Новини » Політика 27 лютого, 2018, 12:01
Агенти ФСБ серед українських топ-політиків і олігархів
<nbsp;>

Традиційно українські політики, громадські діячі та експерти називають такі основні перепони та завдання для покращення життя України та українців: подолання корупції, прозорі та чесні вибори, незаангажована робота ЗМІ, розбудова громадянського суспільства, відкритість органів державної влади, реформи економіки та багато іншого. Безумовно, всі ці речі є особливо важливими, без них держава Україна приречена. Проте, за «прозорістю, відкритістю, правами людини та демократичністю» з поля зору громадян ховається реальна агентурна мережа ФСБ Російської Федерації в Україні – абсолютно підривний елемент, що діє з моменту проголошення Незалежності України.

Про це йдеться у статті на сайті ГЛАВК.info.

Автор публікації переконує, що без цих осіб «будувати суверенну Україну стане набагато краще та легше».

Варто зазначити, що опубліковані нижче досьє на кожну з цих персон мають виключно ознайомчий характер та охоплюють загальні факти їхньої біографії.
 

Віктор Володимирович Медведчук – український політичний діяч, лідер громадського руху «Український вибір», колишній голова Адміністрації Президента Леоніда Кучми, колишній голова СДПУ (о) в 1998-2007 роках, народний депутат України II, III, IV скликань, член Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, батько двох дітей. Куми Медведчука – президент Російської Федерації Володимир Путін та дружина екс-президента РФ Дмитра Мєдведева, офіцер ФСБ.

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук

Віктор Медведчук народився 7 серпня 1954 року в Красноярському краї (Росія). Батько Медведчука походив з Житомирської області, в свій час він був звинувачений та засуджений за «контрреволюційну та націоналістичну» діяльність в рамках Організації Українських Націоналістів. В свій час Володимир Путін називав Медведчука справжнім «українським націоналістом», пов’язуючи це з минулим його батька та позицією.

Після закінчення школи Медведчук невдало намагався вступити до Вищої школи міліції, пізніше працював експедитором Київського залізничного поштамту та позаштатним співробітником міліції на станції Мотовилівка.

Батько Віктора Медведчука був реабілітований військовою прокуратурою, зусиллями сина тільки на початку 90-х. Тому очевидно навчання Медведчука на престижному юридичному факультеті Київського університету та уникнення відповідальності за нанесення тілесної шкоди неповнолітньому під час навчання не могло відбутися без прикриття з боку органів державної безпеки чи міліції СРСР. У характеристиках зазначалося, що «недоцільно» притягати до кримінальної відповідальності особу, зважаючи на участь в роботі підрозділів міліції та добровільних народних дружинах. У матеріалах «плівок Мельниченка», а саме розмові тодішнього голови СБУ Леоніда Деркача з президентом Кучмою, перший зазначає, що Медведчук довгий час був агентом КДБ та мав агентурне прізвисько «Соколовський».

Після закінчення університету працював адвокатом Київської міської колегії адвокатів, де відзначився, «захищаючи» Василя Стуса.

У 1990 році Віктор Медведчук був обраний президентом Союзу адвокатів України. Пізніше організував Міжнародну адвокатську компанію «Бі.Ай.Ем.» (BIM – Ben Israel Medvedchuk), співзасновниками якої були Григорій та Ігор Суркіси, Валентин Згурський, Юрій Карпенко, Богдан Губский та Юрій Лях, так звана «київська сімка». Компанія займалася відкриттям зарубіжних валютних рахунків, допомогою в реєстрації підприємств в офшорних зонах та купівлі нерухомості за кордоном. Те, що було потрібно, не зміцнілим українським «диким» капіталістам.

На сьогодні Медведчук взяв під контроль російський нафтогазовий бізнес в Україні. «Роснефть» в 2016 році продала майже 150 українських заправок під брендом «ТНК», мережу нафтобаз та Лисичанський нафтопереробний завод. Покупцем виступала швейцарська компанія Glusco Enegry, власником якої є ізраїльський бізнесмен Нісан Моісеєв, якого контролює Медведчук. Нісан Моісеєв з’явився на українському ринку нафтопродуктів в 2009 році. До 2015 року його компанія стала найбільшим постачальником нафтопродуктів морем та зайняла 30% ринку поставок дизельного палива.

На сьогодні Віктор Медведчук єдиний має можливість прямого авіасполученням з Києва до Москви, користуючись власним літаком. Медведчук, не дивлячись на сумнівний шлейф та виражену антиукраїнську позицію і критику з боку громадськості та ЗМІ, залишається уповноваженим владою України, офіційним представником на переговорах в Мінську, займається питаннями обміну військовополоненими.

Віктор Медведчук є головним куратором та головним агентом інкорпорованої «елітної» агентури Російської Федерації в Україні.

<nbsp;>

Політичний напрям

Вадим Владиславович Новинський – бізнесмен російсько-вірменського походження, народний депутат України 7-го і 8-го скликань від «Партії регіонів» та «Опозиційного блоку» відповідно. Входить до ТОП-10 найбагатших людей України. Представник України в «ПАРЄ». Прихожанин Московського патріархату.

Вадим Новинський. Фото: УНІАН
Вадим Новинський. Фото: УНІАН

Молодший партнер Ріната Ахметова. Основний власник «Смарт-груп».

Вадим Новинський народився 3 червня 1963 року в Старій Руссі, Російська Федерація. Стартовий капітал заробив в 90-ті роки, займаючись поставками паливно-мастильних матеріалів на підприємства «Криворіжсталь» та «Запоріжсталь», представляючи інтереси заснованої ним компанії «Лукойл-Сєверо-Запад».

Брав участь у фіктивній приватизації Інгулецького та Південного ГОКів, куди вклав гроші, зароблені на продажі нафтопродуктів. У 1999 році створює в Дніпропетровську компанію «Смарт-груп», яка пізніше розростається в «Смарт-холдинг».

На сьогодні Вадим Новинський має наступні активи: Смарт-групп, Смарт-Холдинг з субхолдингом «Smart Maritime Group», куди входить Херсонський суднобудівельний завод, Чорноморський суднобудівельний завод та «Термінальний комплекс Очаків», група компаній «Верес». Також володіє блокуючим пакетом компанії «Метінвест», який свого часу виміняв в обмін на Інгулецький та Південний ГОКи.

Молодший партер Ріната Ахметова.

Паспорт громадянина України Вадим Новинський отримав в 2012 році. Відповідне рішення про надання громадянства тодішній президент Віктор Янукович підписав на прохання міністра економіки в уряді Миколи Азарова – Петра Олексійовича Порошенка.

У 2016 році за поданням генерального прокурора Юрія Луценка Верховна Рада України зняла недоторканість з Вадима Новинського. Проте підозра йому так і не була вручена, він залишається свідком.

Вадим Новинський стверджує що вся його бізнесова діяльність здійснюється в межах України. Проте він також є власником ряду фірм, що зареєстровані в офшорних зонах, зокрема на Кіпрі.

Після окупації Криму, підприємцю довелося відмовитися від бізнесу, що знаходився на півострові. Проте патріотом Вадима Владиславовича назвати тяжко. Дружина та діти бізнесмена мають паспорти Російської Федерації. Депутат та його дружина володіють нерухомістю та земельними ділянками на території Російської Федерації. Більше того, підприємство «Балаклавське рудоуправління ім. Горького», що раніше входило до структури «Смарт-холдингу», зараз перебуває у власності кіпрської Kagerol Holdings Limited, яку контролює Ашот Рудольфович Малхасян, брат Вадима Новинського, бізнесмен із Санкт-Петербургу. Рідним батьком Новинського є вірменський підприємець Рудольф Малхасян. Як відомо «Балаклавське рудоуправління» залучено до будівництва Керченського мосту.

<nbsp;>

Російський слід, тісно прослідковується в життєвому шляху Вадима Новинського. Свого часу «Балаклавське рудоуправління ім. Горького» надавало територію для проведення «патріотичних» масових заходів російському байкерському клубу «Нічні вовки».

Пропутінські байкери з російського мотоклубу «Нічні вовки». Фото: radiosvoboda.org
Пропутінські байкери з російського мотоклубу «Нічні вовки». Фото: radiosvoboda.org

Мотиви, які змушують Новинського приховувати своє походження, невідомі. Можливо, причиною є зв’язок Новинського та його батька з представниками «петербурзького угруповання» Володимира Путіна. Діловим партнером Вадима Новинського є петербурзький бізнесмен Андрій Клямко. Клямко є президентом Федерації самбо Санкт-Петербургу та першим віце-президентом Міжнародної аматорської федерації самбо, почесним президентом якої є президент Російської Федерації Володимир Путін.

Бізнес-партнерами Клямка є власники компанії «Євраз» Олександр Абрамов та Роман Абрамович. Донедавна «Євраз» володіли на території України родовищем «Суха Балка». Варто зазначити, що головним лобістом інтересів «Лукойл-Северо-Запад-нефтепродукт» був тодішній уповноважений посол Російської Федерації в Україні, нині покійний Віктор Черномирдін.

Економічний блок

Оскільки представники політичного блоку в своїй абсолютній більшості мають економічні інтереси через офшорні компанії, підставних осіб та родичів, діалог політичного та економічного блоку є постійним та стійким.

Рінат Ахметов – український бізнесмен татарського походження, промисловець, мільярдер, найбагатша людина України, власник ФК «Шахтар», мусульманин.

Статки Ахметова оцінюються від 3,4 до 4,6 млрд доларів США.

Рінат Ахметов. Фото: ZIK/EPA/DANIEL NAUPOLD
Рінат Ахметов. Фото: ZIK/EPA/DANIEL NAUPOLD

Уродженець м. Донецьк. Походить з сім’ї шахтарів.

Перебуває в орбіті КГБ, пізніше ФСБ ще з кінця 80-х.З невідомих причин не призивався до військової служби, не був покараний за ухилення від призову чи тунеядство.

На початку 90-х був молодшим бізнес-партнером Ахатія Брагіна, кримінального авторитета на прізвисько «Алік Грек». Брагін був засновником фінансово-промислової групи, що стала основою бізнес-конгломерату Ріната Ахметова.

На початку 90-х Ахметов та Брагін контролювали збут російської горілчаної продукції Євгена Щербаня на Донбасі. Як представник криміналу, Ахметов був цікавим партнером на ласому Донецькому «ринку» представникам російського криміналу та спецслужбам, що стояли за ними.

У 1995 році в результаті вибуху на стадіоні «Шахтар» Брагін був вбитий. Його частку бізнесу успадкував Ахметов. За однією з версій замовником вбивства був Ахметов.

У вересні 1999 року офіційний документ Українського МВС визначив Ахметова як лідера організованого злочинного угруповання.

У 2000 році заснував компанію СКМ.

На президентських виборах 2004 року надавав підтримку Віктору Януковичу та ввійшов у політку. В 2006-2007, 2007-2012 був народним депутатом України. Рекордсмен з пропущених засідань Верховної Ради України, пропустив 529 з 530 засідань. При цьому його депутатська картка голосувала за всі питання Партії регіонів.

Володіє такими активами: СКМ, Метінвест, ДТЕК, медіа група «Україна», Укртелеком та багатьма іншими. Президент клубу ФК «Шахтар».

Наприкінці 2013 року почав відходити від Партії регіонів та Віктора Януковича, зважаючи на нестабільну внутрішньополітичну ситуацію в країні, а саме початок Євромайдану.

Декларував необхідність збереження територіальної цілісності України. Проте разом з Єфремовим фінансував сепаратистів, що захопили Донецьку та Луганську ОДА та низку інших приміщень.

Ігор Гіркін заявляв, що батальйон «Восток» контролюється донецьким мільярдером Ахметовим.

Голова благодійного фонду допомоги «Донбасу». Займається контрабандою під виглядом гуманітарних вантажів.

Має нагороди сумнівного походження – зокрема «Зірку Пакистану» за заслуги перед Пакистаном.

Павло Фукс – український, російський мільярдер, засновник девелоперської компанії МосСітіГруп, тесть онука Масуда Абделхафіда – правої руки покійного Лівійського диктатора Каддафі.

Павло Фукс. Фото: kommersant.ru
Павло Фукс. Фото: kommersant.ru

Уродженець м. Харків.

Працював в сфері фінансів та торгівлі.

Ще під час навчання в ВНЗ працював радником генерального директора ТОВ «Торговий дім Інтрада». Влаштований у цю компанію батьками для отримання першого досвіду роботи.

Традиційно для бізнесменів такого ґатунку дитинство та юність – темні плями в біографії. Ще з 90-х підтримує дружбу та контакт з Генадієм Кернесом та Михайлом Добкіним. 1995-1999 – радник голови правління АКБ Промінвестбанк. 2003 р. – один з фундаторів Інвестиційно-промислової групи Євразія. 2006 р. – засновує компанію ТОВ Моссітігруп.

Девелоперська компанія до 2008 року зібрала проектів на 7 млн кв. метрів, в тому числі хмарочоси Москва-сіті.

2008 р. – входить до складу правління Союзу промисловців та підприємців Росії.

Сфера інтересів Павла Фукса – девелоперський бізнес, банківський бізнес, нафтогазова галузь.

Співорганізатор будівництва комплексу Бабин Яр. Входить до наглядової ради меморіального центру Холокосту Бабин Яр, разом з братами Кличками, Михайлом Фрідманом, Віктором Пінчуком, Володимиром Гройсманом та іншими.

У розпал російсько-української війни почав займатися скупкою бізнесу на території України, отримав звання Почесного громадянина Харкова, перебуває в діалозі як з членами Донецького клану, так і з Президентом Порошенком та міністром МВС Аваковим.

Фукс займався підприємництвом в Україні з 2004 року, проте став активним гравцем лише після 2014 року. До цього був помічений як один з активних спонсорів харківського Оплоту.

Спочатку Павло Фукс викупив у Ставицького 67% компанії Голден Деррік та 22,5% компанії Укрнафтабуріння. Пізніше викупив компанію Укррослізинг, боржником якої на суму майже 2 млрд гривень виступає Київський метрополітен.

На початку 2018 року, видання Аль Джазіра опублікувало розслідування пов’язане з купівлею заморожених активів Януковича. За інформацією видання, олігарх-втікач Курченко продав Фуксу та Онищенку компанію, що володіє 160 млн доларів заморожених активів Януковича.

Загалом Павло Фукс є фінансовим комунікатором між Москвою та Києвом. Просування його в якості «нового» українського олігарха є нічим іншим як спробою російських спецслужб перебрати на себе активи представників Донецького клану та інших втікачів з України. Щоправда, тепер ці активи будуть в прямому підпорядкуванні через довірене лице в якості Фукса.

Із 2014 року російський капітал зазнає втрат в Україні за рахунок тиску на банки та деякі інші російські фінансові структури, але це є ні чим іншим, як обміном, у результаті якого під виглядом Фукса РФ перебирає на себе частину нафтогазового бізнесу України.

Григоришин Костянтин – український бізнесмен, мільярдер, спонсор українських журналістів та депутатів. Має громадянство України, Російської Федерації та Кіпру.

Костянтин Григоришин. Фото: УНІАН
Костянтин Григоришин. Фото: УНІАН

Народився в м. Запоріжжя.

Навчався в Московському фізико-технічному інституті.

Проживає в Москві, але вважає батьківщиною Україну.

Бізнес-кар’єру розпочав усередині 90-х з продажу українського металу до РФ.

Основні активи – машинобудування, суднобудування та електроенергетика.

Із 2000 року володіє компанією Запоріжжятрансформатор – монополіст виробництва українських силових трансформаторів та реакторів.

У 2008 році СБУ заборонила Григоришину в’їзд в Україну на 5 років в зв’язку з організацією рейдерства підприємства Турбоатом. В 2009 році Апеляційний суд визнав це рішення СБУ незаконним.

Костянтин Григоришин – президент групи Енергетичний стандарт, в сферу якої входить українська енергетика, компанії, що займаються електромережами, машинобудування, володіє активами ряду українських обленерго Сумське НПО ім. Фрунзе. Щодо останнього, то це підприємство, що входить до складу стратегічних підприємств України, перебуває в економічній орбіті РФ. Заступником голови підприємства свого часу був декларативно призначений офіцер ФСБ, уродженець Вінниці Сергій Бадюк, який курував питання безпеки на підприємстві.

У 2000-2012 роках фінансував Комуністичну партію України, а також СДПУо, та партію «Яблуко». Має тісні контакти з Петром Порошенком та Миколою Мартиненком, є кумом останнього.

Після 2012 року почав фінансувати журналістів Сергія Лещенка та Мустафу Найєма. Останні стали рупорами вирішення проблемних бізнес-питань Григоришина, отримували від нього інсайдерську інформацію сумнівного походження щодо його конкурентів та виносили її на загал. Фактично завдяки цьому набрали популярність як опозиційні журналісти та стали народними депутатами. Співробітництво продовжується і зараз.

Як наслідок, підконтрольні Григоришину журналісти та депутати почали активну кампанію з дискредитації президента Порошенка та генпрокурора Луценка, направлену на дотримання ними домовленостей перед Медведчуком.

Бабаков Олександр – російський державний та політичний діяч, підприємець, екс-депутат держдуми РФ, член ради федерації Федерального зібрання РФ, голосував за приєднання Криму та ряд інших скандальних питань щодо України.

Олександр Бабаков. Фото: glavk.info
Олександр Бабаков. Фото: glavk.info

Уродженець м. Кишинів.

Навчався в м. Москва.

З початку 90-х до 2003 року входив в раду директорів української компанії Промзв’язок, що займалася виробництвом програм для Укртелекому.

Із 2001 року – голова ради директорів та співвласник московського футбольного клубу ЦСКА.

Є акціонером ряду українських енергетичних компаній, зокрема Київобленерго, Одесаобленерго, Житомиробленерго, Кіровоградобленерго, Херсонобленерго, також володіє київським готелем Прем’єр-палас та Русь. Частина активів розташована в окупованому Криму.

Співвласник компанії VS Energy разом з російськими підприємцями Євгеном Гінером та Михайлом Воєводіним.

У 2014 році включений до санаційного списку Євросоюзу через голосування щодо Криму. Натомість українська влада жодним чином не тисне на Бабакова.

За даними декларації, був одним із найбідніших депутатів держдуми РФ, натомість за даними Форбс володів 20 готелями та торговими центрами в Києві, був на 6-му місці в рейтингу покупців державних активів.

Давній друг та спонсор нинішнього генпрокурора Юрія Луценко.

Натомість через офшорні та підставні компанії виступає спонсором проросійських політичних сил в Європі, зокрема виступав спонсором французької політичної партії Національний Фронт Марії ле Пен.

Фінансування проросійських партій в Європі покликано визнати на міжнародній арені конфлікт в Україні громадянською війною, незалежність терористичних самопроголошених «ДНР» і «ЛНР», а також анексію або ж «возз’єднання» Криму з Російською Федерацією.
 

***

Економічний блок російського впливу є надзвичайно багатогранним. Персоналії, представлені вище, є лише найбільшими гравцями на цьому ринку. Їхня діяльність є найбільш показовим проявом інертного ставлення української влади до російського капіталу та бізнесу в Україні, а також злочинною бездіяльністю стосовно олігархату, що вже десятиліттями показує свою антиукраїнську позицію не лише словами, а й вчинками. В ХХІ столітті економічна експансія є найбільш виправданою та дієвою, адже хто контролює ресурси народу, той може й управляти цим народом. Агенти впливу ФСБ РФ в економіці України не тільки займаються накопиченням та виведенням коштів з України, вони фінансують українських політиків, мають давні контакти з представниками влади, є спонсорами журналістів та громадських діячів, які намагаються виступати «совістю народу» та впливати на внутрішню і зовнішню політику держави.

Читайте також: Олігархічне подружжя: Дружина Авакова завдяки «Еспресо» заробила у 52 рази більше за чоловіка

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-16 03:04 :19