вівторок, 20 лютого, 2018, 15:54 блоги Політика
Небесна Сотня: крок у вічність, який дав шанс нам усім
Тарас Шотік
кандидат економічних наук,
фахівець із бізнес-планування
Фото: uapost.us
Фото: uapost.us

«Ну і что ви сібє наскакалі сваїм Майданам?», – лунає з-за порєбріка. Спробую тезово не стільки відповісти російським майданофобам, скільки підвести певну риску під тими подіями, осмислити їх природу та наслідки.

Чому Майдан не призвів до економічного зростання

А хіба він міг? Хіба народні повстання в принципі можуть слугувати інструментом побудови економіки? Економічне благополуччя не твориться повстаннями, воно кується поколіннями, десятиріччями напруженої праці, концентрації ресурсів та волі цілого народу.

Протиріччя ж, які призводять до масових виступів, переважно, носять не економічний характер. Люди готові бунтувати не за гривню, а проти показної несправедливості, коли плюють на базові уявлення про добро та зло. Так, в Україні такою краплею стало побиття мирних студентів, у Сирії – те, що поліція переламала школярам пальці за антиасадівські графіті.

Що б ми зараз не додумували про далекосяжні цілі Майдану, 1 грудня мільйон українців вийшов за справедливість, за те, щоб держава перестала бути небезпечною та репресивною стосовно власного ж народу. Судячи з того, як тепер відносно «ніжно» поводить себе поліція та нацгвардія на масових заходах – цілі досягнуто.

Чому Майдан не подолав корупцію

Тому що Майдан – лише перший етап побудови нової держави. Після того, як узурпатора вигнано із країни, ми постали перед новою проблемою, до вирішення якої виявилися поки що не готовими: побудовою ефективних державних інституцій.

Олігархат багато років штучно і ЦІЛЕСПРЯМОВАНО послаблював державу, оскільки рихлий, корумпований, ослаблений відтоком чесних та професійних кадрів силовий апарат не може протистояти рейдерам, нечесним приватизаціям, стає кишеньковим знаряддям тих, хто здатен заплатити. Корупція може бути подолана тільки тоді, коли усунемо всі ті фактори, котрі спеціально культивувались для її процвітання:

– Принизлива зарплатня чиновника, силовика, лікаря, викладача вишу. В мене погана новина для прихильників популістів: якщо ви вважаєте, що депутат або урядовець має отримувати мінімалку, то ви отримаєте або завідомо шахрая, який прийшов у владу красти мільйонами, або ідіота, не здатного вивчити табличку множення.

Більше того: ми не маємо дивитися на співвідношення зарплат чиновників та пересічних мешканців у розвинених країнах. Держслужба конкурує за якісний людський ресурс не із абстрактними «середніми зарплатами», а із цілком реальними міжнародними корпораціями, філіями західних компаній в Україні, ІТ-сектором.

Досвідчений та компетентний менеджер ніколи не піде на посаду, наприклад, керівника департаменту міністерства із зарплатою у 20 тисяч гривень, якщо він може спокійно отримувати 120 у приватному секторі. Дорого? Так, але це в рази або й десятки разів дешевше, ніж дозволяти обкрадати бюджет мільярдами. Звісно, мова не про те, щоб платити високі зарплати НИНІШНІМ бюрократам. Необхідні прозорі процедури призначення нових. Якщо ви вважаєте, що ми на це не спроможні – час «гасити світло» і визнавати правоту тих, хто переконує, що українці не є «державницькою нацією». Ви дійсно так вважаєте? Я – ні.

– Роздутий держапарат, коли в еру електронного документообігу діють формалізовані процедури 40-річної давності, трудомісткі та часто абсолютно безглузді. Думаю, кожен із цим стикався: коли для отримання чогось треба довідку, яку не отримаєш без ще десяти довідок. Звісно, довідку можна отримати й поза чергою, про що Вам неодмінно натякнуть… Сам принцип формування таких структур часто ще радянський. Тобто головне – контролювати, тоді як у сучасних умовах важливо – сприяти, а решту люди зроблять самі.

– Недосконале законодавство, яке часто можна трактувати, як Бог на душу покладе. Чим більше законодавчих прогалин, можливостей прийняти рішення «так» чи «ні» для чиновника – тим більше можливостей для корупції. Держапарат повинен функціонувати у площині чітких, недвозначних та прозорих для моніторингу процедур, коли від рішення конкретного чиновника майже нічого не залежить.

Чи був Майдан революцією

Одні вважають, що із формальної точки зору революція передбачає зміну суспільного ладу, чого не трапилось. Інші – що такі масштабні події, котрі призвели до зміни зовіншньополітичного вектору, є нічим іншим як революцією. Як на мене – байдуже, як явище назвати, головне – аби воно виконувало свою функцію. Майдан – як мінімум, прискорювач еволюції, оскільки дозволив суттєво просунутись у розв’язанні протиріч та усуненні суспільних дисбалансів, які його й спричинили.

Можна до посиніння сперечатися, чи він був інспірований та частково фінансований олігархами, безсумнівно одне: Майдан був закономірним етапом історичного процесу (хоча б тому, що модерний середній клас, що зародився, несумісний із феодалізмом по-донецьки), а його динамічність дозволила нам заощадити роки, позбавивши необхідності ще багато років «догнивати» до етапу нинішньої історичної розвилки, до якої ми тоді дійшли б ще більш знекровленими.

Майдан, як каталізатор, народив нову, вже не пострадянську Україну, яка ще не дуже певно дає собі раду, але вже хоча б намагається робити кроки до побудови ефективної держави, суспільства, армії.

За що загинула Небесна сотня

Небесна Сотня – наші будителі. На руках мільйонного натовпу ці труни впливли прямо в українську історію, де займуть місце поруч із юнаками Крут. Вони зуміли розірвати те зачароване коло імітацій, в якому суспільство варилося останніми десятиліттями. Учні робили вигляд, що вчаться, вчителі, що вчать, лікарі – що медицина у нас безкоштовна, ми – що не даємо хабарів ДАІшникам, ті – що не беруть… Усе несправжнє, усе – тільки оболонка, все не всерйоз.

Політика, ця арена суспільних інтересів, на якій вони мали б стикатися і породжувати доленосні рішення – і та була імітацією, із криками на камеру та обіймашками в кулуарах. Найточніший анекдот, що передає атмосферу тієї затхлої епохи – це анекдот про «яка країна – такі й теракти».

Як гостро контрастують Герої Небесної Сотні, що пішли на кулі, із тими, хто тільки обіцяв «кулю в лоб»! Майданівці показали нам, українцям, що ЦЯ ДЕРЖАВА – СПРАВЖНЯ, її історія – це всерйоз, ідеали – це не імітація. Нічого не варті ідеї, які живуть лише у словах вчених мужів. Перемагають тільки ті ідеали, за які люди готові платити ціну. Іноді – страшну, але завжди – справжню.

Майдан став першим щаблем у дорослішанні української нації. Наш народ вперше у новітній історії масово дійшов до усвідомлення, що ЦЕ ЙОГО КРАЇНА, ЙОГО бюджет, і що нас, взагалі-то, «колише», що відбувається не лише у нашому під’їзді, а й у країні в цілому.

На жаль, ми ще поки нагадуємо студента, який лінується працювати щоденно, тому героїчними зусиллями пише курсові за одну ніч. Кращі сини народу своїм героїзмом традиційно «гасять» прорахунки та безвідповідальність широких народних мас, які продаються за гречку та й просто лінуються думати і сприймати реальність критично. Але хіба хтось казав, що дорослішання – безболісний і миттєвий процес?

Чи потрібен новий Майдан

Перш за все, питання слід розглядати у раціональний площині: які ключові проблеми, що стоять перед нинішньою Україною, можна вирішити Майданом? Депопуляція, масова еміграція, боргова кабала, війна із Росією, повзуча культурна та економічна інтервенція Польщі, деградація високотехнологічної галузі (того, що від неї лишилось), наростаючий ризик енергетичного колапсу (термін експлуатації АЕС скоро закінчується), знищені дороги – яку із цих проблем можна вирішити новим Майданом?

Навіть, якщо внаслідок нового Майдану країна і вистоїть (що сумнівно), навіть якщо його наслідком стане тотальна люстрація і заборона займатися політикою для тисяч представників нинішнього політикуму, це … абсолютно не змінить політичної ситуації. Чому? Тому що вона не склалась сама собою, вона є об’єктивним віддзеркаленням балансу сил та інтересів у сучасній Україні. Ця потворна державна система – не випадковість, її цілеспрямовано вирощували клани та олігархи, формуючи під свої потреби, вкладали у неї час, ресурси, мільярди, врешті решт. А ми у цей час просто стояли осторонь і розгублено кліпали, думаючи, що державотворчий процес – щось типу неконтрольованої стихії, «воно якось саме собою».

На кого мають опертися нові, найчесніші та найпрогресивніші політики, теоретично приведені до влади умовним новим Майданом? У кого вони зможуть взяти грошей на вибори (а це мільярди і мільярди гривень), до кого вони звернуться за тим, щоб потрапити у ефіри центральних каналів? І чим вони зможуть розрахуватися із своїми «спонсорами», ви не задумувались? Місцями у списках партій, бюджетними потоками. Словом, все, як є зараз.

Влада, аби ефективно працювати, потребує джерела легітимності та точки опори. Таких точок опори може бути три: олігархи, зовнішні гравці (Росія, США) та власне активна частина суспільства. Для того, щоб перезавантаження влади спрацювало, маємо усвідомити, що протиставити ресурсам та волі олігархату можна тільки ОБ’ЄДНАНІ ресурси та волю середнього класу – із партіями, що фінансуються за кошт нас і вами, із незалежними ЗМІ, що не вимушені заглядати до кишені власника.

Прийнятної альтернативи такій консолідації прогресивних верств суспільства не існує: при олігархах ми пожити вже пробували – не варіант. Жити під зовнішнім управлінням… Хм, запитайте у сирійців чи іракців, наприклад, як їм мається.

Хоча і це буде тільки етапом. Після цього на нас чекає болісне усвідомлення того, що на складні питання не існує ані простої, ані швидкої відповіді. І що ця відповідь не може мати прізвища, оскільки нам потрібен не лідер, а працююча система. Попереду – ще багато розчарувань. Головне – щоб вони нарешті стали засвоєними уроками.

Резюме

Чи марним був Майдан? Чи марними були смерті Героїв Небесної Сотні? Відповідь на це питання дасть історія. А творимо її ми. Те, як нащадки оцінюватимуть той подвиг, чи напишуть про нього як про безглузду м’ясорубку, чи як про подію, що поклала початок новій Україні – тільки у наших руках. До праці!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-06-23 21:12 :20