четвер, 5 квітня, 2018, 9:48 блоги Суспільство
Передвеликодні Вогники на Гуцульщині – рай для дітей
Анничка Королишин
письменниця, пластова виховниця

Отже, цифровий парний день нині. Четвірковий. Спостерігала сеї ночі, як за різними годинами, але одночасно, наставала середа у нас, близько Гір, і надходив вечір вівторка десь там, на другому кінці світу, близько Океану.

Дивне відчуття. Зворушливо дороге..

У Франківську зранку сонечко сходило, личком світило, хмарам кучері золотило. А тепер нема, туманець на обріях. Та ще визирне.

А я тепер розповіді свої віддавати людим маю ще глибшу потребу.

«Світ такий великий і гарний, і хоча така віддаль – ми всі рідні..»

Середа перед Великоднем. У нас у горах гуцули до Вогників готуються, кукуци печут, писанки дописуют, ремонти у хатах завершуют. Має уже бути прибрано, випрано і вимито усе. Страсний Четвер, буде піч хатов керувати. Наніч перед Великов П’ятницев на Страсти люди підут, у Церковцєх поклони битимут, відмолювати будут себе і родину.

Про Вогники я уже вам розповідала колис, та ще повторю.

У Космачи менчими дітми ладналаси ватра на городі у середу під вечір, перед Четвергом. Туди зносили усьо старе, зношене, шо вартувало на спаленні, перед тим ґазди старалиси поле коло хати вічистити. Тай то всьо складалоси на грєдку укупі, а зверхі дітищіта приносили з ліса багато фояниц смерекових сирих, аби довше диміли.

Фист велику вершу накладали. І лиш сонце за верхи ховалоси і сутеніло, тоту купу ріщі підпалювали. Мусіли старинє вважєти, би іскра ни пішла на сусіццкі доми, а так – то діти самі си бавили. Змагалиси, у кого вища ватра, а й у кого грубші дими йдут.

Бо то старі люде казали, шо колис Матінка з Ісусиком через наші гори тікала від Ирода, та й так гуцули сховали їх димами воякам иродовим з-перед очий. Та й на памнітку про то кождого року від тогди Ватри палют перед Четвергом Страсним.

А у Чітвер зранку, як лиш сонечко зийшло, найменчі дітваки, тоті, шо їм дов вісім років, ни більше, ішли на Вогникі.

Приходили у кожну хату, їм давали ґазди запростибіг за померші душі солодке, кукуц або печиво і писанку ци галунку, то уже як хто міг. Особливо нанашки старалиси, аби похресникам подарок на Вогникі особливий злагодити. Йой..та то ми приносили тхаті повні кошикі солодощів. А йтак розгружали, а йтак шє йшли Медвежим наскрізь, чуть ни до зарінка...то був справдешний дитячий рай раз на рік.

Ми мали кімувати, за кого дали приніс, і дома потому молилиси три рази Отче наш і три рази Богородице Діво, а йтак казали «Прийми, Боже, ту молитву за усопших...» і перераховували усіх, кого запамнітали з померших. Мама або Баба за тим пильнували, і як ми не могли добре нагадати когос, то питали, від кого це і це, а тогди підказували самі, кого треба згадати. Але Баба хотіла водно, аби ми самі памнітали усіх, а ми Бабі старалиси догодити, бо її любили дуже.

Нас колис радянска влада карала за Вогникі, приїхали навіть з району і вчителів застав’єли, би казали, хто з молодших у Живний Четвер на перший урок запізнивси, або до школи не прийшов. Записували прізвища і по тому кликали стариню до директора. Мама одного року і через мене зантус мала з тими приїжжіми, бо то я си вчила добре, відмінниця, а тут таке неподобство.

І тепер діти так ході. Але то уже заохочення є велике, кари за то нима, учителі за тот день ни сварют, як си дитина спізнит або ни прийде. Ни знаю, ци збереглоси молитву казати після Вогників. Али нас так Баба Миланка навчила, то я вам і розказала, шо згадалоси.

Я любила Вогникі. Ни так за гори солодкого, я до тих лакімок і малов дитинов рівно дихала. Але з Ватру!

Йой, яке то було чудесне – підпалити купу ріщі, видіти, як вогонь і дим змагаютси за простір, як набирає сили, врешті, вогонь і спалахує під саме небо, а воно уже у зірках...Чула м себе повелителькою Ватри, коли прикладала чуприну вогневи свіжим гіллєм смерековим. Тріщєли фояниці, дими валували, виїдаали очі, пахло на всю околицю так бентежно і куражно, як ніколи. Ооо...то невимовні відчуття!.. Ото з цими присмаками димів і вогнів приходила мені щороку весна. А що не маю їх тепер у місті, то не така вже веселість. Та знаю, шо дітим і нині світит Ватра перед Вогниками. Це дитячий рай в Гуцульщині.

А як би сте хотіли тото відчуттє мати самі, обдаруйте завтра дітей солодощами та подарунками. Та й буде вам свьєто.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-18 16:37 :35