Новини » Політика 7 березня, 2018, 9:49
Відкриті списки і нові вимоги до кандидатів у Президенти: новації Виборчого кодексу
Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

Ухвалення в листопаді минулого року проекту Виборчого кодексу в першому читанні стало несподіванкою і для його авторів, і для експертів. «За» законопроект № 3112-1 тоді назбиралось мінімально необхідних 226 голосів. Чи вистачить в парламенті політичної волі прийняти Кодекс в цілому? Шанси є, але це, скоріше за все, станеться не раніше осені. Ухваленим за основу проектом передбачається пропорційна виборча система з відкритими партійними списками, нові вимоги для реєстрації кандидатів у Президенти, а також зміни в багатьох процедурних питаннях.

Про основні моменти можливої виборчої реформи в інтерв’ю ІА ZIK розповів голова підкомітету з питань виборів і референдумів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, колишній голова Комітету виборців України Олександр Черненко.
 

– Відомо, що після першого читання до проекту Виборчого кодексу надійшло понад 4 тис. поправок. На якому етапі зараз їхній розгляд у комітеті ВР?

– Минулого тижня комітет прийняв рішення про створення робочої групи, куди ввійдуть представники всіх фракцій і автори поправок. А на базі підкомітету ми їхній розгляд уже розпочали. Фактично останній місяць проводимо робочі зустрічі. Справа не йде так швидко. В середньому за засідання розглядається 100-150 поправок.

Формат робочої групи має бути більш продуктивними, бо тоді би ми одразу будемо бачити, яка правка буде підтримана більшістю в Раді.

Поки що нас нічого не підганяє. Але якщо буде політичне рішення поставити у порядок денний і розглядати проект Виборчого кодексу, ми, звичайно, прискоримось і будемо щодня засідати. Мій прогноз: навряд чи на цій сесії до середини літа ми розглянемо все.

Тобто ухвалення Виборчого кодексу в другому читанні можна очікувати вже на наступній сесії парламенту? Чи є політична воля, щоб найближчі вибори проводити вже за новим законодавством?

– Це вже питання не до мене, а до керівництва фракцій і парламенту. Сьогодні вам ніхто не дасть відповіді, тому що є різні думки. Консолідованого рішення немає. Не секрет, що оскільки в першому читанні Кодекс був прийнятий з мінімальною кількістю голосів, то голосування в другому читанні – не така вже й проста справа. Наше завдання на сьогодні в тому, щоб коли буде прийматись політичне рішення, до розгляду все було готове.

Прохідний барєр і виборча система

Які на сьогодні найбільш проблемні і дискусійні питання при підготовці проекту до другого читання?

– Я би розділив усі подані поправки на три частини. Одна – це дійсно, не побоюсь цього слова, спам. Йдеться про десь третину поправок, коли кожен депутат, який має свій якийсь позитивний чи негативний досвід участі у виборах і хоче все це запхати в Кодекс. Із точки зору міжнародних стандартів проведення виборів ці поправки, дійсно,не потрібні, а деякі навіть шкідливі. Ми одразу їх відхиляємо, бо вони можуть поламати саму філософію і логіку Виборчого кодексу.

Друга третина поправок – це процедурні питання. Над ними ми працюємо найбільше. Це такі поправки, які стосуються, зокрема, функціонування Реєстру виборців, проведення агітації, створення комісій.

І остання третина – політичні поправки. Це питання виборчої системи, питання прохідного бар’єру. У правках є пропозиції про бар’єр від 1% до 5%. У тому проекті, який був проголосований у першому читанні, стоїть бар’єр 4%. Я вважаю, це оптимально для України. Якщо його підвищувати, то не більше, як до 5%, а якщо знижувати, то не менш, як до 3%.

Ці питання спричинятимуть політичну дискусію, тому що кожна політична сила приміряє ці норми на себе і прикидає, що їй більш вигідно, а що менш. І стосовно таких поправок буде, звичайно, найбільше дискусій.

У першому читанні була проголосована для парламентських виборів система відкритих регіональних списків. Можете пояснити, що це означатиме на практиці?

– Суть в тому, що партії в кожній області висувають список кандидатів. Тобто виборчий округ – це область. Тільки великі області, як, наприклад, Дніпропетровська, діляться на два. І виборець голосує обов’язково за партію і за бажанням голосує за когось із кандидатів від цієї партії, таким чином рухаючи їх по списку.

Тобто якщо партія в області набирає, умовно, п’ять мандатів, то кому з партійного списку вони дістануться – залежить від, того хто з кандидатів набере більше голосів виборців. Тобто партія може поставити за порядком Іванов, Петров, Сидоров, а виборець сам вирішить, хто буде перший, хто другий і в кого буде більше шансів отримати цей мандат.

У чому принципова і якісна різниця від тієї ж мажоритарки?

– По-перше, у мажоритарки на сьогодні менші округи і на окрузі від партії може бути один кандидат. Основна відмінність нової системи в тому, що для того, аби пройти, потрібно бути висуванцем партії, яка долає бар’єр, і, відповідно, в регіональному списку цієї партії отримати більше голосів, ніж свої однопартійці. На мажоритарці абсолютно інша логіка.

Підкуп виборців і як з ним боротись

Чи не будуть новій системі загрожувати ті самі проблеми з підкупом виборців та іншими порушеннями, які ми мали в округах досі?

– Будуть. Я завжди кажу тим, хто гаряче підтримує систему відкритих списків: вона дійсно прогресивна, але не треба на неї покладати багато надій. Якщо хтось каже, що вона дозволить усунути підкуп і адмінресурс – це ілюзія. Вона, звичайно, ускладнить цей процес, але виборча система не знімає ці проблеми і не повинна це робити. Боротися з підкупом потрібно не виборчою системою, а іншими речами.

Яким саме чином?

– Я дуже спрощено скажу: поки є виборець, який готовий продати свій голос, при будь-якій виборчі системі його можна буде купити. Тобто щоб подолати такі речі, як підкуп, потрібно кілька засобів. По-перше, передбачити дійсно серйозну відповідальність за порушення – і в проекті Кодексу це є. Тобто щоб людина, яка це робить, розуміла, що може сісти в тюрму. А крім того, потрібно ще створити прецедент. І сьогодні у законі є відповідальність за підкуп, але ми не бачили прикладів, коли хтось реально цю відповідальність поніс. Тобто закон має встановлювати жорстку відповідальність, а правоохоронні органи повинні дійсно ці норми закону використовувати і боротись з такими явищами.

Але тут потрібна і загальна політична культура, яка, звичайно, пов’язана і з економічною ситуацію. Коли для людини 200 чи 300 грн за голос – це серйозні кошти, особливо в селах, то звичайно, цим будуть користуватися.

Також необхідно зробити так, щоб купувати голоси було невигідно. Сьогодні той, хто йде за мандатом, тратить певну суму на підкуп, він знає, що отримавши мандат ці гроші поверне. Коли ми зробимо так, що депутатський мандат не даватиме можливості «відбити» ті гроші, тоді ніхто купувати голоси не буде.

Тобто вибори не можуть існувати окремо від загальної ситуації в країні. Якщо у нас є корупція у всіх сферах, то вона абсолютно логічно є і на виборах. Якщо в нас справді буде серйозна боротьба з корупцією і вона зникне з інших сфер – з економіки, підприємництва, то вона зникне і з виборів, тому що буде просто невигідною.

Кодекс також має регулювати і місцеві вибори. Які принципові зміни передбачені там?

– Там до виборів в обласні, районні ради і в ради великих міст теж передбачена така сама система відкритих списків, коли партії висувають на округи списки з кількох кандидатів. Уже на рівень нижче – сільські, селищні ради або маленькі міста – мажоритарка лишається, бо там не настільки серйозно розвинута партійна система.

Підписи для кандидата в Президенти

А що з прийняттям Кодексу зміниться на президентських виборах?

– У самих президентських виборах важко щось поміняти, але є певні новації, пов’язані з реєстрацією кандидата. Зараз триває дискусія. Колись, щоб бути зареєстрованим, треба було збирати підписи і вносити заставу. Ми бачили, що ці підписи, яку би цифру не поставити – 100 чи 200 тисяч, фальшувалися. І, в принципі, навіть технічні кандидати ці підписи могли зібрати.

Якщо ставити високу заставу, як це є зараз, то така норма є трохи дискримінаційна стосовно кандидатів, які не мають серйозних коштів.

Ми пішли таких шляхом: для того, щоб бути зареєстрованим, потрібно внести заставу і зібрати 300 підписів, але не просто громадян, а людей, які мають представницький мандат (це депутати всіх рівнів, мери) і не менше, ніж у двох третинах регіонів.

Тобто якщо кандидат претендує на президентський пост і на те, щоб за нього проголосувала більшість виборців України, він, безперечно, має мати певну підтримку серед населення. А депутат будь-якої ради – він уже має представницький мандат, за ним уже стоять виборці. І якщо кандидат отримає підписи саме таких людей у двох третинах регіонів, це дає йому право реєструватись. З одного боку, це не складно, а з іншого боку це все-таки не дозволить реєструватися великій кількості технічних кандидатів.

Якщо буде прийнятий Виборчий кодекс, чи дозволить це відійти від такої практики, коли в нас перед кожними виборами ухвалюють окремий закон, залежно від політичної конюнктури?

– Через рік, навесні 2019 року, в нас президентські вибори. І якщо Кодекс ухвалимо, це буде не раніше осені. До виборів лишиться півроку, а то й менше. І це погано.

Але я думаю, що Виборчий кодекс – це все-таки більш ґрунтовний документ і мені здається, що вже у майбутньому ми будемо від цієї практики відходити. Але це, знову ж таки, за умови, що Кодекс буде прийнятий. Сьогодні є дуже багато передумов, щоб це відбулось.

Розмовляла Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Читайте також: Троє ймовірних кандидатів у президенти мають судимості, – Казанський

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-25 08:48 :01