середа, 21 березня, 2018, 9:05 Світ
Це буде його остання каденція. Який пам’ятник поставить собі Путін?
Президент Росії Володимир Путін. Фото: forbes.pl/Zuma Press
Президент Росії Володимир Путін. Фото: forbes.pl/Zuma Press

Несподіванки не сталося. Володимир Путін виграв минулої неділі президентські вибори в Росії. Тепер усім цікаво, який саме пам’ятник Володимир Путін збирається збудувати собі під час останнього президентського терміну. Зважаючи на повернення російської економіки на шлях зростання ВВП, геополітичні амбіції можуть вийти на перший план. Але це створює небезпеку рецесії та ризик для ще доволі слабкого економічного розвитку.

Про це повідомляє Forbes.

Економіка – корисний інструмент

Володимир Путін підтримує жорстку фінансову політику та контроль за державними фінансами, але економіка не є його пріоритетом. Він трактує її досить інструментально для зміцнення суверенітету Росії та її стратегічного впливу. Переконлива перемога у недільних виборах не змінила цього ставлення. Російські виборці під час виборчої кампанії не чули жодного економічного плану. На думку експертів, наступний термін Путіна, ймовірно, буде ще одним роком анемії.

Офіційні та статистичні дані вказують на те, що економіка Росії знаходиться в досить хорошому стані. Вона вже компенсувала втрати, завдані введенням санкцій Заходу та падінням цін на нафту в 2015 році, що призвели до глибокого спаду. Сьогодні рубль стабільний, інфляція знаходиться на рекордно низькому рівні. Кращим є й життя пересічного росіянина – його дохід у 2,5 раза вищий, ніж на початку століття.

Проте суспільство не задоволене, оскільки рівень життя росіян у порівнянні з 2014 роком впав на 20%. Кількість людей, що живуть за межею бідності, зросла з 15,5 млн. у 2013 році до 20 млн. у 2017 році. Економісти попереджають, що реальний показник може бути ще більшим. Безробіття залишається на рівні 5%, але середньомісячна зарплата росіян знизилася з 867 доларів у 2013 році до 553 доларів у 2017 р.

Хоча Володимир Путін у своєму щорічному посланні на початку березня пообіцяв підняти рівень життя і збільшити ВВП на душу населення до середини наступного десятиліття, але наслідком його заяв не стали жодні реальні дії. Як повідомляє агентство Reuters, уряд не погоджується на проведення відповідних реформ, зокрема, підвищення пенсійного віку. Середня тривалість життя в Росії зросла на 10 років, починаючи з 2000 року, і зараз вона становить близько 74 роки. А це проблема, зокрема, для російської пенсійної системи, яка зберегла пенсійний вік від сталінської епохи – 55 років для жінок і 60 років для чоловіків.

На відсутність економічної програми на наступну каденцію Путіна вказують лише поодинокі особи. Бо президент реалізує ще одну потребу росіян – повернення Росії статусу наддержави. Окрім збільшення політичного впливу, що означало контрнаступ по відношенню до того, що відбувалося в 90-тих роках, зросло також значення російської економіки, в основному завдяки нафті, ціна якої в 2000-2008 роках збільшилася в десять разів. На піку своїх можливостей Росія (в 2008 і в 2012-2013 роках) була восьмою економікою в світі, і тепер її ВВП дає їй 12-е місце, між Південною Кореєю і Австралією.

Нафта – дар і прокляття Росії

Сила російської економіки є і її найбільшою слабкістю. Це нафта, газ та інша сировина. Зростання цін на нафту, що збіглося з приходом до влади Путіна в кінці минулого століття, зміцнило його позиції і дозволило Росії позбутися проблем, а завдяки коштам від продажу нафти, пережити падіння цін на сировину. Гроші, накопичені в резервному фонді, дозволили вижити в найгірший час. І це те, за що росіяни його цінують. Стабільність – власне це слово вони найчастіше вживають, коли говорять про часи Путіна.

До успіхів останніх років додалося припинення інфляції. Російський Центральний банк змінив свою політику на пряму стратегію таргетування інфляції, і, таким чином, інфляція знаходиться на рекордно низькому рівні – у січні вона знизилася до 2,2%. Це неймовірний рівень для Росії, оскільки останні 20 років він коливався на рівні 10% (у 2015 році навіть 17 відсотків). Завдяки цьому процентні ставки також вдалося знизити (на даний момент вони становлять лише 8,5%), що дозволило стимулювати споживання за рахунок рекордно низької вартості кредитів. Це однак досягнення не Путіна, а глави російського Центрального банку Ельвіра Набіулліної, яку британське видання «The Banker» назвало найкращим главою центрального банку в Європі в 2016 році. Фахівці на цій красивій картинці, однак, бачать плями. Реальні доходи зменшилися на 1,7%, хоча Міністерство економіки прогнозувало зростання на 0,2%. Також важко розраховувати на підвищення заробітної плати, коли загальний чистий прибуток російських компаній знизився на 4% порівняно з січнем-листопадом попереднього року.

Політика Центрального банку дещо змінилася – це зменшило вразливість Росії до коливань цін на нафту. Дотепер падіння ціни «чорного золота» на 10% приводило до падіння курсу рубля на 4%, а після зміни політики – в середньому лише на 2%. У той же час аналітики розрахували, що стрибки курс рубля впливають на інфляцію у два рази менше.

Тим не менше, Росія не припиняє докладати зусиль щодо підвищення цін на нафту. Власне це має на меті її угода з ОПЕК про обмеження видобутку, що з середини минулого року підняла ціну бареля до 60 доларів.

Видобуток зменшився перш за все в Росії та Саудівській Аравії, але Путіну вдалося залучити до співпраці, зокрема, Казахстан. Поточна ціна нафти набагато більша, ніж 40 доларів, тобто рівня збалансованості російського бюджету, що на 35-45% фінансується доходами від продажу нафти та газу.

Проте, чим вище ціна, тим швидше збільшується видобування з американських сланців. Вже зараз аналітики вважають, що видобування в цьому році перевищить попит – не тільки через США, а й зростання виробництва в Нігерії або Лівії, а також нових родовищ у Канаді та Бразилії. І це означає все більший тиск на зниження цін.

Останні роки не такі вже й добрі

І хоча ціни не зростають так швидко, як раніше, економіка Росії вийшла лише з дворічної рецесії наприкінці 2016 року. У будь-якому випадку, кінець кризи, який багато разів оголошували російські політики, ще не відчули звичайні росіяни. А економіка, яка відповідно до статистичних даних зростає, зовсім не схоже, що набирає обертів – вже в третьому кварталі 2017 зростання сповільнилося до 1,8%, що було значно нижче, ніж прогнози уряду – 2,2%. Ще гіршим був наступний квартал, коли зростання становило лише 1,2%. Прогноз Світового банку на цей рік для Росії становить 1,7%, водночас очікується, що світова економіка зросте на 3,1%.

Попереднє зростання було зумовлене внутрішнім попитом та позиками для домогосподарств. Однак не видно жодних зрушень в інвестиціях компаній. Їх відсутність відчутно впливає на економіку, якій важко конкурувати з іншими ринками при такому низькому рівні автоматизації промисловості, швидкому старінні та скороченні робочої сили, а також корупції й бюрократії, що збільшують вартість виробництва. За офіційними даними, прямі іноземні інвестиції в Росію в першій половині 2017 року склали 14 мільярдів доларів. На думку банку Santander, такий рівень інвестицій все ще дуже низький, порівняно з потенціалом російської економіки.

А над Росією нависла не тільки загроза чергового падіння цін на нафту, а й можливість введення нових санкцій. Хоча економісти визнають, що економіка РФ вже звикла до санкцій, їх скасування прискорило б зростання. Проте немає жодних ознак подібного сценарію. Спроба вбити колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля, здійснена скоріше для внутрішньої кампанії, може призвести до ще більших санкцій.

Санкції за спробу вбити колишнього шпигуна

Однією з найбільш реальних санкцій може бути відключення Росії від системи SWIFT, тобто міжнародної системи грошових переказів між банками. Ця сувора санкція вже застосовується щодо Північної Кореї та Ірану. Це дуже обмежило можливості ведення бізнесу з іноземними партнерами, але ці країни також демонстрували креативність у проведені платежів. Іран проплачує рахунки за допомогою золота, бартеру або національних валют, а у випадку з Північною Кореєю, є великі підозри, що вона уникає санкцій за допомогою криптовалют.

Що залишить після себе Путін?

У своєму останньому звіті Світовий банк пропонує, щоб пріоритетною метою російської політики було обмеження ролі держави в економіці, вдосконалення інституційної структури та сприяння чесній конкуренції. Економісти протягом багатьох років наголошують, що російській економіці допомогли б не тільки згадане підвищенню пенсійного віку, а й приватизація державних підприємств.

Володимир Путін про економіку точно знає одне – її потрібно контролювати. Він закінчив шалену приватизацію після розпаду Радянського Союзу. Під час його правління державний контроль повернувся у стратегічні галузі і пізніше поширився на всю економіку. Підприємства, які контролює держава, відповідають за майже три чверті російського ВВП.

Ці пропорції не зміняться найближчим часом, і не тільки через самого Путіна. Про це свідчить псевдоприватизація нафтовидобувної компанії «Башнефть» у 2016 році. Державний гігант «Роснефть» перейняв контроль над компанією, хоча первісно Путін хотів виключити можливість її придбання. На чолі групи стоїть один з найближчих союзників Путіна – олігарх Ігор Сечин, який і переконав президента змінити свою думку.

Кумівство і корупція залишаються однією з найбільш серйозних проблем російської економіки. Незважаючи на великі політичні кампанії та демонстративні арешти, Росія все ще перебуває у другій сотні рейтингу Transparency International на 135 позиції – разом з Парагваєм, Мексикою, Киргизстаном та Гондурасом.

Проте, здається, не це є пріоритетом Путіна протягом наступних шести років. То що ж ним буде? Це залежить від сили російської економіки, а вона наразі не досягла свого повного потенціалу. Питання в тому, яку спадщину має намір залишити після себе Володимир Володимирович?

Підготував Андрій Павлишин,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-07-19 02:33 :17