середа, 21 березня, 2018, 11:47 Спорт
Бойкот Україною змагань у Росії: «за» і «проти»
Дмитро Підручний. Фото: korrespondent.net
Дмитро Підручний. Фото: korrespondent.net

Завтра, 22 березня, у російській Тюмені стартує дев’ятий, заключний етап Кубка світу з біатлону сезону-2017/2018. Втім, для української збірної поточний сезон уже закінчився. Як відомо, тиждень тому Міністр молоді та спорту України Ігор Жданов опублікував на своїй сторінці в соціальній мережі копію Указу про заборону українським спортсменам на виступи в будь-яких змаганнях на території Росії, який підписав трохи раніше. Мотивація – неможливість забезпечити безпеку нашим спортсменам на території РФ, країни-агресора, яка окупувала Крим і веде бойові дії на території Донбасу.

Можливо, якби змагання в Росії пропустили тільки біатлоністи, тим паче лише один з етапів Кубка світу, то усе пройшло б спокійно. Але ж рішення стосується усіх видів спорту загалом, тому цей Указ став справжньою інформаційною бомбою, а головне, буде мати для багатьох національних збірних загалом та вітчизняних атлетів, зокрема, не лише позитивні, а й негативні наслідки. Як вчить народна мудрість, кожна палиця завжди має два кінці. Та й в цілому, подібне рішення – далеко не таке просте, як, можливо, багато кому видається, особливо тим, хто відносно далекий від великого спорту. Тому спробуємо розібратися як з плюсами, так і з мінусами, які має Указ Міністерства спорту України.

Коли говорити про етап Кубка світу в Тюмені, то тут, на перший погляд, усе очевидно. Тим більше, що в України є додаткова мотивація: підтримати ряд інших команд (Чехію, США, Канаду та окремих спортсменів з інших збірних), які не приїдуть на змагання в Росію через низку допінгових скандалів навколо російських спортсменів і цілої системи підтримки допінгу на державному рівні.

Однак вже сьогодні ми отримали один серйозний негатив через неучасть українських спортсменів на змаганнях у Тюмені. Мова йде про наступний сезон, бо в спорті, як і в житті загалом, багато речей між собою є тісно пов’язаними. Так от через неучасть у прийдешніх змаганнях, чоловіча збірна України з біатлону гарантовано втратить місце у ТОП-10 Кубка націй і, як наслідок, у нашої команди зменшиться квота на участь в наступному Кубку світу-2018/2019, де ми зможемо на кожну особисту гонку заявляти тільки чотирьох стріляючих лижників, а не п’ятьох, як це було в останні роки, включаючи сезон, що завершиться у Тюмені. Окрім того, в загальному заліку поточного Кубка світу у жінок Юлія Джима у підсумку з 99-відсотковою гарантією вилетить з ТОП-10, а Віта Семеренко, яка наразі посідає 12-е місце, гарантовано не зможе туди піднятися. А це, знову ж таки, призові, причому за біатлонними мірками не такі уже й маленькі, а як для пересічного українця, то майже астрономічна сума. Зрозуміло, що ситуація неоднозначна, але ніхто не може заперечити, що одним з головних завдань професійних спортсменів є й заробляння грошей.

До речі, у ситуації з бойкотом етапу Кубка світу в Тюмені є своя передісторія. Нагадаємо, а для тих, хто не знав, повідомимо: раніше Мінмолодьспорт видав Указ, згідно з яким участь в комерційних турнірах у Росії і проведення навчально-тренувальних зборів на території країни-агресора було заборонено. У той же час, участь в офіційних змаганнях – чемпіонатах світу та Європи, різноманітних Гран-прі, етапах Кубка світу і будь-якому іншому рейтинговому офіційному змаганні допускалося, бо все це були залікові очки і медалі в скарбничку збірної України. Тоді постраждала, зокрема, жіноча збірна України з біатлону. Єдина, як тоді здавалося, надія на медаль майбутньої ХХІІІ зимової Олімпіади-2018 в південнокорейському Пхьончхані, щороку перед стартом сезону їздила в Росію, аби потренуватися на снігу. Втім, багато в чому проведення тренувальних зборів у Росії обумовлювалися і чисто технічними аспектами. Нашим спортсменам необхідно було вкластися в ліміт 90 днів на півроку, що відводиться власникам Шенгенської мультивізи, аби відвідати всі етапи Кубка світу, який проходить з листопада по березень. Та в підсумку, питання з отриманням додаткових днів перебування в Шенгенській зоні було вирішено на дипломатичному рівні і наші біатлоністки могли спокійно обходитися без тренувальних зборів у «старшої сестри».

Але були й ті, хто незважаючи ні на які заборони, продовжував змагатися в Росії. Наприклад, провідні українські тенісисти продовжували відвідувати Кубок Кремля, Санкт-Петербург Оупен та інші турніри. І коли бути об’єктивним до кінця, то треба говорити про те, що в цьому плані і нинішній Указ також не є остаточним вердиктом, який усе трактує однозначно. Зокрема, у бесіді зі ЗМІ наступного дня після підписання Указу Ігор Жданов зазначив: «Ми не можемо федераціям, як громадським організаціям, щось заборонити. Ми їх просимо прислухатися до нашої думки. Плюс, ми не будемо від імені держави фінансувати такі поїздки». Разом з тим, Мінмолодьспорт бере на себе значну частину витрат федерацій і спортсменів на найрізноманітніші турніри. Тож у випадку з Росією тепер тільки сам спортсмен може за свій рахунок поїхати на змагання. Міністерство такі поїздки визнавати не буде.

Олександр Хижняк. Фото: poltava365.com
Олександр Хижняк. Фото: poltava365.com

На відміну від біатлоністів, які, як не крути, через бойкот етапу Кубка світу в Тюмені постраждають, але з мінімальними втратами, у непросту ситуацію потрапили українські боксери, для яких бойкот чемпіонату світу 2019 року у Сочі може автоматично перекреслити будь-яку можливість виступу на ХХХІІ Олімпійських іграх у Токіо, які пройдуть в 2020 році. Адже світова першість-2019 в Сочі є ліцензійною – на ній будуть розіграні олімпійські путівки на Ігри-2020 в столиці Японії. А через Всесвітню боксерську серію (WBS) отримати ліцензії українські боксери не зможуть, оскільки клуб «Українські отамани», який представляє Україну, фактично уже не існує.

Також у 2019 році в Росії пройде Всесвітня зимова Універсіада, яку прийматиме Красноярськ. У розмові з журналістами Ігор Жданов, відповідаючи на питання про участь українців у головному змаганні студентського спорту, був категоричним: «На Універсіаду-2019 в Красноярськ точно ніхто не поїде. Може, хтось відправиться під якимось нейтральним прапором, але потім з цим будемо розбиратися, так само, як і з самими спортсменами». Що ж до світового форуму боксерів у Сочі, то тут міністр сказав наступне: «З світовим чемпіонатом з боксу у Сочі будемо вирішувати. Я знаю і доповідав керівництву країни про те, що є такі проблеми – ліцензії на Токіо-2020. Я все це знаю. Будемо думати, вирішувати, домовлятися з міжнародними федераціями. Є такий прецедент. У минулому році ми проводили чемпіонат Європи-2017 з боксу в Харкові. Там повинні були брати участь косовські спортсмени. Історію з футболом всі знають, коли ми двічі грали зі збірною Косово на нейтральному полі в матчах відбору до чемпіонату світу-2018. У боксі це неможливо. Але ми не могли допустити косоварів до участі в чемпіонаті Європи, тому що ми не визнаємо цю країну, вони їдуть за своїми документами, за своїми паспортами, але ми не можемо їх на кордоні пропустити. Це офіційна позиція прикордонників, СБУ, тощо. Що зробила міжнародна федерація? Вона виділила їм додаткові ліцензії для участі в чемпіонаті світу-2017 в Гамбурзі. Є якісь компромісні механізми, хотілося б, аби міжнародне спортивне співтовариство нас почуло».

Жан Беленюк. Фото: profi-forex.org
Жан Беленюк. Фото: profi-forex.org

Втім, чемпіонат світу-2019 боксерів, як і зимова Універсіада-2019, це – далекосяжні плани. А в найближчій перспективі, окрім етапу Кубка світу з біатлону, про який ми вже говорили, чемпіонат Європи-2017 з вільної боротьби в Каспійську, який пройде з 30 квітня по 6 травня. І тут ситуація наступна. Президент Асоціації спортивної боротьби України, олімпійський чемпіон Ельбрус Тедеєв в одному з інтерв’ю досить емоційно заявив: «Це така у нас в Україні збочена політика – хто швидше прийме більш ідіотське рішення. Ми вже обігнали древніх людей за своєю безглуздістю, бо ті зупиняли війни заради спортивних змагань. Нинішні українські політики все роблять навпаки – більш потворних рішень я поки в житті не бачив. І такі рішення спускаються зверху – від литовців, американців, яких нам нав’язали і які займають керівні крісла у високих кабінетах». Лише трохи охолонувши від емоцій, згодом Ельбрус Тедеєв зазначив: «Не можу зрозуміти... Ніяк не можу зрозуміти логіку тих, хто приймав це рішення. Ми ж їдемо відстоювати честь України! Хіба щось погане буде в тому, що ми завоюємо медалі для України, до того ж на російській землі. А скільки грошей було витрачено на підготовку команди, кожного окремого спортсмена до чемпіонату Європи! Зауважте, державних грошей. І тепер це все коту під хвіст…».

Тут слід додати, що, з одного боку, для вітчизняних борців Євро-2017 не є критичним з точки зору відбору на Олімпійські ігри-2020 року, але, з іншого, на турнірі в Каспійську збірна України цілком могла претендувати далеко не на одну перемогу, а, значить, не тільки з синьо-жовтим прапором на церемонії нагородження, а й з гімном, що звучить під склепіннями Палацу спорту в російському місті.

Підготував Іван Дупнак, IA ZIK.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-18 22:15 :54