live
Новини » Світ Читать эту новость на русском

«НАТО готує напад на Росію»: п’ять поширених міфів Кремля про Альянс

Фото: milnavigator.tv

Курс політики російської влади далекий від співпраці із НАТО. Більше того, Кремль розглядає Альянс як потенційного ворога РФ. Відповідно, у російських медіа часто можна зустріти ті чи інші твердження про НАТО і Росію, які далекі від істини.

Кореспондент ІА ZIK зібрав п’ять популярніших міфів Росії про НАТО на основі інформації наданої управлінням громадської дипломатії НАТО.

МІФ1: НАТО готує напад на Росію

НАТО – це оборонний союз, мета якого у забезпеченні захисту його держав – членів структури. Навчання або розгортання збройних сил НАТО не спрямовані проти Росії або будь-якої іншої країни. Альянс завжди завчасно оголошує військові навчання, які перевіряються міжнародними спостерігачами. Упродовж року Росію інформують про військові заходи НАТО. До того ж, у 2016 році російські військові фахівці взяли участь у 13 навчаннях збройних сил Альянсу.

Також твердження про напад суперечить географічним реаліям. Сухопутний кордон Росії простягається довжиною в понад 20 000 кілометрів. Із них лише 1 215 кілометрів, тобто менше однієї шістнадцятої, складають кордони з країнами, що є чинними членами НАТО.

МІФ 2: Розширення НАТО несе загрозу Росії

Політика відкритих дверей НАТО сприяла припиненню розколу Європи, яким характеризувалася ера холодної війни. Розширення НАТО зробило свій внесок у поширення демократії, безпеки й стабільності на теренах Європи. Кожна країна, яка вступає до НАТО бере на себе зобов’язання дотримуватися принципів і політики Альянсу. Одним із них є «не прагнути конфронтації і не становити загрози Росії», що було підтверджено на Варшавському саміті Альянсу. Розширення НАТО не спрямоване проти Росії.

Кожна суверенна держава має право вільно обирати, яким чином гарантувати власну безпеку – це основоположний принцип європейської безпеки, якого Росія обіцяла дотримуватися і який має поважати.

МІФ 3: Альянс завжди намагався ізолювати Росію

Фото: rbc.ua
Фото: rbc.ua

Від початку 1990-х Альянс послідовно працював над розбудовою співпраці з Росією у сферах, що становлять спільний інтерес. Альянс вперше протягнув Росії руку дружби, запропонувавши діалог замість конфронтації, на Саміті НАТО у Лондоні, у липні 1990 року. У подальші роки Альянс просував співпрацю шляхом створення нових форумів (зокрема «Партнерство заради миру» (ПЗМ) та Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП)), відкритих для участі усіх країн Європи, включно з Росією. У 1997 році НАТО та Росія підписали Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю і безпеку, створили Постійну спільну раду НАТО-Росія. У 2002 році сторони підвищили рівень взаємовідносин, завдяки Раді НАТО-Росія (РНР). Вони підтвердили свою відданість принципам Основоположного акту у ході самітів у Римі (2002) та Лісабоні (2010).

Від самого заснування РНР, НАТО й Росія співпрацювали над розв’язанням цілої низки проблем – від боротьби з наркотиками та тероризмом до рятування екіпажів підводних човнів та планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру. Почали розбудовувати з Росією унікальні відносини, які базувалися не лише на спільних інтересах, а й на співпраці та спільних завданнях щодо створення цілісної, вільної і мирної Європи. Жодній іншій країні-партнеру не пропонувався ні подібний масштаб партнерства, ні створення спільних з НАТО інституційних структур подібного роду.

В березні 2014 року, у відповідь на агресивні дії Росії проти України, Альянс призупинив практичну співпрацю з РФ. НАТО не може повернутися до взаємодії з Росією у попередньому звичному режимі в той час, як РФ продовжує порушувати міжнародне право та принципи Основоположного акту НАТО-Росія.

МІФ 4: Система протиракетної оборони НАТО націлена на Росію

Протиракетна оборона НАТО не є розроблена проти Росії, не спрямована проти неї і не становить загрози її спроможностям стратегічного стримування. Як уже раніше пояснював генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, самі закони фізики та географічні реалії не дозволяють збивати російські міжконтинентальні ракети з позицій НАТО в Румунії чи Польщі. Дія цієї системи занадто обмежена, запланована кількість засобів системи ПРО – невелика, а розташування її компонентів – занадто віддаленим у південному напрямку, щоб становити для неї загрозу. Вони спроектовані так, щоб протистояти загрозам, які походять з-поза меж євроатлантичної зони.

МІФ 5: Військові навчання НАТО є провокацією, яка загрожує Росії

Кожна країна має право проводити військові навчання, якщо вони не суперечать її міжнародним зобов’язанням. У тому числі право щодо інформування країн-членів і надання можливостей для спостереження, за умови отримання відповідного запиту. З метою підвищення рівня взаємної довіри та прозорості, Віденський документ* зобов’язує членів ОБСЄ заздалегідь інформувати один одного про проведення навчань, які передбачають участь більше, ніж 9000 військових, окрім випадків, коли навчання мають на меті раптову перевірку готовності військ.

НАТО та країни Альянсу послідовно діють у відповідності до положень Віденського документа. Про навчання, що відповідають визначеним критеріям, повідомляються заздалегідь. Росія ж, навпаки, неодноразово проводила непланові навчанням за участю десятків тисяч військових, причому деякі з цих навчань проходили у безпосередній близькості до території НАТО. Подібна практика проведення масштабних військових навчань без попередження суперечить духу Віденського документа, підвищує напруженість і підриває довіру. Це особливо актуально, оскільки військове захоплення Криму Росією також маскувалося під проведення позапланових маневрів. Таким чином саме навчання Росії, а не НАТО становлять загрозу стабільності.

Російські військові. Фото: REUTERS
Російські військові. Фото: REUTERS


* Віденський документ – міжнародна угода держав-учасниць Організації з безпеки і співробітництва в Європі, яка призначена для реалізації заходів довіри і безпеки в регіоні.

Положення Віденського документу включають щорічний обмін військовою інформацією про сили, розташовані на територіях країн-учасників, повідомлення військового характеру для зменшення ризику, включаючи консультації про незвичайну військову діяльність і небезпечні інциденти, попередні повідомлення щодо певних видів військової діяльності, спостереження за певними видами військової діяльності, обов’язкову демонстрацію нових зразків основних систем озброєння та військової техніки, що надходять на озброєння збройних сил держав-учасниць, обмін щорічними планами і дотримання них з візитами-перевірками військових сил країн-учасниць і оцінками таких візитів. (Вікіпедія)
 

Підготував Юра Мартинович,
ІА ZIK



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...