати та перепоховати на місцевому кладовищі, здійснивши належний чин похорону;
  • На новій могилі відобразити біографічні дані покійників, а могильні плити з антиукраїнськими, антидержавними написами, які викликають протистояння та ворожнечу, знищити;
  • Належною ексгумацією та перепохованням, а також змінами до Паспорту пам’ятки займуться підрозділи Львівської обласної ради.

Враховуючи вище викладене, звертаємось до Вас з прохання підтримати дані пропозиції, або, у разі зауважень, або особливої думки, просимо повідомити:

  • Якою є Ваша позиція у цьому питанні? Прохання викласти її чітко та конкретизовано.
  • Які кроки ви зробили чи маєте намір зробити для вирішення проблеми?


Підготував Богдан Білан,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-10 20:32 :59