четвер, 22 березня, 2018, 11:19 блоги Суспільство
Любіть газету, поки вона існує
Наталія Фанок
журналіст, заступник головного редактора ІА ZIK

Хтось каже, що газети вимирають. Ще хтось, що ера інтернет-ЗМІ добігає кінця. А я щодня купую квитки на трамвай у кіоску і чи не щодня спостерігаю, як розкуповують часописи. Як от сьогодні. Суспільно-політичні, розважальні, рекламні, байдуже які. Люди купують газети. І виписують.

Хоча, погоджуюсь, що запити уже далеко не ті. Бо колись (а я виросла в сім’ї, де газети виписувались-купувались і читались), потрапляючи до рук абонента, газета проживала цілу історію.

Спершу оформлювалась передплата. До неї підходили дуже ретельно. Займався цим процесом дідусь. Чтива вистачало на всіх – від старого до малого. Тут тобі «За вільну Україну», «Голос України», «Сільські вісті», «Порадниця», «Перець», «Голос з-над Бугу», «Жінка», «Малятко»… Уже й не згадаю всього того різноманіття і стосів паперу. Залишали кореспонденцію у спеціальних поштових скриньках. І хтось з членів родини, зазвичай найменші, мав відповідальне завдання – принести то все додому. Не згубити, не порвати, не вкинути в болото, не намочити, не поставити під баняк і т.д. А для маленьких читачів, погодьтесь, це завдання з важкеньких, тому нюанси були.

Потім газети читали. Від першої до останньої сторінки! Кожну! Вечорами, святами і неділями. Читали, перечитували, обговорювали, дискутували. І коли усі – від найстаршого до наймолодшого по-своєму насолодились газетою, ще тиждень-другий вона лежала на купці. Цьоготижнева – значить свіжа. Посягнути на неї – значить накликати на себе клопоти.

Далі – газета виконувала другочергову функцію. А тут – на що вистачить фантазії. Усім знайомі «тормозки», які загортали у газету і брали до школи, на роботу, в дорогу. А літачки, скільки паперу переводилось на них. Капелюхи! Так-так, це зараз їх до кольору до вибору. А колись від палючого сонця рятував саме газетний хенд-мейд. Висушити взуття – газета вам в поміч. Напхати в черевик кілька жмутів – і вуаля. Перекласти посуд, щоб не бився. Натерти скло до блиску, загорнути ялинкові прикраси, переложити цибулини квітів. Та жоден ремонт не обходився без газети. А різні витинанки! Рецепти, поради, історії з життя зірок. І хай пробачать мене усі причетні до випуску часопису, але так – в туалет теж йшли з газетою. Хоча ні, папір уже був вправно порізаний на рівненькі квадратики. Ну, часи були такі. О, мало не забула. Вогнище розпалювали газетою – у печі, у котлі і на природі. Я й досі так роблю.

Не спішімо «поховати» газету, нехай ще поживе. Бо є люди, які не уявляють своєї дійсності без неї. Усе рано чи пізно минає. Тож любімо те, що поки що існує.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 11:07 :14