четвер, 29 березня, 2018, 15:46 блоги Політика
Росія vs Україна: щоб вижити, нам потрібна система
Юрій Яценко
екс-політв’язень Кремля, радник міністра закордонних справ
<nbsp;>

Коротко про боротьбу із Росією від того, хто пройшов застінки ФСБ: чому шлях, який пропонують деякі найбільш радикально налаштовані громадяни, веде нас просто у пазурі Кремля.

Одразу хочу зауважити, що цей блог НЕ ПРО САВЧЕНКО, хоча, мабуть, багатьом вона ввижатиметься поміж рядків. Коли я свого часу пропонував їй (як політв’язень політв’язню) брати участь у діяльності щодо звільнення решти бранців ФСБ, вона не виявила інтересу – що ж, залишу це на її совісті... А розповісти я хочу не про персоналії, а радше про основи, на яких тримається кожна держава.

У нас так довго існувала традиція опору окупаційним адміністраціям, що ми за замовчуванням стали сприймати будь-яку владу як зло. Навіть якщо самі її обрали. Та держава – це не просто сукупність людей, нація. Це ще й організація. Чим вона складніша та краще продумана, тим розвиненіша держава. Ми сприймаємо воду із крану, тепло та світло в оселях як щось само собою зрозуміле. Та розвал державної системи може ці блага поховати нараз. Так було, до прикладу, у Грузії початку 90-их, коли криза неплатежів призвела до масових проблем із теплопостачанням, внаслідок чого в столиці потріскали труби і майже півторамільйонне місто опалювалося буржуйками.

Фото: www.tema.ru
Тбілісі, Грузія, 2002 рік, центральний ринок. Дрова – один із найпопулярніших товарів, оскільки більшість населення використовує буржуйки.  Фото: www.tema.ru

Переконаний, що параліч політичної системи, якого так добиваються зараз «гарячі голови», призведе до кризи економіки та подальшого розкладання тканин державного організму, який у нас, будьмо відвертими, і так «на ладан дише». Ми над цим не задумуємось, але тепло, пенсії, транспорт, медицина, освіта, безпека на вулицях – усі ці блага маємо тільки тому, що хоча б так-сяк, але державна машина працює.

Я вважаю, найдраматичнішою та найзагрозливішою із проблем нинішньої України є повна дезорієнтація населення щодо ролі державних інституцій та свого місця у їх формуванні. Насправді, держава у нас погана тільки тому, що ми самі дозволили її ослабити і … вкрасти у нас.

Популістичні «попи Гапони» так довго нам кричали із трибун, що «бюрократи – наші слуги», що ми стали сприймати це як аксіому і ставитися до держслужби як до форми рабства – чиновник усім винен, та ще й за мінімальну зарплату. Ми самі організували антиселекцію у державних органах, витискаючи звідти професійних та чесних, яких із задоволенням увібрав у себе приватний сектор, пропонуючи їм в рази вищі зарплати. А тепер пробуємо реформувати країну із чиновниками, значна частина із яких – безалаберні родичі начальства, які ходять тільки каву попити або відверто недоумки, яких просто нікуди більше не беруть.

Друзі, так держава при системі загального виборчого права для того й існує, аби захистити «маленького громадянина» від олігарха! У крупного бізнесмена при будь-якому розкладі все добре: гроші, ресурси, вплив, охорона і т.д. Суди, поліція і т.д. – усе це інструменти, які, у значній мірі, вирівнюють цю різницю у доходах; які мають не дозволити, до прикладу, охороні олігарха лупцювати перехожих наліво і направо, відбирати житло і т.п., як у епоху феодалізму.

Замість плекати той механізм, який би мав працювати на нас, ми дозволили його приватизувати нечистим на руку хапугам. Ми самі поставили держслужбовців у обставини, в яких вони змушені чекати на подачку. І охочих платити виявилось чимало. Не секрет, що багато фракцій у ВРУ практикують доплати депутатам, які часто у 10-20 разів перевищують офіційну (зовсім невелику, насправді) зарплату. І депутати служать. Народу? Ні, тому, хто їх реально годує. І це, на жаль, цілком логічно.

Що ж робити? Наполеон говорив, що «один араб переможе француза, але сто французів наголову розіб’ють сотню арабів». Чому? Тому що у європейських армій була організація і залізна дисципліна. Нам слід зрозуміти, що проти системи, вибудуваної олігархами, боротися можна, лише будуючи свою, міцну та ефективну, систему. Нам потрібні неолігархічні політичні партії, нам потрібна професійна бюрократія (так, вона дорога. Якщо зарплата чиновника – умовні 7 тисяч гривень, то він або не фаховий, або краде в десятки разів більше. Але платити йому, умовно, 20-30 чи й більше тисяч вийде куди дешевше, аніж допускати грабіж бюджету на колосальні суми).

Знести владу, як пропонують деякі? Навіть фізично знищити? А що це дасть, що буде потім? «400 тисяч смертей»? Ні, друзі, потрібне об’єднання не лише «проти», але й «за». Спершу треба збудувати альтернативу, а лише потім ламати існуюче. Інакше залишимось без держави, як під час визвольних змагань сторічної давності, коли українські уряди реально керували тільки «урядовим кварталом».

Кремль швидко вчиться і там добре знають історію: вони розуміють, що українців не завоювати, проте історично ми самі дуже добре справлялися із знищенням власної системи державності. Мусимо або зламати цей тренд, або загинемо.

Працею, системною та копіткою, ми, громадяни, маємо повернути собі цю державу. І ми її повернемо.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-20 19:07 :59