вівторок, 13 березня, 2018, 10:09 Світ
Молдова виходить з сірої зони Європи
Фото: EPA/DUMITRU DORU
Фото: EPA/DUMITRU DORU

Так само, як Грузія та Україна, Молдова ув’язнена між Сходом та Заходом, та все більше виконують роль щита для Заходу від російської агресії.

Кишинів рідко з’являється на перших шпальтах світової преси, проте 2 березня 2018 року політичні діячі та експерти з Європи та Сполучених Штатів з’їхалися до столиці Молдови, щоб змінити цю тенденцію. Голови парламентів України, Грузії та Молдови Андрій Парубій, Іраклій Кобакідзе та Андріан Канду під час першої міжпарламентської конференції «Республіка Молдова, Грузія і Україна: Східне партнерство і сучасні виклики безпеки» підписали спільну заяву, у якій засудили російську агресію на своїх територіях. Що ж об’єднує ці три такі різні країни: маленьку, румунськомовну Молдову; охоплену війною Україну, яка офіційно є найбільшою за площею країною Європи; і гірську Грузію Кавказу? Їх геополітичне положення. Усі три країни у XXI ст. стали заручниками Сходу і Заходу та, мабуть, застрягли у сірій зоні Європи. І всі три є своєрідним європейським захистом від російської агресії.

З-поміж цих багатостраждальних народів найменше уваги приділяється невеличкій країні Молдові, яка не має виходу до моря, та є «затисненою» між Румунією та Україною. Трояндова революція у Грузії та подальша війна з Росією у 2008 році призвели до того, що американські політики, які переймаються майбутнім Кавказу та пострадянських держав, звернули на неї свою увагу. Російська анексія Криму у 2014 році та війна на сході України також привернула увагу західних ЗМІ та аналітиків з безпеки до цієї країни.

Проблеми Молдови є значно давнішими й сягають ще 1992 року, коли припинення вогню завершило Придністровський конфлікт та сприяло створенню сепаратистського регіону Придністров’я, підтримуваного радянськими, а згодом і російськими, військами. Відтоді «заморожений конфлікт» осів у Придністров’ї та зупинив його розвиток. Під час мого нещодавнього візиту до Придністров’я в очі кидалися символи радянської епохи, пам’ятники Леніну, російські прапори та плакати, які закликали людей проголосувати на президентських виборах у Росії, що відбудуться 18 березня. Навіть мова «молдаван» (яка, по суті, є румунською) пишеться кирилицею – як за радянських часів. Територія, яка заявила про свою незалежність від Молдови, хоча й залишається невизнаною на міжнародному рівні, де-факто є підконтрольною Москві. Велика російська військова база, де зараз працюють російські «миротворці», є постійним нагадуванням про те, хто дійсно керує регіоном. Той факт, що конфлікт заморожений, геть не заспокоює його мешканців. Одна мама середнього віку пояснила мені, що радіє тому, що її син працює в Іспанії, адже, у разі відновлення військових дій, не буде втягнений у конфлікт.

Мабуть, єдиним позитивним моментом війни в Україні та анексії Криму стала новостворена єдність між Молдовою, Грузією та Україною в умовах спільних викликів щодо безпеки. Під час конференції низка молдовських чиновників зазначила, що лише після того, як Україна відчула на собі кризу московського сепаратизму, Київ почав розуміти позицію Кишинева щодо Придністров’я. У 2015 році Україна розірвала угоду з Москвою, яка раніше дозволяла транзит російських солдатів до Придністров’я через Україну. Зараз планується впровадження молдовського контролю для моніторингу потоків товарів та людей із східного кордону Придністров’я до України.

Віднайдена єдність дозволить Тбілісі, Кишиневу та Києву розпочати вирішення спільних завдань з безпеки. Всі три країни мають досвід щодо захисту від російської агресії та її гібридних військових кампаній. Як зазначив спікер України Андрій Парубій на конференції, Грузію, Молдову та Україну більше не слід називати «сірою зоною» Європи, а радше «щитом Європи».

Іншим ключовим викликом для безпеки Молдови є енергетичний сектор. За словами спікера парламенту Республіки Молдови Андріана Канду, «енергетична безпека, яка піддається найбільшому геополітичному впливу, є найбільш дорогим активом». Сьогодні Молдова практично повністю залежить від імпорту російського газу, який надходить трубопровідною системою через Україну. «Газпром» є головним акціонером національної газопостачальної компанії «Молдовагаз», що навряд чи вітатиме диверсифікацію Молдови від імпорту російського газу. Тим не менш, під натиском законодавства Європейського Союзу «Третій енергетичний пакет» Молдова планує до 2020 року звільнитися від монополії «Газпрому». Уже завершилося будівництво газопроводу Ясси-Унгени між Румунією та Молдовою, і його продовження до Кишинева наприкінці 2018-початку 2019 року дозволить зусиллям з диверсифікації Молдови увінчатися успіхом. Газопровід також має вирішальне значення для забезпечення постачання Молдовою газом, якщо Росія припинить транзит газу через Україну до кінця 2019 року.

Молдова також ризикує зіткнутися із заборгованостями Придністров’я по газу, розміром 6 млрд доларів, у випадку розірвання відносин з «Газпромом», який забезпечує автономний регіон «безкоштовним» газом. Окрім придбання акцій «Молдовагаз» в обмін на списання частини минулих газових боргів Молдови, «Газпрому» вдалося застосувати таку саму тактику у Білорусі, Вірменії та Україні, щоб отримати можливість спекулювання на цьому. У випадку з Києвом списання газового боргу України у 1997 році було використано у переговорах щодо 20-річної оренди Севастопольської військово-морської бази та інших об’єктів поблизу, що згодом полегшило Москві захоплення Криму.

Відтоді як Молдова у 2014 році підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом, вона намагається впроваджувати реформи. Її близькість до Румунії, з якою Молдова поділяє мову, культуру, традиції та навіть історію, є великою перевагою для європейських сподівань Молдови. Водночас економічна нестабільність триває, і Молдова залишається однією з найбідніших країн Європи, а щорічний ВВП на душу населення становив у 2016 році 1900 доларів. Проте, є й позитивні зрушення: за підтримки МВФ вдалося стабілізували макроекономічні показники Молдови. Сьогодні країна має рейтинг «стабільної економіки» Moody’s Investors Service. Проте для досягнення економічного зростання, як стверджує Андерс Ослунд (шведсько-американський економіст і дипломат, провідний міжнародний експерт з питань національних економік України, Росії та країн колишнього СРСР), Молдові необхідно збільшити експорт (це має бути простішим з Угодою про асоціацію ЄС) та збільшити інвестиції (це буде залежати від прав власності та проведення судових реформ).

Економічне зростання та судова реформа значною мірою залежать від здатності країни вирішити проблему корупції. Наприклад, влада поки що не довела до кінця справи щодо зникнення приблизно 1 млрд доларів з банків країни у 2014 році, що становило 1/8 частину всієї економіки Молдови. Крім того, Росія експортує не лише «маленьких зелених чоловічків» та дезінформацію у сусідні країни, а й корупцію. З 2010 по 2014 рік Росія, як стверджують, відмила від 20 до 80 млрд доларів через Молдову та Латвію, зокрема використовуючи слабку судову систему першої. Влада стверджує, що вже посилила правові норми щодо цього. Загалом, корупція та економічна боротьба підривають соціальну віру в країну, про що свідчить масова еміграція. За деякими підрахунками, близько 800 000 молдаван або приблизно чверть населення живе за кордоном.

Парламентські вибори, що відбудуться у листопаді чи грудні 2018 року, продемонструють основні проблеми країни, а також стануть нагодою для нації визначити своє майбутнє. Нинішній проєвропейський уряд, очолюваний Демократичною партією Молдови, буде змагатися з опозиційною партією «Дія та солідарність», яку очолює Майя Санду, «Гідністю і правдою», очолюваною Андрієм Нестасе, та проросійською Партією соціалістів, лідер якої Ігор Додон був обраний Президентом у 2016 році. Як Молдова вирішуватиме питання своєї безпеки, енергетичної політики, економічного зростання та проблем з корупцією, багато в чому залежить від того, хто виграє вибори. Те, чи залишиться країна у сірій зоні Європи, у полоні націй XXI ст., буде залежати не лише від участі Вашингтона й Брюсселя та від їхньої готовності виступити проти Росії, а також від боротьби Кишинева з корупцією та застоєм.

Аґнія Ґріґас,
The American Interest

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-16 15:46 :13