Давайте жити так, аби не було соромно перед Мавками чи Чугайстрами
Роман Онишкевич
журналіст, поет

Шевченківські дні минули, тому дозволю собі про Лесю Українку. Ніколи не захоплювався її поезією, але драматургія – для мене божевільно висока...

Є цікава дата. У березні 1879 було заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів. Щось у тій родині було. Оповідати про них не буду, бо хто має потребу, тому хіба гріх інформації не знайти. Просто, коли я геть юним сочиняв віршик про Мавку, то багато чого не знав і, Лесю Українку почав відкривати для себе десь років із сім тому. І продовжую

МАВКА

З безвиході народиться мовчання,
як вирок зачитає кріс.
І захлиснеться подивом останнім
Довіку заворожений праліс.

Сичем змахне над кволою сосною,
Завиє філософськими дубами.
І фліртануть востаннє білизною
коліна, заціловані чортами.

– Скажи, для кого тіло без тепла?
Кому краса, розбавлена сльозами?
– Я – не людина! Тому чистою була,
– Заки не пострічалася із вами…


Друзі, згадаємо Олену Антонівну Косач (у заміжжі Тесленко-Приходько). Можливо, жінку, завдяки якій Україна отримала велику Поетесу. Ну а якщо згрубша – то давайте жити так, аби не було соромно перед Мавками чи Чугайстрами за те, що ми люди.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-17 06:00 :08