вівторок, 20 лютого, 2018, 12:15 Суспільство
Сестра Богдана Сольчаника: ніколи не пробачу ані його вбивці, ані замовникам
Богдан Сольчаник. Фото: naszwybir.pl
Богдан Сольчаник. Фото: naszwybir.pl

Сестра Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника – Віра Гой написала, що ніколи не пробачить ані його вбивці, ані замовникам найкривавішого злочину в новітній українській історії.

Про це вона написала на своїй сторінці у Фейсбуці.

Подаємо її допис у повному обсязі:

«Сьогодні, через чотири роки, мені нічого додати до того, що писала у цей день вже тричі.

Так, я пам’ятаю тебе, брате, люблю і маю величезну шану. Не до смерті, не до її героїзації, а до повного сенсом спокійного непублічного життя.

Так, я ніколи не пробачу ані його вбивці, ані замовникам найкривавішого злочину в новітній українській історії.

Так, я маю велику довіру до нашого адвоката і знаю, що для того, щоб почути вирок, мені доведеться чекати. І я готова.

Але я досі не готова зайти у Святошинський районний суд, де відбувається судовий розгляд щодо подій 20 лютого на Інститутській. Мені здається, що для цього або не вистачить сил, або, навпаки, злість і розпач битимуть через край, і я зірвусь.

Знаю напевно, що, як зайду, не відведу погляд від клітки з вбивцями. І поки єдина людина, яка зробила так само (дякую, що можна це судове засідання дивитися онлайн), – це батько Богдана, Зіновій Сольчаник. Кілька годин він не опускав очей, зберігаючи абсолютний спокій, і дивився на них. Одному Богу відомо, що відбувалось тоді у нього в душі.

Це той батько, який щодня всі ці роки, о 6-ій ранку, ходить до сина на могилу. Прокладає доріжку у снігу взимку, місить болото восени і несе літні квіти. Щодня. Чотири роки. Ні він, ні мама Богдана, Оксана, досі не зняли траурний одяг. Кажуть, що й не знімуть ніколи.

То що ж нового мені написати сьогодні, крім тих очевидних речей, які й так знаєте?

Бог свідок – не знаю. Часом мені здається, що ось воно, світло, бо ж зарухались, побігли наввипередки звітувати про пророблену роботу, а потім розумію, що це просто наближалась чергова річниця.

Поза тим, довіра (і віра) є. До адвокатів, прокурорів, журналістів і волонтерів. Пишу в множині, бо тоді виглядає не так безнадійно, але, насправді, – до адвоката, прокурора, журналіста і волонтера. Але це команда, і якщо їй не заважатимуть (перестануть заважати), вона поставить фінальну крапку в цьому всьому.

Власне, не знаходжу більше слів. Для тих, хто думає і чує, все й так ясно».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-01-21 17:59 :01