Будні «чорного археолога»
Влад Якушев
журналіст, письменник, екс-начальник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

Розтанув сніг, і ми із Сан Саничем знову почали збиратись на пошуки скарбів. Сан Санич спакував металошукач ще у морози – два тижні тому. Це я його присадив. Хороша терапія після повернення з війни. Йдеш лісом, слухаєш сигнал у навушниках, дихаєш свіжим повітрям.

Тепер колишнього замполіта третьої роти з лісів-полів не витягнеш. Зиму він якось перезимував, рятуючись рибалкою і тепер готувався до виходу – сидів перед комп’ютером і роздивлявся старі карти.

– От дивись, Владику, – казав Санич, – польська карта – вісім сіл. А от радянська – ні одного. Тільки ліс… Я тут восени копав. Верхній шар знімаєш, а під ним земля запечена. Згарища. Політика комуністичної партії більшовиків у дії…

За годину ми були на станції. За півтори години стояли перед річкою по якій швидка течія несла кригу. Тут ми мали перейти на інший берег, але вода піднялась настільки, що міст опинився десь під нею.

Наш третій колега – Юра, запропонував іди в сторону Більчаків по березі. Тим часом він намагався додзвонитись до свого колеги, який міг би переправити нас на човні.

Фото автора
Фото автора

За пів години руху по березі розбурханої річки ми побачили Колю, який відплив від протилежного берега. Він стояв у човні, орудуючи саморобним веслом. Крижини зверху здаються маленькими, але більша їх частина під водою. Якщо така вріжеться у човен, то може її перевернути. З повного зросту Коля добре бачив небезпечні кавалки криги і намагався не потрапити під них.

Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора

Я не дуже розумію, як він примудрився доплисти до нас. І не дуже розумію, як опинився на іншому березі. Човна несло та крутило, і на сушу ми вилізли значно нижче по течії.

Від Більчаків до найближчого знищеного у радянські часи села дві години пішки. Через весняну відлигу ліс розм’як та потік. Під ногами хлюпало та чвакало. Земля обнімала чоботи і не спішила відпускати.

Фото автора
Фото автора

Було мокро, але гарно. Болото бурмотіло про щось під смарагдовим мохом. Скрикували птахи. З лісу вийшла величезна лосина, подивилась на нас байдужим поглядом і неспішно пішла у чагарники.

Фото автора
Фото автора

Біля річки поралися бобри. Але почули, що ми ідемо і поховались у свої хатки, залишивши недогризене дерево.

Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Фото автора

Добравшись на місце, перекурили і почали пошук скарбів. Із золотом та сріблом не везло. Артефакти в руки не давались. За три години ми накопали зо 30 кг заліза і рушили в сторону Білчаків, де збирались заночувати.

Фото автора
Фото автора

Викопаний металолом вперто несли із собою. Добравшись до цивілізації, ми здамо його на пункт прийому, і, хто знає, може саме з цього заліза, викопаного на знищених більшовиками селах, після переплавки зроблять танковий снаряд, який поставить крапку у війні між ними та нами, війні, яка почалась століття тому.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-21 00:59 :58