субота, 24 лютого, 2018, 11:01 блоги Суспільство
На добре здоров’я. Поріг терпіння
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина

В Україні створять національну телефонну гарячу лінію для емоційної підтримки українців та запобігання самогубству. Над такою ініціативою спільно працюють Міністерство охорони здоров’я та громадські організації зі сфери психічного здоров’я. Тим часом, у МОЗі зазначають, що Україна є однією із 25 країн світу з найвищими показниками суїцидів. Водночас, кажуть, українські показники є одними із найвищих у Європі. Посилює емоційну кризу й військовий конфлікт на сході України.

А загалом проблема суїцидів є актуальною в усьому світі. Причому доволі давно. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожні 40 секунд накладає на себе руки один житель планети.

У другій половині ХХ століття самогубства вийшли на 4-те місце серед причин смертності з тенденцією зростання в останні десятиріччя. Про масштаби рівня суїцидів можна судити за наступними цифрами: щороку до 800 тисяч осіб (вдумайтеся у ці цифри!!!) зводять рахунки із життям. У сучасному світі смертність від самогубств утричі перевищує смертність внаслідок автомобільних катастроф. У 60-х роках минулого століття вікова вісь суїциду змістилася у бік 24- і навіть 15-річних, причому у найбільш благополучних з економічної точки зору країнах.

До слова: про суїциди знаю не з чуток. Колись і наша родина мала таку біду, щоправда, не з кровним родичем. Наклав на себе руки чоловік моєї тітки. Працював електриком. Замкнув на себе щиток. І це була вже третя його спроба піти з життя.

Проблему обговорюватиму із психіатром Наталею Ришковською. І намагатимусь акцентувати на тому, що люди мають бути дуже уважні одне до одного. Щоби вчасно відчути. Відповідно – зарадити.

Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

– Ця проблема, на жаль, була, є і буде, – відразу ж говорить лікар. – Можна згадати дуже багато історичних фактів, ще із давніх часів, коли самогубства скоювалися з різних мотивів – і з релігійного в тім числі. Всі знаємо, що у Стародавньому Римі і Стародавній Греції було доволі популярним саме так «гарно» піти з життя. Із бігом часу виникло цілком інакше ставлення до суїцидів – як до великого гріха, але, тим не менше, в ісламі самогубство досі розцінюють як героїчний вчинок. Але то вже специфіка релігії, і то вже трошки інший стан свідомості, ніж коли суїцид скоюють у стані відчаю чи з якихось інших мотивів. При тім маю зазначити, що за останні роки кількість самогубств у світі зросла, і Україна, як не прикро про це говорити, не пасе тут задніх. У нашій країні доволі багато людей гинуть від завершених спроб самогубства, я вже не говорю про ті спроби, що не вдалися. На статистику в цих випадках покладатися не варто, бо вона не є точною – аж ніяк не всі люди, що хотіли накласти на себе руки, потрапляють в поле зору медиків, як би це мало бути, позаяк їхні родичі всіляко приховують факт суїциду. До речі, хибною є думка, що, зазвичай, самогубство провокують соціально-економічні умови. Такі розвинені країни, до яких нам далеко (США, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Голландія, Великобританія, Австралія та Японія), мають дуже високий рівень суїцидів, хоча їхні соціально-економічні умови – не до порівняння з нашими.

– Що ж спонукає до такого вчинку?

– Можливо, особистісна зрілість чи незрілість. Напевно, для кожної людини є певний поріг витривалості або терпіння, тобто того, що можна витримати. Якщо для однієї людини потрібна життєва трагедія, якісь шалені неприємності або екстремальні умови, коли людина поставлена в такі умови, що інакшого виходу, крім самогубства, не бачить, то людині, припустимо, іншого соціального рівня життя якась мінімальна проблема вже спровокує стан безвиході. Коли людина скоює суїцид, в неї виникає специфічний стан свідомості – так зване тунельне звуження свідомості, коли людина, крім самогубства, просто не бачить іншого виходу. Скажімо, якщо в той момент біля неї будуть люди, які хоча би словом, хоча би рухом дадуть зрозуміти, що вона не самотня у своїй проблемі, це трошки розширить цей тунельний стан. Річ у тім, що для сторонньої людини є купа варіантів, як вийти з тої скрутної і ніби безвихідної ситуації. Але, підкреслюю, для сторонньої, а не для тої, що зважилася на самогубство. Як приклад, можемо навести емоційні переживання підлітків із приводу нещасливого кохання – якщо для зрілої людини, як правило, то не є проблемою, то для нестійкої юначої психіки таке емоційне перенавантаження може стати фатальним. І доволі часто то не є реальним бажанням померти – це свого роду крик: «Мені дуже погано!». Отож спробою суїциду дуже часто людина прагне привернути увагу до своєї проблеми, бо не бачить іншої можливості заявити про стан душі, попросити про допомогу. До речі, більшість опитаних, що вчинили спробу самогубства, говорили не про смерть, а про втечу від ситуації, в якій опинилися.

– Чи не вважаєте ви, що суїцидальні спроби – то є своєрідний прояв егоїзму, бо, чинячи таке, людина не замислюється про наслідки? (Не говоримо про життя того, хто замислив недобре. Говоримо про родину і близьке оточення цієї людини.)

– Я не вважаю то проявом егоїзму, тому що коли людина робить цей вчинок або хоче зробити через умови, які вона вважає для себе незносимими, то всі такі речі при такому специфічному стані свідомості (а це називається нестерпний психічний біль) відходять на другий план (навіть коли йдеться про демонстративні чи демонстративно-шантажні суїциди).

– Чи думку про самогубство люди виношують тривалий час, чи, навпаки, вона приходить раптово і в тій секунді втілюється? Я запитую про це в тому сенсі, що у разі тривалого виношування думки про суїцид оточення може зауважити це і запобігти…

– Якщо людина довго виношує цю думку, бувають такі випадки, то, без сумніву, оточення мало би звернути увагу на відповідний, аж ніяк не райдужний настрій такої людини (до речі, доволі часто родина найменше, порівняно, припустимо, з робочим колективом, зауважує такі зміни). Але коли це є раптовим (кваліфікується такий стан як гостра депресивна реакція), якщо нема нікого поряд, зарадити тому надзвичайно важко. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, ми на нинішній час є настільки закопаними у власні проблеми, що не маємо бажання зважати на інших, і у тому сенсі підтягуємося до капіталістичного способу життя, де дуже звичною є фраза «це твої проблеми». Саме тому на Заході є дуже модним, зрештою, й актуальним, мати власного психотерапевта, щоби опрацювати свої проблеми.

– Хто є більш схильним до суїцидів?

– Незавершені суїцидальні спроби скоюють частіше жінки, в той час як завершені – чоловіки. Але разючої різниці нема, натомість дуже велика різниця щодо віку. Якщо завершені суїциди скоюють, в основному, чоловіки працездатного віку (40-45 років), припустимо, внаслідок втрати роботи чи невдачі у бізнесі (ситуація «життєвого краху»), то жінки вдаються до таких спроб найчастіше у старшому віці – напевно, найбільшу роль тут відіграють відчуття покинутості, самотності, непотрібності.

– Чи передається схильність до суїцидальних спроб у спадок?

– Я не думаю, що самогубство може бути генетично обумовлено, воно може бути обумовлено тільки особистісними та зовнішніми факторами. Якщо у когось із членів родині є схильність до суїцидів, у підсвідомості дитини це відкладається і, напевно, десь залишається як один із варіантів поведінки. Тобто йдеться про поведінкове наслідування на підсвідомому рівні. І коли настає критична ситуація, не виключено, що це стане одним із поведінкових варіантів.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-06-24 01:09 :50