вівторок, 20 лютого, 2018, 11:29 Світ
Лілія Шевцова склала мозаїку життя Росії на «Титаніку»
Лілія Шевцова. Фото: apostrophe.ua
Лілія Шевцова. Фото: apostrophe.ua

Російська реальність перевертає звичне. Слабкість, що компенсується непередбачуваністю, створює ілюзію сили. Стабільність зберігається завдяки розмитості принципів і відсутності альтернатив. Агресивність приховує невпевненість.

Про те, на чому Росія сьогодні тримається і як довго країна може шкутильгати, перетворюючи вразливість і безперспективність курсу у свою національну специфіку, – пише політичний експерт Лілія Шевцова у матеріалі «Російська мозаїка…» на «Радіо Свобода», пропонуючи подивися на цю мозаїку:

  1. Легітимність влади. У традиційно налаштованих прошарках суспільства легітимність влади руйнується її зусиллями з власної десакралізації, а серед «модерністської» частини росіян – їхньою зневірою у можливість зміни влади.
     
  2. Нове президентство Володимира Путіна і його розклад. Кремль не придумав ідеї, яка може об’єднати країну. «Диктатура закону»? Дискредитована беззаконням. «Фортеця в облозі»? Позбавляє ресурсів Заходу. «Зачистка»? Доведеться будувати захист від «зачищених». Бюрократизація замість фаворитизму? Означає консервацію гнилизни.
     
  3. Лояльність як принцип існування правлячого стану. Працює, поки лідер гарантує благополуччя. Як тільки лідер перестає грати цю роль, правлячий клас починає пошук нового об’єкта лояльності.
     
  4. Силовики. Особливий клас, що виник в результаті зрощування репресивного механізму з власністю. Володіння власністю позбавляє силовиків бажання захищати державу. Не зрозуміло, якою мірою вони готові захищати лідера.
     
  5. Корупція. Вертикаль, побудована на корупції, не може боротися з нею без ризику саморуйнування.
     
  6. Революція. Наслідок відмови правлячого класу від назрілих реформ.
     
  7. Загнивання. Результат усвідомленої політики влади, яка побоюється революції. І те, й інше загрожує цілісності країни.
     
  8. Лібералізм. Ідеологія меншини, дискредитована як прокремлівськими лібералами, так і співпрацею Заходу з клептократіями.
     
  9. «Проект Собчак». Спосіб остаточно позбавити ліберальну меншість масової підтримки. Втім, «проект» був би неможливий без готовності меншини стати об’єктом маніпуляції.
     
  10. Інтелектуали. Прошарок, який олюднює самодержавство, виводячи суспільне невдоволення «у свисток».
     
  11. Громадянські ініціативи. Зміцнюють стабільність за рахунок спроб вирішити проблеми, від вирішення яких відмовилася держава.
     
  12. «Фактор Навального». Тест на здатність суспільства до протестів і готовність влади до кровопускання.
     
  13. Захід. Противник і донор одночасно. Полегшує виживання самодержавства, створюючи образ «ворога» для потреб мобілізації навколо влади, одночасно забезпечуючи її ресурсами.
     
  14. Війна. Спосіб виживання російської системи. Інтеграція правлячого класу «в Захід» змушує його перейти до шантажу війною з метою підвищити свої дивіденди від діалогу з Заходом.
     
  15. Вороги. Пошук «ворога» – механізм самоствердження лідера і нації. Ознаки політичного неврозу, і наразі не зрозуміло, чи він виліковний.
     
  16. Санкції. Спроба Заходу змусити суб’єкт санкцій поводитися пристойно. Але наскільки ці очікування виправдані щодо ворожої для Заходу системи?!
     
  17. «Парадокс Трампа». Найбільш прокремлівський президент США під загрозою імпічменту змушений проводити найбільш антикремлівську політику.
     
  18. «Кремлівський список». Формальний список російської еліти, складений Білим домом, який спробував не загострювати відносини з Кремлем. Відтепер весь російський правлячий клас стає тим, кому не подають руки (включаючи прозахідну частину еліти), що руйнує механізм його існування в доларовому просторі.
     
  19. Нелюбов. Почуття, яке навколишній світ відчуває до Росії. Результат російської ілюзії щодо того, що світ жадає російських обіймів і повчань, як йому жити.
     
  20. Путін в Кремлі після березня 2018 року. Заручник, який знає, що не зможе вибратися з кремлівського лабіринту. Суспільство це теж знає і не знає, що з цим робити.
     
  21. Страх хаосу безвладдя. Найміцніша «скрепа» самодержавства, яка нейтралізує руйнівні тенденції. І ось екзистенційне питання: чи прийде момент, коли в сприйнятті суспільства хаос, породжений владою, почне переважувати страх безвладдя? Можливо, нове президентство Путіна дасть нам відповідь. Недовго залишилося чекати.
Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-06-23 11:35 :24