четвер, 22 лютого, 2018, 12:31 Політика
Портников: Януковичу готували втечу та повернення на чолі колони окупантів
Віктор Янукович. Фото: obozrevatel.com
Віктор Янукович. Фото: obozrevatel.com

Чотири роки тому Віктор Янукович втік до Росії. Зараз обставини його зникнення з Києва, а потім і з української території розглядають в суді за звинуваченням у державній зраді, свідчення дають колишні і діючі політики, у тому числі і діючий президент України. Але без головних учасників процесу – самого Януковича і Володимира Путіна – суд все одно не зможе відповісти на найголовніше питання: чому він утік?

Про це у блозі на «Грані.ру» пише журналіст та публіцист Віталій Портников.

Подаємо допис у повному обсязі:

«Звичайно, зараз Янукович того часу може здаватися людиною слабкою, безпорадною і такою, що повністю втратила підтримку населення і силових структур. Чотири роки тому так не здавалося. Так, після розстрілу протестувальників на Майдані – легендарної «Небесної сотні» – опозиціонери були озлоблені, багато хто не брав до уваги домовленості про дострокові вибори глави держави, досягнуті за міжнародним посередництвом, і вимагав негайної відставки Януковича. Але сил для реального штурму президентської резиденції у Майдану не було навіть тоді. Якби силовики хотіли, вони, в разі спроби такого штурму, відстояли б Межигір’я. Але вони не хотіли, вони навіть не намагалися. Вони просто взяли і пішли – хоча ніякого штурму не було. Чому вони пішли?

Добре, припустимо, що і Янукович, і – найважливіше – його охорона розуміли, як після вбивства людей налаштований Київ, і могли не вважати перебування у столиці – і охорону того, кого так ненавидять кияни, – безпечною справою. Але на сході країни настрої були зовсім інші. Майдан зовсім не сприймався там, як загальнонаціональний протестний рух, місцеві майдани були нечисленні, їх учасників били і вбивали. Зате саме з жителів східних областей формувався Антимайданом.

Янукович відправився не абикуди, а до Харкова – фортеці Антимайдану. Голова обласної адміністрації Михайло Добкін і мер Харкова Геннадій Кернес вважалися головними вербувальниками «тітушок» для протистояння з майданівцями. У Харкові готувався регіональний з’їзд на підтримку президента. Але, перед приїздом Януковича до Харкова, Добкін і Кернес з’їздили до Росії, а, повернувшись, фактично відмовили президенту в підтримці і згорнули з’їзд. Чому вони його зрадили?

Тоді Янукович відправився на батьківщину, в Донецьк, – але і там не знайшов підтримки у місцевих еліт, які завжди уважно стежили за помахом руки найбагатшої людини країни Ріната Ахметова. Ахметов спілкувався з ним, але швидше зі співчутливою байдужістю. Янукович біжить і з Донецька. Тепер йому залишається тільки Крим – і Росія.

Стверджувати, що Януковичу не було куди подітися просто тому, що в Києві була вже інша влада і його могли затримати в будь-який момент, значить переоцінювати можливості цієї нової влади. Коли тільки з’явиться можливість, силовики в Криму, Донецьку і Луганську перестануть підкорятися їй і перейдуть на сторону нікому не відомих «ополченців» і диверсантів з Росії. Чому ж вони не захистили свого президента, а якогось там вже практично забутого Болотова або Аксьонова готові були захищати?

Тому що наказу не було. Тому що наказ повинен був надійти не з Києва, а з Москви. А в Москві були зацікавлені тільки в одному – «викурити» Януковича з України, отримати «легітимного» в заручники. Заради цього нагніталася напруженість в останні дні Майдану, заради цього зривалися всі плани по підтримці Януковича на сході. Янукович повинен був потрапити в клітку – і клітка зачинилася.

Навіщо? Напевно ми дізнаємося про це тільки через роки, коли отримаємо доступ до архівів скасованої ФСБ. Але, в цілому, логіка зрозуміла: тільки з повністю слухняним, позбавленим будь-якої внутрішньої опори президентом можна було розчленувати Україну, створити на сході маріонетковий режим і з його допомогою відновити вплив вже на всій іншій території.

Зрештою, опинившись у Росії, Янукович відразу почав діяти: підписав подання про призначення нового глави уряду Криму, що дозволило «легітимізувати» Аксьонова, підготувати анексію півострова і попросити про введення російських військ.

Не Кернес, не Добкін, не Ахметов мали повернути Януковичу його особисту владу – а російські окупанти, які розраховували на квіти і марші. Ось чому Москва не давала діяти навіть тим, хто був з нею заодно, – і врятувала їх. Про Януковича згадують, тільки коли йде суд. Кернес досі мер, Добкін створює нову партію, Ахметов все ще найбагатший.

Повернути Януковича не вдалося тільки тому, що російська влада недооцінила готовність українців захищати свою державу – напівзруйновану, неефективну, але все ще здатну опертися на народний ентузіазм. Саме цей ентузіазм, недоступний для розуміння ні Януковичу, ні Путіну, ні будь-кому ще, хто живе заради зайвого мільярда, розкішної резиденції або можливості самоствердження у владі, і врятував тоді Україну. Настільки ретельно розпланована втеча перетворилося на фарс, а вираз «легітимний» стало нагадувати кримінальну кличку, а не приставку до посади. Янукович закінчився.

Почалась війна».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-06-21 07:54 :22