вівторок, 20 березня, 2018, 6:30 Політика
Ілларіонов: Справжня російська національна катастрофа

Політична поразка найбільш вестернізованої частини російського суспільства, а це, безсумнівно, поразка, відбулася не 18 березня 2018 року, а набагато раніше.

Про це на сторінках «Нового времени» пише російський економіст і екс-радник Путіна Андрій Ілларіонов.

Карнавальний процес, що проходив перед нашими очима останні місяці і закономірно завершився цієї ночі характерною перестрілкою між активними учасниками бордельного шоу, в черговий раз продемонстрував дистанцію, яка відокремлює не тільки дії, а й інтелектуальні уявлення та етичні норми нинішньої так званої «ліберальної опозиції» від мінімальних стандартів, на яких тільки й можна створити вільне правове демократичне суспільство. Щоб уявити, якій колосальній деградації піддалася не тільки вся російська публіка, а й її так звана «ліберально-демократична» частина, досить зіставити базарну сварку з виступами і діями, наприклад, Андрія Сахарова, Юрія Афанасьєва, Галини Старовойтової три десятиліття тому. Ця прірва між демократами вчорашнього дня і «лібералами» сьогоднішнього виглядає незрівнянно глибше, ніж дистанція між вітчизняними прихильниками авторитаризму в кінці 1980-х – початку 1990-х років і нині. 

Звісно, деградація виявилася не обмеженою лише найбільш публічними фігурами, хоча в їх особі вона виглядає найбільш очевидною. Деградація охопила найширші кола російського інтелектуального співтовариства. Справді, як інакше можна характеризувати спекотні обговорення, які не припинялися протягом усіх цих місяців в багатьох його куточках, за кого саме слід голосувати – за Навального, Явлінського або Собчак? Як інакше можна називати заклики тих чи інших суспільних діячів – навіть в останні дні – віддавати голоси – або за одного, або за іншого так званого «кандидата» на неіснуючих виборах? Наскільки невиліковно примарною слід визнати свідомість так званих експертів і популярних коментаторів, які навіть сьогодні зранку продовжують стверджувати, нібито «вибори» перестали бути виборами тільки через виключення з них «найпопулярнішого кандидата»?

Політична поразка найбільш вестернізованої частини російського суспільства, а це, безсумнівно, поразка, відбулася не 18 березня 2018 року, коли вона стала очевидною навіть найзавзятішим поціновувачам солодких міфів. Вона почалася набагато раніше – з власної інтелектуальної відмови усвідомити кілька базових фактів і дотримуватися кількох фундаментальних принципів сучасного російського політичного життя. Без їх усвідомлення і без подальших спільних дій на базі такого усвідомлення політична перемога цієї частини російського суспільства в принципі неможлива. Ніколи. 

Хоча багато з цих ключових фактів і з цих найважливіших принципів називалися вже не раз, має сенс перерахувати деякі з них ще раз. 

1. Цією російською національною катастрофою є не розпуск СРСР, як вважав Гайдар і вважає Путін, а проведене насамперед Єльциним, Гайдаром, Чубайсом, Путіним протягом двох з гаком десятиліть знищення в Росії паростків політичної демократії та основ верховенства права, що з’явилися в другій половині 1980-х років. 

2. Найважливішою – а на оглядний період єдиною – загальнонаціональною метою є відновлення (створення) в Росії фундаменту верховенства права і політичної демократії. Жодні інші цілі – фіктивні або реальні (економічні реформи, зростання, боротьба з корупцією, бідність, нерівність і т.п.) непорівнянні з цим головним завданням. Проголошення ким завгодно будь-яких інших цілей і мобілізація громадян на рішення інших завдань означають свідомі або несвідомі спроби таких громадян продовжити нинішню головну російську катастрофу. 

3. Публічна підтримка дій і позицій ключових авторів знищення в Росії паростків політичної демократії та основ верховенства права – Єльцина, Гайдара, Чубайса, – означає свідомі або несвідомі спроби таких громадян (лідерів, експертів, коментаторів) продовжити нинішню російську катастрофу. Неможливо побудувати вільне суспільство, вихваляючи могильників демократії, права і свободи. 

4. Створення вільного правового демократичного суспільства в Росії можливе лише за умови безумовної евакуації російських збройних сил з усіх окупованих зарубіжних територій і відновлення міжнародно визнаного кордону Росії станом на 25 грудня 1991 року. Не може стати правовим суспільство, що порушує основи міжнародного права. 

5. Створення вільного правового демократичного суспільства в Росії вимагає безумовного визнання права на створення незалежних держав тими народами, що проживають на території Російської Федерації, які висловлють таке бажання у відповідності із загальноприйнятими правовими принципами і демократичними процедурами. Не може бути вільним народ, який не відпускає на свободу інші народи. 

6. Ліквідація нинішнього жорсткого авторитарного режиму, відновлення паростків політичної демократії та основ верховенства права принципово неможливі на шляху отримання державної влади лише одним політичним лідером, однією політичною партією, однією політичною силою. Агітація, пропаганда, дії, націлені на підтримку та перемогу лише одного кандидата, лише однієї політичної партії, лише однієї політичної сили, слід розглядати, як намір зберегти і зміцнити глибинну природу авторитарної політичної системи з трохи оновленим зовнішнім фасадом. Політична монополія у владі чи опозиції несумісна зі свободою. 

7. Ліквідація нинішнього жорсткого авторитарного режиму, відновлення паростків політичної демократії та основ верховенства права в принципі можливі тільки в результаті спільних (скоординованих, колективних) дій багатьох політичних сил і лідерів, що чітко поставили спільну мету – відновлення демократії і права – у разі неминучої наявності у них інших світоглядних, ідеологічних, політичних відмінностей. Створення вільного суспільства – це не індивідуальний проект, а здійснюваний спільними (кооординованими, колективними) зусиллями загальнонаціональний процес. 

8. Ліквідація нинішнього жорсткого авторитарного режиму, відновлення паростків політичної демократії та основ верховенства права в принципі неможливі в рамках нинішньої держави, включаючи її виборчу, судову, правоохоронну системи. У коктейлі з табору, бандитської малини і борделя вільне суспільство не побудувати. 

9. Відновлення паростків політичної демократії та основ верховенства права, створення в кінцевому рахунку вільного правового демократичного суспільства в Росії можливі тільки за межами нинішньої держави – шляхом формування перш за все основ альтернативної легітимності, альтернативної виборчої, судової, правоохоронної систем. 

10. Основи альтернативної російської легітимності формуються, фундамент вільного правового демократичного суспільства створюється вільними російськими громадянами, як об’єднаними в ті чи інші політичні партії та громадські організації, так і індивідуально. 

Наскільки жорсткими не здавалися б ті чи інші сформульовані вище висновки та принципи, але без їх неухильного дотримання, як показав досвід останніх двох з гаком десятиліть, ліквідація жорсткого авторитарного політичного режиму і створення вільного правового демократичного суспільства в Росії неможливі. Чим довше політично активні російські громадяни будуть відмовлятися від такої спільної роботи, що базується на дотриманні зазначених принципів, тим довше триватиме існування нинішнього жорсткого авторитарного режиму, тим більш небезпечним він буде ставати і для російських громадян і для всього навколишнього світу.

Саме по собі створення демократичної політичної системи з формуванням основ верховенства права автоматично не вирішує всіх проблем, що стоять перед нашою країною. Але тільки такі політична і правова системи створюють необхідні умови для їх подальшого послідовного вирішення в процесі спільної роботи вільних російських громадян.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 14:04 :06