вівторок, 3 квітня, 2018, 10:18 Світ
Наступний президент Куби: Що чекати від наступника Рауля Кастро
Рауль Кастро та Мігель Діас-Канель. Фото: ibtimes.com
Рауль Кастро та Мігель Діас-Канель. Фото: ibtimes.com

Зміна влади відбувається на Кубі не так часто. Насправді, починаючи з 1959 року, таке ставалося лише раз. Було це у 2006 році, коли президент Фідель Кастро захворів та його замінив його брат Рауль.

Рауль Кастро виявився справжнім творцем змін. Проте після двох президентських термінів 86-річний кубинець оголосив, що покидає свій пост. 19 квітня Національна асамблея збереться, щоб обрати наступного лідера Куби.

І вперше за шість десятиліть його прізвище не буде Кастро.

Це доленосний момент – один з найважливіших, який я міг спостерігати, впродовж 40 років дослідження Куби. Для будь-якої держави, народженої у революції, перша передача влади новому поколінню завжди є політично ризикованою.

Наступник Рауля Кастро має піднімати економіку Куби, змагатися зі Сполученими Штатами та боротися зі зростаючою кількістю критиків. І йому доведеться вирішувати ці завдання у той час, коли у Комуністичній партії і досі є чимало революційних товаришів Фіделя, які мають кардинально відмінне бачення усіх цих питань.

Хто може посісти місце Кастро?

Явним фаворитом на заміну Рауля Кастро є 57-річний Мігель Діас-Канель, перший віце-президент Куби. Його підйом являє собою своєрідний перехід від «історичного покоління», що брало участь у революції 1959 року на Кубі.

У 2011 році Рауль Кастро призначив дворічний термін перебування на посаді вищих посадових осіб уряду та партії. «Недобре», щоб люди похилого віку утримувалися при владі, заявив він.

Проте харизма Фіделя Кастро, який помер у 2016 році, стала наріжним каменем кубинського режиму. Діас-Канель – колишній інженер, який пройшов шлях від провінційного партійного лідера до першого віце-президента – повинен буде здобути авторитет своїми діями.

Ті, хто стежив за його кар’єрою, кажуть, що Діас-Канель – досвідчений, прагматичний політик. Він веде себе трохи зажато перед великою аудиторією, проте у невеликих групах, так само, як і його наставник, Рауль Кастро, почувається як риба у воді.

Як президент, Діас-Канель все одно отримає користь від досвіду й авторитету Кастро. Кастро залишатиметься першим секретарем Комуністичної партії – єдиної партії Куби – до 2021 року.

Це, мабуть, більш впливова посада, ніж президентство. Керівництво партії приймає усі важливі економічні, соціальні та зовнішньоекономічні рішення, які президент зобов’язаний виконувати.

Тому не слід очікувати жодних кардинальних змін від Діас-Канеля – принаймні, не одразу.

Попри все, зміна керівництва все рівно буде відчутною. Вперше лідер Комуністичної партії та лідер кубинського уряду будуть різними людьми. І Фідель, і Рауль Кастро обіймали обидві позиції одночасно.

Тепер Кубі потрібно чітко окреслити межі повноважень партії та держави. Оскільки Діас-Канель приведе до уряду свою команду, він здобуде більший контроль над тим, як будуть тлумачитися та впроваджуватися рішення партії.

Чи Куба рухається у напрямку змін?

Новий президент зіткнеться з деякими проблемами.

Економіка Куби переживає нелегкі часи, зокрема, через подвійну валютну систему Фіделя Кастро, прийняту в 1994 році. Рауль Кастро заявив, що з об’єднанням валюти «більше не можна зволікати».

Проте переведення двох валют в одну – нелегка справа, що матиме непередбачувані економічні наслідки. І на відміну від практично будь-якої іншої країни світу, Куба не може звернутися до Міжнародного валютного фонду або Світового банку за підтримкою, оскільки вона вийшла з них після революції.

Діас-Канелю також нелегко буде підняти економіку Куби, враховуючи суперечливу програму економічних реформ Рауля Кастро. Прийшовши до влади, Кастро послабив обмеження приватного сектора та іноземних інвестицій, проте відтоді темпи змін сповільнилися.

Якщо Діас-Канель занадто швидко відкриє економіку Куби, він відштовхне від себе консерваторів Комуністичної партії. У свою чергу, занадто повільні зміни викличуть гнів реформаторів і невизначеність серед кубинського народу.

Інше суперечливе питання, що постає перед новим президентом Куби, – це свобода слова. З доступом до Інтернету, зросла також громадська критика режиму. Минулого року прихильники «жорсткої» лінії розпочали кампанію проти критично налаштованих блогерів, яких, що дивно, підтримав Діас-Канель.

Проте інші провідні кубинці дали задню, і кампанія у результаті закінчилася нічим: жоден цільовий веб-сайт не був закритий.

Кастро збалансовував конфліктуючі фракції за допомогою стратегії, яку він назвав реформою «без поспіху, проте без зупинки». Він також користався беззаперечним авторитетом у партії. Натомість, Діас-Канель повинен буде затвердити свою легітимність.

Відносини США-Куба

Зрештою, Діас-Канель матиме справу з адміністрацією Трампа, якій ще не вдалося повністю звести нанівець усе те, чого вдалося досягти президентам Раулю Кастро та Бараку Обамі, лише завдяки значній протидії з боку двох головних партій країни.

У червні 2017 року Трамп заявив, що «скасовує» політику Обами щодо Куби, а у жовтні завдав ще більшого удару по двосторонніх зв’язках, відкликавши співробітників свого посольства США у Кубі, після того, як державні службовці США поскаржилися на незрозумілі проблеми зі здоров’ям. Він також видворив з Вашингтона 17 кубинських дипломатів.

Нещодавні призначення Трампа також не сприяють майбутньому американсько-кубинських відносин. Держсекретар Майк Помпео, наприклад, був затятим противником зближення Обами з Гаваною. А радник із питань національної безпеки Джон Болтон одного разу назвав Кубу частиною «вісі зла», несправедливо звинувачуючи її у розробці біологічної зброї.

Очікування й тривоги

У грудні 2017 року я був у Гавані, місті, де найбільш відчутні переваги економічних реформ Рауля Кастро. Кубинці, з якими я спілкувався, здавалося, водночас і готові до молодшого лідерства, і схвильовані майбутньою зміною влади.

Проте 80% кубинців завжди мали Кастро за свого президента. Тому очікування змішані з тривогами. Люди бояться, що зміни верхівки країни можуть призвести до нестабільності.

Якщо Діас-Канель зможе зміцнити економіку – пріоритет більшості кубинців, він здобуде визнання більшості. Якщо ж ні, то зіткнеться із зростаючим невдоволенням населення, яке нетерпляче чекає змін.

Вільям М. Леогранде, International Business Times

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-12 00:35 :38